Рішення

від 29.09.2011 по справі 5004/1483/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р. Справа № 5004/1483/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Західзовнішторг"

до приватного підприємства "Мустангл"

про стягнення 1 443 929грн.10коп.

Суддя Слупко В.Л.

Представники сторін:

від позивача: Антонов В.В. -директор, Маркулич О.П., довір. від 01.06.11р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТзОВ "Західзовнішторг" із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (лист №3 від 28.09.11р.) просить стягнути з ПП "Мустангл" 1 443 929грн.10коп., в т.ч. 163680грн. заборгованості за поставлений по договору №20 від 01.07.08р. цемент, 17655грн.88коп. пені, 29637грн.68коп. інфляційних втрат, 9612грн.34коп. -3% річних та 1 223 343грн.20коп. процентів за користування товарним кредитом нарахованих в зв'язку з порушенням умов договору щодо оплати отриманого товару.

В обґрунтування кількості та вартості поставленого відповідачу цементу в період з липня 2008 року по липень 2009 року позивач надав суду лише видаткові накладні. Представники позивача в судовому засіданні повідомили, що відповідач цемент забирав самовивозом, цемент зі складу відпускався без довіреностей, в зв'язку з чим на вимогу суду не можуть бути представлені довіреності на осіб, які отримували цемент та товарно-транспортні накладні на його перевезення.

Наявність заборгованості ПП «Мустангл»в сумі 163680грн. позивач підтверджує гарантійним листом, який зі слів представника позивача, 28.09.11р. надав товариству директор ПП «Мустангл»Трофимчук Л.В.

Відповідач - ПП «Мустангл»повторно не виконав вимог ухвали суду щодо надання відзиву та доказів в підтвердження господарських операцій з позивачем, представник в судове засідання не з'явився.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею 34 вказаного Кодексу регламентовано, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи повинні мати, зокрема, такі обов'язкові реквізити як зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року первинні документи -це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги до застосування довіреностей встановлено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 N 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 1996 за N 293/1318), чинність якої поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до пункту 2 вказаної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Отже, Інструкція № 99 не надає керівнику підприємства право самостійно визначати доцільність застосування довіреностей на конкретному підприємстві, а зобов'язує їх використовувати у наведених випадках. У разі відпуску цінностей довіреність залишається у постачальника. Як зазначено у постановах Вищого господарського суду України від 01.07.2008 р. у справі № 2/570-07, від 13-20.06.2007 р. у справі № 21/515, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ (накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну), який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

За умовами п. 2.4 наданого позивачем договору купівлі-продажу №20 від 01.07.08р. покупець - ПП «Мустангл»зобов'язаний надати продавцю доручення на отримання товару в розмірі товарної партії, однак на вимогу суду позивач доручень не надав, пояснивши, що відпуск цементу здійснювався без доручень.

Крім того, згідно п. 4.2 договору фактом поставки товару являється дата вказана в товарно-транспортних накладних, які позивач на вимогу суду також не надав, хоча згідно п. 3.1 договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом за рахунок продавця.

За змістом ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходження товару.

У наданих суду видаткових накладних не зазначено посад, прізвищ, імен та по-батькові осіб, які відпускали та отримували цемент.

Оскільки видаткові накладні оформлені з порушенням ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 такі накладні не є належними доказами в підтвердження господарських операцій в розумінні ст. 34 ГПК України.

Враховуючи законодавчу необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, до яких не віднесено гарантійні листи, а тому суд не бере до уваги як належний доказ в підтвердження господарських операцій гарантійний лист від 28.09.11р., який позивач надав в підтвердження заборгованості відповідача.

Оскільки позивач не довів суду порушення відповідачем його прав та інтересів, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

В позові відмовити.

Суддя В.Л.Слупко

Дата виготовлення повного

тексту рішення 04.10.11р.