Постанова

від 05.03.2009 по справі 26/358

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/358

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.03.2009                                                                                           № 26/358

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:            Буравльова С.І.

          Вербицької О.В.

 при секретарі:           Горголь І.С.

 За участю представників:

 від позивача - повідомлений, але не з'явився;

 від відповідача - Гудзь В.М. (довіреність №102 від30.12.2008р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.11.2008

 у справі № 26/358 (Пінчук В.І.)

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів"

 до                                                   Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця"

 про                                                   стягнення 1 448,04 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від27.11.2008р. у справі №26/358 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що воно прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, крім цього зазначає, що нестача вантажу відбулась з вини залізниці.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, 05.03.2009 р. через канцелярію Київського апеляційного господарського суду подав клопотання, в якому просив розглянути справу без участі представника позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, апеляційний господарський суд встановив наступне.

22.08.2007 р. за залізничною накладною № АВ 372438 (а. с. 16) у вагоні № 61572053 зі станції Бірюльово було відправлено горішок коксовий в кількості 55 500 кг, відправником якого є ВАТ ”Московський коксогазовий завод”, одержувачем – ВАТ ”Стаханівський завод феросплавів” (позивач). Станція призначення – Стаханов.

30.07.2007 р. на станції призначення Стаханов складено акт 377 (а. с. 53), в якому встановлено, що після прибуття перевіркою виявлено, що на лобових дверях вагона є щілина 5 см, теча вантажу; поглиблення 2 м х 2 м по ширині вагону; вантаж не марковано.

30.07.2007 р. на станції призначення Стаханов складено акт 19 про технічний стан вагону (а. с. 54), з якого вбачається, що виявлено несправність: ”неплотное прилегание створок дверей”; причина виникнення несправності: ”деформация двери старого происхождения, наличие ржавчины”; висновок про можливість втрати, псування вантажу внаслідок несправності: ”ввиду неплотного прилегания створом двери и незаделки грузоотправителем имеющейся щели на высоте 30 см от пола длиной 0,5 м утрата груза возможна”.

Також, 31.08.2007 р. на станції призначення Стаханов складено комерційний акт № 577002/22 (а. с. 14), в якому встановлено, що в доповнення до акту загальної форми 377 від 30.08.2007 р. було проведено комісійне переважування вагону № 61572053; в документах значиться: вантаж горішок коксовий, навалом, вага брутто – 76 500 кг, тара – 21 000 кг, нетто – 55 500 кг; фактично виявилося: вантаж горішок коксовий, навалом, вага брутто – 73 920 кг, тара з бруса – 21 000 кг, нетто – 52 920 кг, тобто, менше ніж в документах на 2 580 кг; вантажопідйомність вагону 64 т, об'єм кузову – 70,5 мз; навантаження у вагоні рівномірне, на рівні бортів, вантаж не маркований; в торцевій двері є поглиблення 2 000 мм х 2 000 мм по ширині вагону, в дверях є щілина 50 мм, теча вантажу; переважування проводилось із зупинкою, відчепленням вагону, перевіркою правильності показників вагів; на вагонних вагах одержувача вантажопідйомністю 130 т, приписаних до залізниці; при повторному комісійному переважуванні недостача ваги у вагоні підтвердилась.

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Параграфами 1 та 3 ст. 22 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р (далі УМВС) встановлено, що ”железная дорога, принявшая груз к перевозке по накладной СМГС, ответственна за выполнение договора перевозки на всем пути следования груза до выдачи его на станции назначения, а в случае переотправки груза в страны, железные дороги которых не участвуют в настоящем Соглашении, - до оформления перевозки по накладной другого соглашения о прямом международном железнодорожном грузовом сообщении; в случае переотправки груза из стран, которые не участвуют в настоящем Соглашении, - после оформления перевозки груза по накладной СМГС; каждая последующая железная дорога, принимая к перевозке груз вместе с накладной, вступает тем самым в этот договор перевозки и принимает на себя возникающие по нему обязательства.”.

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вказана норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 314 ГК України та п. 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, (далі Статут), якими встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.п. а) ст. 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Приписами п. 3) параграфу 4 ст. 23 УМВС ”железные дороги освобождаются от ответственности за недостачу массы и количества мест груза, если груз, погруженный отправителем в вагон, контейнер, кузов автопоезда, автомобиля, съемный автомобильный кузов, прицеп, полуприцеп, был выдан получателю за исправными пломбами или запорно-пломбировочными устройствами отправителя или станции отправления, наложенными в соответствии с положениями § 8 статьи 9 и §§ 8 и 10 Приложения 21 к СМГС, а также без внешних признаков доступа к грузу, которые могли бы явиться причиной недостачи массы и количества мест груза.”.

Згідно із п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу (абзац 2 п. 129 Статуту).

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу (абзац 3 п. 129 Статуту).

Згідно із п. 1) параграфу 1 ст. 18 УМВС ”железная дорога должна составить коммерческий акт, если во время перевозки или выдачи груза она производит проверку состояния груза, его массы или количества мест, а также наличия накладной и при этом устанавливает полную или частичную утрату груза, недостачу массы, его повреждение, порчу или снижение качества груза по другим причинам.”.

Відповідно до ч. 3 п. 3.2. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України ”Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею” від 29.05.2002 р. № 04-5/601 обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.

Із наявного в матеріалах справи оригіналу комерційного акту № 577002/22 від 31.07.2007 р. (а. с. 14) вбачається, що на станції призначення Стаханов проведено комісійне переважування вагону № 61572053 на 130 т вагонних вагах одержувача приписаних до залізниці, при якому встановлено, що в документах значиться: вага брутто – 76 500 кг, тара – 21 000 кг, нетто – 55 500 кг, фактично виявилося: вага брутто – 73 920 кг, тара з бруса – 21 000 кг, нетто – 52 920 кг, тобто, менше ніж в документах на 2 580 кг.

Відповідно до п. 4) параграфу 3 ст. 23 УМВС ”железная дорога освобождается от ответственности за полную или частичную утрату груза, уменьшение массы, повреждение, порчу или снижение по другим причинам качества груза, принятого к перевозке, если полная или частичная утрата, уменьшение массы, повреждение, порча или снижение качества груза по другим причинам произошли по причинам, связанным с погрузкой или выгрузкой груза, если погрузка или выгрузка производилась отправителем или получателем; факт погрузки груза в вагон отправителем устанавливается на основании записи, сделанной им в накладной в графе ”Погружено” в соответствии с § 4 статьи 9; если в этой графе отсутствуют сведения о том, кем погружен груз, то считается, что погрузка производилась отправителем.”.

Оскільки у залізничній накладній № АВ 372438 (а. с. 16) відсутні відомості про те, ким був завантажений вантаж, то апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що, враховуючи вищевказану норму, завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника – ВАТ ”Московський коксогазовий завод”.

Відповідно до абзаців 5, 6 параграфу 4 ст. 9 СМГС ”внутренними правилами, действующими на железной дороге отправления, определяется, кем должна производиться погрузка - железной дорогой или отправителем. Если погрузка должна производиться отправителем, то он обязан установить пригодность вагона для перевозки данного груза; отправитель обязан указать в накладной в графе ”Погружено”, кем производится погрузка груза или контейнера в вагон.”.

Як встановлено вище завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника – ВАТ ”Московський коксогазовий завод”.

Із вказаних в комерційному акті № 577002 від 31.08.2007 р. (а. с. 14) даних вбачається, що вантаж прибув у технічно несправному вагоні.

В матеріалах справи відсутні докази про те, що вантажовідправник - ВАТ ”Московський коксогазовий завод” встановлював придатність вагону для перевезення даного вантажу, крім того, відсутні докази про те, що вагон був поданий залізницею під завантаження технічно непридатний (несправний) для перевезення спірного вантажу.

Також, в матеріалах справи відсутні докази про те, що технічна несправність вагону мала прихований характер або виникла під час перевезення вантажу.

Згідно із п. 12 параграфу 3 ст. 23 СМГС ”железная дорога освобождается от ответственности за полную или частичную утрату груза, уменьшение массы, повреждение, порчу или снижение по другим причинам качества груза, принятого к перевозке, если полная или частичная утрата, уменьшение массы, повреждение, порча или снижение качества груза по другим причинам произошли: вследствие того, что отправитель произвел погрузку груза в непригодный для перевозки данного груза вагон или контейнер, хотя эту непригодность он должен был определить в соответствии с § 4 статьи 9 или § 11 Приложения 8 при проверке состояния вагона или контейнера по его виду; факт погрузки груза в вагон отправителем устанавливается на основании записи, сделанной им в накладной в графе ”Погружено” в соответствии с § 4 статьи 9; если в этой графе отсутствуют сведения о том, кем погружен груз, считается, что погрузка производилась отправителем.”.

Таким чином, на підставі викладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність вини відповідача у недостачі вантажу.

Згідно із ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи із наведених норм, враховуючи те, що саме позивач висунув вимогу про стягнення з відповідача вартості вагової недостачі вантажу у розмірі 1 448,04 грн., тому саме позивач зобов'язаний довести факт втрати вантажу під час транспортування вагону № 61572053, чого останній не зробив.

Враховуючи наведене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від27.11.2008р. у справі №26/358 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 26/358 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Буравльов С.І.

                                                                                          Вербицька О.В.

 10.03.09 (відправлено)