Постанова

від 28.05.2013 по справі 817/1345/13-а

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1345/13-а

28 травня 2013 року 16год. 24хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Школяр О.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Приварський Ю.Ю.,

відповідача: представник Якимчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Фіалка» (далі - ПВКФ «Фіалка») звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень до Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби України (далі ДПІ в Рівненському районі).

З врахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просить скасувати наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ в Рівненському районі:

від 01.03.2013 року №0000102251, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 131 269 грн. в тому числі 105 015,00 грн. основного зобов'язання та 26 254,00 грн. штрафної санкції.

від 01.03.2013 року №0000092251 згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 131 359,00 грн. в тому числі 114 249,00 грн. основного зобов'язання та17 110,00 грн. штрафної санкції.

В основу визначення податкових зобов'язань на підставі вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем покладено висновок про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок податкового кредиту по контрагентам позивача ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» за період з 01.10.2011 року по 31.10.2011 року та ПП ОСОБА_5 за період з грудень 2011 року та березень 2012 року та неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей та робіт по вказаним контрагентам за відповідні періоди. За твердженнями посадових осіб податкового органу, господарські операції позивача з придбання товарів, робіт та послуг є нікчемними і такими, що порушують встановлений публічний порядок, у зв'язку з ненаданням для перевірки документів, що засвідчують транспортування товару. За твердженням посадових осіб податкового органу, господарські операції з придбання послуг, товарів робіт є такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків. ПВКФ «Фіалка» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ПВКФ «Фіалка» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними постачальниками без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

У зв'язку із зазначеним посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що операції щодо отримання ПВКФ «Фіалка» від вказаних суб'єктів господарювання ТМЦ, робіт, послуг не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів у вказаних суб'єктів господарювання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ та валові витрати, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між позивачем та його контрагентами ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» та ПП ОСОБА_5 мали реальний характер і це підтверджуються документально: договором субпідряду, договором про надання послуг, актами приймання виконаних будівельних робіт, актами здачі прийняття робіт, а також фактом оплати отриманих товарів і робіт та подальшої їх реалізації тощо.

Також, пояснив суду, що висновки акта перевірки від 15.02.2013р. № 14/22-141/3020768, щодо безтоварності та нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» та ПП ОСОБА_5 ґрунтуються виключно на припущеннях працівників податкового органу.

На підставі викладеного позивач просив суд податкові повідомлення-рішення скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкові повідомлення-рішення правомірними, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У запереченнях зазначив, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі робіт, товарів від продавців ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна», ПП ОСОБА_5 до покупця ПВКФ «Фіалка», в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів виконаних робіт, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. ПВКФ «Фіалка» відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними підприємствами-постачальниками без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

На підставі вищевикладеного, ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС, з позовними вимогами позивача не погоджується та вважає їх безпідставними, а податкові повідомлення-рішення, які є предметом спору по даній справі, вважає такими що винесені у зв'язку з грубим порушенням позивачем норм податкового законодавства, та є правомірними.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом з досліджених доказів у справі ПВКФ «Фіалка» зареєстроване 28.02.1994р. в Рівненській районній адміністрації за №49, зміни та доповнення до Статуту зареєстровані розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації 31.10.2007р. за №16021050004002077, Свідоцтво про державну реєстрацію серія А01 №197255 від 28.02.1994р. №1 602 120 0000 002077. Код суб'єкта господарювання за ЄДРПОУ: 30207687. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.03.1994р. за № 420, перебуває на обліку в ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС. Зареєстрована платником ПДВ свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.12.1998р. за №24737645 НВ №315226, видане ДПІ у Рівненському районі.

У лютому 2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Рівненському районі Рівненської області ДПС проведена виїзна документальна перевірка Приватної виробничо-комерційної фірми «Фіалка», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» та ТОВ «Вівере Бене 2» за період з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., ПП ОСОБА_5 за період грудень 2011р. та березень 2012р., ТОВ «Промоптторг-1» за період з 01.07.2010р. по 31.07.2010р.

Результати перевірки оформлені актом перевірки від 15.02.2013р. № 14/22-141/3020768.

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем:

вимог п.44.1 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 114249 грн.

вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 105015 грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 01.03.2013 року №0000102251, згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» в розмірі 131 269 грн. в тому числі 105 015,00 грн. основного зобов'язання та 26 254,00 грн. штрафної санкції.

від 01.03.2013року №0000092251 згідно з яким позивачу донараховано зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 131 359,00 грн. в тому числі 114 249,00 грн. основного зобов'язання та17 110,00 грн. штрафної санкції.

Висновки відповідача, відображені в акті перевірки, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються не на нормах закону та фактичних обставинах здійснення господарських операцій, а на припущеннях органу державної податкової служби з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року (надалі - Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарських операцій фіксується первинними документами.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальну зміну майнового стану суб'єкта господарювання, яка фіксується шляхом складення контрагентами первинних документів.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (надалі - Податковий кодекс України), якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, інших витрат, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та устатті 139 цього Кодексу.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку та витрати банківських установ.

Пунктом 138.2 статті 138 розділу ІІІ Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

В силу вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 розділу ІІІ Податкового кодексу України до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судом між ПВКФ «Фіалка» та ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» (Субпідрядник) 04.10.2011р. був укладений договір субпідряду №04/10-2011 для виконання будівельно-монтажних робіт по вкладанню лінолеуму на об'єкті «Будівництво загальноосвітньої школи №14 по вул. Боженова м.Рівне».

Згідно умов вказаного договору Субпідрядник зобов'язується своїми силами та на свій ризик відповідно до умов даного Договору, та вимог Генпідрядника виконати комплекс будівельно-монтажних робіт по вкладанню лінолеуму на об'єкті «Будівництво загальноосвітньої школи №14 по вул. Боженова м.Рівне».

Відповідно до умов Договору субпідряду ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» виконало ряд будівельно-монтажних робіт, що підтверджено актом виконання робіт від 10.10.2011 року на суму 58 998,60 грн., та накладною на реалізацію лінолеуму №2 від 06.10.2011 року на суму 120 000,00 грн.., підтверджено податковою накладною №2 на суму 179 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 29 833,33 грн.

Кошти ПВКФ «Фіалка» перераховані 06.10.2011р. по платіжному документу №88 в сумі 179000 грн. (в т.ч. ПДВ 29833,33 грн.) за виконані роботи згідно договору №04/10-2011 від 04.10.2011р. через АТ «Ерсте Банк» для ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна».

Представник позивача пояснив суду, що виконані ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» будівельно-монтажні роботи та реалізовані ТМЦ прямо пов'язано із господарською діяльністю позивача.

Вказані роботи та матеріали були в подальшому здані Замовнику, а саме Головному управлінню з питань будівництва та архітектури Рівненської обласної державної адміністрації, та їх вартість включена в вартість будівельно-монтажних робіт, як включена й вартість матеріалів.

Вказані роботи та лінолеум включені в акти виконаних будівельних робіт: акт приймання виконаних будівельних робіт №3 за травень 2012, року акт приймання виконаних будівельних робіт №6 за жовтень 2012 року.

Стосовно взаємовідносин з ПП ОСОБА_5 судом встановлено, що між ПВКФ «Фіалка» та ПП ОСОБА_5 було укладено договір про надання автотранспортних послуг.

Згідно умов вказаного договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надавати автотранспортні послуги транспортом, який є у його розпорядженні (надалі іменуються «послуги»), а Замовник зобов'язується оплачувати надані послуги.

Зазначені послуги надаються у відповідності до затверджених правил та процедур Виконавця.

На підтвердження надання Виконавцем послуг за цим Договором, складаються відповідні Акти виконаних робіт.

В обревізованому періоді ПП ОСОБА_5 для ПВКФ «Фіалка» надавались послуги з автоперевезень та реалізовувались товарно-матеріальні цінності.

Факт надання вказаних робіт та ТМЦ підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-12/0001 від 07.12.11року податкова накладна.№1 від 07.12.11 року на суму 60 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10 000,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-00001 від 01.03.12року податкова накладна.№1 від 01.03.12 року на суму 59 184,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 864,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-00003 від 06.03.12 року, податкова накладна№3 від 06.03.12 року на суму 59 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 900,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-00004 від 12.03.12 року, податкова накладна№4 від 12.03.12 року на суму 59 610,00 грн., в т.ч. ПДВ 9 935,00 грн., видаткова накладна №5 від 15.03.12 року, податкова накладна №5 від 15.03.12 року на суму 54 945,60 грн., в т.ч. ПДВ 9157,60грн., видаткова накладна №7 від 26.03.12 року, податкова накладна №7 від 26.03.12 року на суму 40 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6 666,67грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-00008 від 27.03.12 року, податкова накладна№8 від 27.03.12 року на суму 45 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 8 333,33 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-00009 від 28.03.12 року, податкова накладна№9 від 27.03.12 року на суму 21 660,00 грн., в т.ч. ПДВ 3 610,00 грн., Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг): ОУ-00011 від 30.03.12 року, податкова накладна №11 від 30.03.12 року на суму 46 292,40 грн., в т.ч. ПДВ 7 715,40 грн.

ПП ОСОБА_5 суб'єктом господарювання ПВКФ «Фіалка» оплата проведена безготівково (Д631 КЗ11): в грудні 2011р. в сумі 133700 грн. (06.12.11 платіжний документ№99 - 50000 грн., 07.12.11 платіжний документ№109 - 60000 грн., 16.12.11 платіжний документ№129 - 13700 грн., 27.12.11 платіжний документ№165 - 10000 грн.); в березні 2012р. в сумі 111660 грн. (28.03.12 платіжний документ№135 - 50000 грн., 30.03.12 платіжний документ№152 - 61660 грн.).

Як зазначено в судовому засіданні відповідачем підставою стверджувати про нікчемність господарських операцій позивача з ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» є отримані відповіді з ДПІ у Дарницькому районі м.Києва ДПС від 26.03.2012р. №331/7/22-60, від 26.09.2012р. №3136/7/22-603, в яких зазначено, що за період жовтень 2011р. ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» (код за ЄДРПОУ 36149550) до ДПІ не звітувало. Останню звітну декларацію з ПДВ ТОВ «Віндмюллер Полімер Технолоджі Україна» подано до ДПІ за липень 2011р. Свідоцтво платника ПДВ анульоване 31.05.2012р.

З ПП ОСОБА_5 є та обставина, що з ДПІ у м. Рівному Рівненської області ДПС надійшли акти перевірки від 22.06.2012р. №140/1745/НОМЕР_1 про проведення документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2011 року та від 21.06.2012р. №139/1745/НОМЕР_1 про проведення документальної невиїзної перевірки з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за січень та березень 2012 року.

Де зазначено, що з підстав не представлення документів задекларовані ПП ОСОБА_5 за грудень 2011 року податкові зобов'язання в сумі 177115 грн. та податковий кредит в сумі 173777 грн., за січень 2012 року податкові зобов'язання в сумі 38237 грн., податковий кредит в сумі 37297 грн. та за березень 2012 року податкові зобов'язання в сумі 81418 грн., податковий кредит в сумі 80357 грн. (декларації з ПДВ за грудень 2011 року, січень, березень 2012 року та уточнюючий розрахунок за січень 2012 року) за результатами перевірки зменшені до 0 грн.

Суд критично відноситься до таких тверджень відповідача з огляду на наступне:

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались розділом V Податкового кодексу від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки на факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами ТО«³ндмюллер Полімер Технолоджі Україна» та ПП ОСОБА_5 без мети настання реальних наслідків, лише з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків, суд вважає таким, що не заслуговує на увагу.

Стаття 234 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином.

В силу положень ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV, фіктивний правочин є оспорюваним, тобто таким, який може бути визнаний судом недійсним.

В силу положень ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Враховуючи, те що на момент проведення перевірки та під час розгляду справи по суті, вирок по кримінальній справі відсутній суд вважає, що висновки органу державної податкової служби про нікчемність правочинів вчинених між позивачем та контрагентами ТО«³ндмюллер Полімер Технолоджі Україна» та ПП ОСОБА_5 є передчасними.

Щодо твердження органу державної податкової служби про безтоварність господарських операцій позивача у зв'язку з відсутністю у вказаних контрагентів необхідних трудових та матеріальних ресурсів для ведення господарської діяльності, здійснення взаємовідносин позивача з постачальниками лише з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, то слід зазначити наступне.

Вказані обставини не можуть бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем ТО«³ндмюллер Полімер Технолоджі Україна» та ПП ОСОБА_5 та підставою для збільшення податкових зобов'язань позивача.

Законодавство не ставить право платника податку на включення сум до валових витрат та податкового кредиту в залежність від господарських та виробничих можливостей своїх постачальників, від належного виконання всіма учасниками ланцюга постачання своїх податкових зобов'язань.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Наданим в ході судового розгляду представником позивача актом Про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичної особи підприємця ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_1 за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012р. в повній мірі спростовуються відображені в акті перевірки від 15.02.2013р. № 14/22-141/3020768 посилання на відсутність основних засобів і трудових ресурсів, та підтверджується реальність і товарність господарських операцій між ПВКФ «Фіалка» та ПП ОСОБА_5

Також суд критично відноситься до тверджень відповідача, про не представлення акту виконаних робіт (наданих послуг), та договору №04/10-2011 від 04.10.2011р. ПВКФ «Фіалка» при проведенні перевірки з підстав представлення даних документів в ході судового розгляду позивачем та не доведенням факту їх не представлення на момент проведення перевірки з боку відповідача.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При розгляді справи, судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що оскільки ДПІ у Рівненському районі Рівненської області ДПС не доведено правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 01.03.2013 року №0000102251 та №0000092251, то вказані податкові повідомлення-рішення слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення винесені Державною податковою інспекцією у Рівненському районі Рівненської області Державної податкової служби від 01.03.2013 №0000092251 та №0000102251 - скасувати.

Присудити на користь позивача Приватної виробничо-комерційної фірми "Фіалка" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.