Рішення

від 02.03.2009 по справі 53/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

53/107

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  53/107

02.03.09

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко»   

до Приватного підприємства «Продпоставка»

про стягнення 159 065,67 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники:

від позивача: Баскакова Н. С. –пред. за довіреністю від 05.12.2008р.

від відповідача:  не з'явились

СУТЬ СПОРУ :

          Заявлено позов про стягнення з Приватного підприємства «Продпоставка»заборгованості за Договором № 28/11-08 поставки від 28.11.2008р. в розмірі 159 065,67 грн., в тому числі основний борг –154 560,00 грн., пеня –2 318,40 грн., 3% річних –317,59 грн., збитки від інфляції –1 869,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2009р. порушено провадження по справі № 53/107, розгляд справи призначено на 16.02.2009р.

          Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2009р. надав уточнений розрахунок пені № 16-02 від 16.02.2009р., який фактично є заявою про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені до 6 862,76 грн. у зв'язку з проведеним перерахунком. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача 154 560,00 грн. основного богу, 6 862,76 грн. пені, 317,59 грн. 3% річних та 1 869,68 грн. збитків від інфляції.

          Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2009р. у зв'язку з нез'явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, розгляд справи було відкладено на 02.03.2009р.

          Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

          Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з'явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 26.01.2009р. та від 16.02.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені на запит позивача Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України  наданим Головним міжрегіональним управлінням статистики у м. Києві від 08.01.2009р. № 21-10/7636.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.03.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

          Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до частини 1 ст. 11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно з частиною 2 зазначеної статті, підставою виникнення взаємних цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

28.11.2008р. між сторонами у справі було укладено Договір № 28/11-08 поставки (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність Покупцю (відповідач) Товар: дизельний навантажувач марки ДВ 1661.28.11 в кількості 1 шт., акумуляторні батареї 2*40/210 ПАС в кількості 6 шт., а Покупець (відповідач)  прийняти та оплатити Товар (п. 1.1 Договору).

Ціна Товару є договірною та складає: Дизельний навантажувач марки ДВ 1661.28.11 в кількості 1 шт. –48 720,00 грн., в т.ч. ПДВ; акумуляторні батареї 2*40/210 ПАС в кількості 6 шт. –105 840,00 грн., в т.ч. ПДВ. Загальна сума договору складає 154 560,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% (п. 2.1 Договору).

На виконання умов Договору позивач постав відповідачу товар на загальну суму 154 560,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями: рахунку-фактури № ТОВ-002563 від 28.11.2008р., видаткової накладної № ТОВ-00743 від 01.12.2008р., податкової накладної № 00743 від 01.12.2008р. (оригінали досліджені в судовому засіданні).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів прямим банківським переказом на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 календарних днів з дня поставки товару.

Відповідач за отриманий від позивача товар не розрахувався, станом на 10.12.2008р. заборгованість відповідача становить 154 560,00 грн., проти наявності якої відповідач не заперечує, що підтверджується доданим до матеріалів справи Актом звірки розрахунків підписаним сторонами без зауважень.

Матеріали справи свідчать, що позивач по справі надсилав на адресу відповідача претензію  № 537 від 12.12.2008р. про оплату товару в сумі 154 560,00 грн.

Відповідач відповіді на зазначену вище претензію не надавав, обов'язок щодо сплати заборгованості перед позивачем не виконав.

          Таким чином на день розгляду справи у суді сума заборгованості відповідача за неналежне виконання умов Договору становить 154 560,00 грн., що підтверджується довідкою б/№ від 16.02.2009р. за підписами директора та головного бухгалтера позивача.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що Товар був прийнятий згідно з видатковою накладною уповноваженою особою покупця.

Суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач жодного доказу того, що він  вживав всіх необхідних  заходів щодо виконання свого зобов'язання по оплаті купленого товару, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 154 560,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не заперечується, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 154 560,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки, до якої згідно ст. 549 ЦК України відносяться штраф та пеня.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності.

Як вбачається з пункту 6.1 Договору у випадку, якщо товар не буде оплачений в строк відповідно до п. 4.1 Договору, Покупець виплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми отриманого товару за кожний прострочений день.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідач пені підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 6 862,76 грн.

          Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від  простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  законом або договором .

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 317,59 грн. та інфляційних в сумі 1 869,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

У разі якщо позивач на підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України до прийняття рішення зі справи збільшив розмір позовних вимог і не сплатив державне мито зі збільшеної суми, господарський суд повинен стягнути з позивача суму недоплаченого державного мита в доход державного бюджету (п. 4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).  

Таким чином з позивача підлягає до стягнення в доход державного бюджету державне мито в сумі 45,44 грн. за збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Продпоставка»(02152, м. Київ, вул.. Серафимовича, 7-А, ідентифікаційний код 31923333, з будь–якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко»(01014, м. Київ, вул.. Мічуріна, 4, ідентифікаційний код 20024913) основний борг у сумі 154 560 (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., пеню в сумі 6 862 (шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 76 коп., 3% річних в сумі 317 (триста сімнадцять) грн. 59 коп., інфляційні втрати в сумі 1 869 (одна тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 68 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 1 636 (одна тисяча шістсот тридцять шість) грн. 10 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грант і Ко»(01014, м. Київ, вул.. Мічуріна, 4, ідентифікаційний код 20024913, р/р 260093118501 в ТОВ КБ «Даніель», МФО 380980) до державного бюджету державне мито в сумі 45 (сорок п'ять) грн. 44 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                              Грєхова О.А.