Постанова

від 22.05.2013 по справі 826/2747/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2013 року № 826/2747/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Джі2Ей Софт Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 №№0008622260, 0008632260.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Джі2Ей Софт Україна» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС (надалі - відповідач, ДПІ) про визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2012 №№0008622260, 0008632260.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.03.2013 відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28.03.2013, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів по справі.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі посилаючись на те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом не дотримано п.86.9 ПК України. За таких обставин, позивач просить суд визнати спірні ППР недійсними та скасувати.

Представник Відповідача проти позову заперечив в повному обсязі, про що надав відповідні письмові заперечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у зв'язку із поданим сторонами письмовим клопотанням.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва №1259/2260 від 07.09.2012, згідно пп.78.1.11 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) та постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС у м. Києві підполковника міліції ОСОБА_1 від 25.06.2012 проведено документальну позапланову виїзну перевірки позивача, за наслідками якої складено акт від 21.09.2012 №1442/22-60/36412788 та прийнято спірні податкові повідомлення рішення:

- №0008622260 від 16.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 123312грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 98650грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 24662,50грн.)

- №0008632260 від 16.10.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на загальну суму 161952,50грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 129562грн., штрафними (фінансовим) санкціями в сумі 32390,50грн.)

Як вбачається з акту перевірки, а також письмових заперечень відповідача, збільшення грошового зобов'язання та застосування до позивача штрафних санкцій ґрунтується на обставинах недійсності та нікчемності правочинів між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Експрес», що обумовлена наявністю матеріалів досудового слідства по кримінальній справі №54-3414, порушеної відносно ОСОБА_2 за фактом фіктивного підприємництва при створенні, в тому числі ТОВ «ТК «Поділля - Експрес».

Крім того, ДПІ посилається на протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_2 та постанову Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами (амністія).

Окружний адміністративний суд м. Києва, критично ставиться до таких тверджень відповідача, при цьому зазначаючи наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом диспозиції вказаної частини ст.72 КАС України, обов'язковість преюдиційних обставин, передбачена частиною четвертою статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми поширюється лише на обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах, в даному випадку - у постанові про закриття кримінальної справи, не сприймаються судом як обов'язкові, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Судом враховується, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої прийнято постанову - ОСОБА_2, в той час як згадувана постанова Печерського районного суду м. Києва не містить в собі жодної встановленої обставини, щодо укладання між позивачем по даній справі та ТОВ «ТК» Поділля - Інвест» угод з метою ухилення від сплати податків або угод, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, на чому наполягає ДПІ.

Таким чином, з огляду на положення ст.72 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва позбавлений можливості прийняти до уваги посилання відповідача на протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_2 та постанову Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012 №1-555/12 як на належні та допустимі докази тверджень податкового органу про недійсність та нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом.

В той же час, з Акту перевірки позивача вбачається за можливе прийти до висновку про те, що під час проведення перевірки податковим органом детально здійснено аналіз первинних бухгалтерських/податкових документів по взаємовідносинам позивача з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», наданих до позивачем до перевірки, а саме: Договорів №0/10-2010 від 04.10.2010, №01/11-2010 від 01.11.2010, №01/12-2010 від 01.12.2010, №03/12-2010 від 03.12.2010; актів здачі-приймання виконаних робіт, податкових накладних, банківських виписок. (стр.4 -5 Акту перевірки).

Однак, не приймаючи до уваги змісту та обсягу господарських операції за вказаними Договорами між позивачем та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», не приймаючи до уваги документи, що надані позивачем до перевірки, податковий орган кваліфікує порушення позивачем пп.7.4.5, пп.7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», посилаючись виключно на встановлені в ході перевірки порушення сторонами правочинів ст.203, ст.215, 216 Цивільного кодексу України, тим самим збільшуючи грошове зобов'язання на підставі визнання правочинів між позивачем та ТОВ «ТК«Поділля - Інвест » протягом перевіряємого періоду недійсними.

Втім, посилання відповідача на частину 1, 2 статті 215, статтю 228 ЦК України є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З урахуванням встановлення в рамках даної адміністративної справи того, що позивачем фактично отримано від Контрагента послуги з технічного супроводження програмного забезпечення IBM Lotus Notes/Domino, які використано в рамках власної господарської діяльності для отримання прибутку (Договір позивача з ВАТ «ВТБ «Банк» №25-09/09 від 25.09.2009) та сплачено ПДВ в ціні даних послуг, Окружний адміністративний суд м. Києва, узагальнюючи помилковість доводів відповідача, приходить до висновку, що право на віднесення суми за правочинами купівлі послуг до податкового кредиту та валових витрат виникло у позивача законно, а отже обставини, викладені в Акті перевірки спростовуються належними та допустимими доказами, що зібрані під час розгляду справи.

Окружний адміністративний суд м. Києва також зазначає, що послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, не отримані внаслідок вчинення злочину, а сама по собі операція з придбання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Частина 1 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Як вбачається з пояснень позивача, та не заперечувалось відповідачем, на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та Контрагентом, і на момент фактичного виконання даних господарських відносин, контрагент позивач, як юридична особа був внесений в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд зазначає, що навіть за умови допущення попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару/надання послуг певних порушень податкового законодавства, дані обставини тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/валових витрат, однак таких фактів в ході розгляду даної справи встановлено не було.

Як на час проведення перевірки, так і станом на час розгляду даної справи, компетентним органом не було встановлено наявності умислу посадових осіб позивача та конрагента на укладення угоди, спрямованої на ухилення від сплати податків або угоди, укладеної в порушення публічного порядку.

Відповідно до ч. 2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової приктики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція Окружного адміністративного суду м. Києва узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, повязаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень ст. 7, Глави 6, ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги, в даному випадку, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, визначено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням як боржника слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 16.10.2012 №№0008622260, 0008632260.

3. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джі2Ей Софт Україна» (код ЄДРПОУ 36412788, адреса: 26400, Кіровоградська обл., Ульяновський район, місто Ульяновка, ВУЛИЦЯ ЛЕНІНА, будинок 74) судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири)грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (адреса: 04107, м. Київ, вулиця Багговутівська, будинок 26).

Суддя П.О. Григорович

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.