Постанова

від 29.05.2013 по справі 826/4811/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 Вн. № 1/76

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2013 року 15:38 № 826/4811/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київмлин" до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006522220, № 0006532220 від 18.12.2012, за участі представників сторін:

представник позивача Берко Н.В.;

представник позивача Деркач Н.П.;

представник відповідача Макаревич О.С.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 травня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Київмлин" (далі - позивач, ПрАТ "Київмлин") звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006522220, № 0006532220 від 18.12.2012 (далі - ППР № 0006522220, ППР № 0006532220).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4811/13-а.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2013 закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/4811/13-а та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.04.2013 викликано в якості свідків у даній справі директора товариства з обмеженою відповідальністю "Лани-2" ОСОБА_2., заступника директора товариства з обмеженою відповідальністю "Лани-2" ОСОБА_1. та визнано обов'язковою їх явку в судове засідання.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 29.11.2012 по 05.12.2012 працівниками ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "Лани-2" (код ЄДРПОУ 25284412) за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 10.12.2012 № 614/22-205/30523267 (далі - Акт перевірки).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0006522220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 277 620,00 грн. (за основним платежем - 222 096,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 55 524,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2012 року на суму 222 096,00 грн.

Крім цього, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято ППР № 0006532220, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 264 400,00 грн. (за основним платежем - 211 520,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 52 880,00 грн.).

Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) було, за твердженням відповідача, заниження позивачем податку на додану вартість за грудень 2011 року на суму 211 520,00 грн.

Позивач не погодився з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями, тому звернувся до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ПрАТ "Київмлин", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Закрите акціонерне товариство "Київмлин" зареєстровано 23.07.1999 за № 02243 Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією (код ЄДРПОУ 30523267). Згідно рішення загальних зборів акціонерів (протокол № 1 від 16.08.2006) закрите акціонерне товариство "Київмлин" реорганізовано у ПрАТ "Київмлин". Місцезнаходження позивача: 04080, м. Київ, вул. Межигірська, 83.

Позивача взято на податковий облік в ДПІ у Подільському р-ні м. Києва 05.08.1999 за № 955, перереєстровано у СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП 16.05.2002 за № 257, перереєстровано до ДПІ у Подільському р-ні м. Києва ДПС 16.02.2011 за № 38748. В періоді, що перевірявся, позивач був зареєстрований платником податку на прибуток, податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, основними видами діяльності позивача є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; вантажний автомобільний транспорт; діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту.

Основними видами діяльності контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лани-2" (далі - контрагент позивача, ТОВ "Лани-2") є виготовлення каркасних конструкцій і покрівель; штукатурні роботи; столярні та теслярські роботи; малярні роботи та скління; вирощування зернових та технічних культур; інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Лани-2" було укладено договір купівлі-продажу № 138/п від 05.08.2011 (Т. 1, арк. 106 - 107). Предметом даного договору було зобов'язання ТОВ "Лани-2" поставити позивачу зерно пшениці 2, 3 класу, жито продовольче, та зобов'язання позивача прийняти і оплатити вказаний товар. Кількість пшениці 3 класу за даним договором становила 500 тонн, пшениці 2 класу - 1 500 тонн, жита продовольчого - 0 тонн. Ціна, кількість, термін поставки на кожну партію визначалися додатковою угодою сторін, яка є невід'ємною частиною договору. Термін поставки - до 31.12.2011, вид транспорту - авто + ж/д, тара і пакування - насипом, місце поставки - елеватори позивача.

Так, судом встановлено, що за вищевказаним договором по додатковим угодам № 1 від 05.08.2011 (Т. 1, арк. 108), № 2 від 12.08.2011 (Т. 1, арк. 109), № 3 від 30.09.2011 (Т. 1, арк. 110) та № 4 від 30.11.2011 (Т. 1, арк. 111) ТОВ "Лани-2" було поставлено позивачу зерна пшениці 2 класу - 1 068,9 тонн на суму 1 967 240,60 грн., зерна пшениці 4 класу - 118,21 тонн на суму 206 867,50 грн.

Відповідно до додаткової угоди № 4 від 30.11.2011 протоколом погодження цін визначено наступні ціни на зерно, яке було поставлено ТОВ "Лани-2" позивачу: пшениця 2 класу кількістю 800 тонн за ціною 1 850,00 грн., в т.ч. ПДВ - 308,33 грн. за 1 тонну, пшениця 4 класу кількістю 200 тонн за ціною 1 750,00 грн., в т.ч. ПДВ - 291,67 грн. за 1 тонну. Термін дії вказаної додаткової угоди встановлено з 30.11.2011 по 11.12.2011.

На виконання умов вищевказаного договору та додаткової угоди до нього за грудень 2011 року ТОВ "Лани-2" було передано позивачу, а позивачем прийнято згідно акту прийому передачі зерна № 6 за період з 01.12.2011 по 05.12.2011 (Т. 1, арк. 112) зерно пшениці 2 класу в кількості 574,190 тонн на суму 1 062 251,50 грн., в т.ч. ПДВ - 177 041,89 грн. та зерно пшениці 4 класу в кількості 118,210 тонн на суму 206 867,50 грн., в т.ч. ПДВ - 34 477,92 грн.

Позиція відповідача ґрунтується на акті державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.06.2012 № 1711/22-4/25284412 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лани-2" з питань обчислення та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЦС-ТАБ" (код ЄДРПОУ 37165589) за грудень 2011 року" та акті державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 27.02.2012 № 181/3-23-20-37165589 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ЦС-ТАБ" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2011 року", зі змісту яких вбачається, що у грудні 2011 року за результатом взаємовідносин ТОВ "Лани-2" з ТОВ "ЦС-ТАБ" податковим органом встановлено розбіжність між задекларованим податковим кредитом підприємцями-покупцями ТОВ "Лани-2" та податковими зобов'язаннями ТОВ "ЦС-ТАБ"; перевіркою ТОВ "ЦС-ТАБ" не було підтверджено поставку товарів (робіт, послуг) від постачальника ТОВ "ЦС-ТАБ" за грудень 2011 року ТОВ "Лани-2" та відповідно встановлено відсутність поставки товарів (робіт, послуг) від ТОВ "Лани-2" до контрагентів-покупців у грудні 2011 року.

У зв'язку з вищевикладеним, відповідач дійшов помилкового висновку, що операції ПрАТ "Київмлин" та ТОВ "Лани-2" не підтвердились стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що, на думку податкового органу, свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку, що правочини між позивачем та ТОВ "Лани-2" були укладені без мети настання реальних наслідків та є нікчемними.

Разом з тим, з такими позиціями відповідача погодитись не можна, виходячи з наступного.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону № 996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 ст. 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Крім цього, згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Матеріали справи містять податкові накладні, виписані позивачу його контрагентом - ТОВ "Лани-2", в той же час Акт перевірки не містить жодних зауважень щодо їх змісту та інформації про відсутність статусу платника податку у контрагента позивача станом на дату їх виписки.

Позивачем належними доказами доведено фактичне отримання зерна пшениці 2, 3 класу. Дані факти підтверджуються наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями акту прийому передачі зерна № 6 за період з 01.12.2011 по 05.12.2011, рахунків-фактур, податкових накладних, прибуткових квитанцій на отримання хлібопродуктів, журналу реєстрації заїзду автомобілів з зерном, журналу приймання комерційного зерна з автомобільного транспорта (елеватор № 2), оборотно-сальдової відомості по рахунку, платіжних доручень, банківських виписок (Т. 1, арк. 112 - 180; Т. 2, арк. 28 - 61; Т. 3, арк. 13 - 203).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо даних документів не надано.

При цьому, судом встановлено, що первинні документи складені відповідно до вимог законодавства.

Також Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Лани-2" зроблено на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, сума ПДВ по яким була включена до реєстру отриманих податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року.

Податкові накладні, які зазначені в Акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV.

Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_1., який обіймав посаду заступника директора ТОВ "Лани-2" на момент вчинення спірних операцій, підтвердив реальність операцій та факт підписання первинних документів, наявних в матеріалах справи.

ТОВ "Лани-2" на час вчинення правочину було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні.

Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Лани-2" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Отже, відповідачем не заперечується наявність у позивача податкових накладних, належним чином виписаних зареєстрованим платником податку.

Щодо посилання відповідача на нікчемність угоди, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у ч. 2 ст. 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в Акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою.

Із набуттям чинності зазначеними змінами податкові органи не можуть посилатися на нікчемність правочинів та господарських зобов'язань платників податків відповідно до частин 1 та 2 статті 228 ЦК України, як на правову підставу для донарахування податкових зобов'язань. Виключення з цього правила може становити лише ситуація із безпідставним відшкодуванням податку на додану вартість із державного бюджету, що може бути кваліфіковано як незаконне заволодіння майном держави.

В інших же випадках дії платників податків, що мали намір ухилитися від оподаткування, укладаючи правочини та використовуючи господарські операції як інструмент коригування показників своєї господарської діяльності для цілей отримання так званої податкової вигоди (мінімізації оподаткування) без наміру здійснювати реальні господарські операції, не охоплюються змістом поняття "незаконне заволодіння майном держави", що міститься у диспозиції частини першої статті 228 ЦК України, й тому відсутні правові підстави для застосування частин 1 та 2 статті 228 ЦК України.

Незважаючи на набрання чинності ПК України, не втратив чинність Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХІІ.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечна інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Разом з тим, відповідачем цього в даному випадку вчинено не було.

З огляду на викладене, висновки податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань платників податку з податку на додану вартість без отримання відповідного рішення суду про недійсність правочину (господарського зобов'язання), винесеного судом за позовом податкового органу на підставі частини третьої статті 228 ЦК України чи статей 207 та 208 Господарського кодексу України, повинні ґрунтуватись виключно на даних, які містяться в документах, перелік яких визначений ПК України, в податковій інформації, експертних висновках, судових рішеннях тощо.

Крім того, суд критично ставиться до посилань відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності угоди між позивачем та ТОВ "Лани-2" з висновку акту перевірки вищезазначеного підприємства, яким встановлено, що операції ПрАТ "Київмлин" та ТОВ "Лани-2" не підтвердились стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності.

При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було доведено, що позивачем не було вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на майновий стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів, оскільки факт поставки позивачу зерна пшениці 2, 3 класу підтверджується матеріалами справи.

Аналогічна позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.04.2013 у справі № К/800/11410/13 (колегія суддів у складі головуючого Маринчак Н.Є., суддів Вербицької О.В., Муравйова О.В.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2013 у справі № 2а-15537/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Грибан І.О., суддів Беспалова О.О., Парінова А.Б.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2013 у справі № 826/1000/13-а (колегія суддів у складі головуючого Беспалова О.О., суддів Парінова А.Б., Грибан І.О.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 у справі № 2а-16085/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Петрика І.Й., суддів Борисюк Л.П., Собківа Я.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013 у справі № 826/1198/13-а (колегія суддів у складі головуючого Бужак Н.П., суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.); ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 у справі № 2а-15437/12/2670 (колегія суддів у складі головуючого Мацедонської В.Е., суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України є протиправним, тому ППР № 0006522220 та ППР № 0006532220 підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПрАТ "Київмлин" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Київмлин" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби № 0006522220, № 0006532220 від 18.12.2012.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби на користь приватного акціонерного товариства "Київмлин" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова