Рішення

від 03.03.2009 по справі 30/32-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/32-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.03.09р.

Справа № 30/32-09

За позовом:  приватного підприємства "Бастіон", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області  

До відповідача:  Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

Про: визнання недійсною тимчасової угоди

Суддя:  Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання: Бажанова Ю.А.

Представники:

Від позивача: Маленька Л.І., довіреність від 12.01.2009 року, представник

Від відповідача: Мірошниченко Я.В., довіреність №7/26-1343 від 30.12.2008 року,  головний спеціаліст відділу правового забезпечення юридичного управління

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Бастіон" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області) звернулося до господарського суду із позовом, згідно якого просить визнати недійсною  Тимчасову угоду  від 22.10.2008 року №2987/2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.10.2008 року на вимогу відповідача позивачем укладено Тимчасову угоду №№2987/2 щодо сплати за фактичне користування земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Невська,6/48. Позивач вважає, що спірна угода укладена з порушенням вимог чинного законодавства. Крім того до угоди не додані: технічний звіт зі встановлення меж земельної ділянки в натурі та акту передачі орендованої земельної ділянки у користування.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що  на момент укладення спірної Тимчасової угоди сторонами було досягнуто згоди щодо умов, які вона містить.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.02.2009 року було оголошено перерву до 03.03.2009 року на 11:00 год.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді справи учасниками судового процесу не заявлялось (ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши доводи представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до умов договору купівлі-продажу від 17.06.2005 року приватним підприємством „Бастіон” придбано у власність приміщення за адресою:  м. Кривий Ріг, вул. Невська, 6 прим. 48 –вбудоване у перший поверх житлового будинку не житлове приміщення загальною площею 538 м2.

Згідно витягу  про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 23.08.2005 року №10806681 приватному підприємству „Бастіон” належить на праві приватної власності  не житлове приміщення площею 538 м2, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 6, прим. 48.

22 жовтня 2008 року між Криворізькою міською радою (Розпорядник земель міста) та приватним підприємством „Бастіон” (Фактичний землекористувач) було укладено тимчасову угоду №2987/2 про сплату за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.1 зазначеної угоди Фактичний землекористувач враховуючи фактичне використання ним  земельної ділянки за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Невська, 6/48 площею 608 м2, визначеною відповідно до довідки  КП ДОР „КБТІ” №2328-ю від 31.05.2006 року нормативна грошова оцінка її станом на 15.06.2006 року складає 1053,65 грн./м2 (довідка УЗР у м. Кривому Розі №687/04) для потреб розміщення вбудованого приміщення офісу сплачує до місцевого бюджету на рахунок відділення Державного казначейства у Жовтневому районі в Управлінні Державного казначейства  України у Дніпропетровській області код платежу 13050300, щомісячно  (протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім  календарним днем звітного місяця), за користування цією земельною ділянкою суму, що відповідає розміру орендної плати і відповідно до Закону України „Про оренду землі” не менше  трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України „Про плату за землю”, а саме становить 1646,39 грн. на місяць.

Фактичний землекористувач, визнаючи відсутність у нього документів, які посвідчують  отримання від Розпорядника земель права користування земельною ділянкою в період з 01.08.2008 року по дату укладення цієї угоди сплачує до місцевого бюджету суму, яка відповідає розміру орендної плати, а саме становить 1646,39 грн. на місяць.

Тимчасова угода укладена на строк з 22.10.2008 року по 31.10.2009 року (п.3 Тимчасової угоди).

Позивач вважає, що спірну Тимчасову угоду було укладено з порушенням умов чинного законодавства, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ст. 14 Конституції України, ст.1 Земельного кодексу України вся земля перебуває під особливою охороною держави.

Згідно ст.12 Земельного Кодексу України, п.34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є, зокрема, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Згідно ст.125 Земельного Кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначений виключний перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку. Так, право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Зі змісту Тимчасової угоди від 22.10.2008 року №2987/2 вбачається, що сторонами встановлено плату за фактичне користування земельною ділянкою, тобто встановлено розмір та порядок плати за користування земельною ділянкою (п.1 угоди).

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оренду землі” розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України  "Про плату за землю").

Перелік істотних умов договору встановлено ст. 15 Закону України „Про оренду землі”.

Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди   (місце   розташування   та  розмір  земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням  її  розміру,  індексації,  форм платежу,   строків,   порядку   її   внесення   і   перегляду   та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження  (обтяження)  щодо  використання  земельної ділянки; визначення сторони,  яка несе ризик  випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

В порушення вимог цієї статті в спірному договорі відсутні такі істотні умов договору, як: умови використання та цільове призначення земельної  ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Невід'ємною частиною договору оренди землі, відповідно до ст. 15 Закону України „Про оренду землі”, є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з  відображенням  обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення   меж   земельної   ділянки   в   натурі   (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках,  передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи до договору оренди земельної ділянки не надано: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з  відображенням  обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Укладена Тимчасова угода від 22.10.2008 року №2987/2 протирічить статтям 116 та 124 Земельного Кодексу України де вказано, що громадяни та юридичні особи набувають право користування земельними ділянками за рішеннями органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладання договору оренди земельної ділянки.

Доказів прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки позивачу Криворізькою міською радою не надано.

Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Частка  власності   (користування)   земельної   ділянки кожного власника квартири (квартир) чи нежитлового приміщення у спільній частковій власності визначається відношенням загальної площі квартири (квартир) чи нежитлових приміщень, що перебувають у його власності, до спільної площі всіх квартир і нежитлових приміщень будинку.

Виділення частки земельної ділянки власникам квартир і нежитлових приміщень в натурі та їх окреме відчуження не допускається (п. 4.4 Положення про порядок встановлення та закріплення меж прибудинкових територій існуючого житлового фонду та надання у спільне користування або  спільну сумісну власність земельних ділянок для спорудження житлових будинків, затвердженого наказом  Держкомзему  України, Держкоммістобудування України, Держжитлокомунгоспу України та Фонду державного майна України від 05.04.96 р. N 31/30/53/396).

У власність або користування може бути надана  земельна ділянка для обслуговування всього будинку, а не його частини, оскільки установлюють на місцевості межу земельної ділянки  для обслуговування багатоквартирного будинку (лист Державного комітету із земельних ресурсів №14-22-12/13705 від 26.11.2008 року).

Статтею 203 Цивільного кодексу України,  встановлено,  що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства,  а також  моральним  засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним  і  відповідати  його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі,  встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами ст.215 цього ж Кодексу підставою недійсності  правочину  є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені  частинами  першою, третьою,  п'ятою  та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, укладення оскаржуваної Тимчасової угоди здійснено сторонами без дотримання вимог, встановлених ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання її недійсною.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони в рівних частках, оскільки суд вбачає наявність вини в діях обох сторін при укладенні спірного договору.

Керуючись ст.ст.1, 2, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною Тимчасову угоду  від 22.10.2008 року №2987/2, укладену між приватним підприємством "Бастіон" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 32, код 31123683) та Криворізькою міською радою (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, код 33874388).

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Радянська, 1, код 33874388) на користь приватного підприємства "Бастіон" (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ногіна, 32, код 31123683) державне мито в розмірі 42,50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                    Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 05.03.2009 року)