Постанова

від 21.05.2013 по справі 826/943/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/943/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом Закритого акціонерного товариства «Богатир» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №000442220 та №000452220.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняте нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову з підстав, визначених ст.202 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляд на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «Богатир» зареєстроване як юридична особа та є платником податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ЗАТ «Богатир» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 листопада 2009 року по 22 листопада 2012 року, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2012 року №555/1-22-20/19261691.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем:

- п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого ним занижено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 6 975,12 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.3.2.2 розділу 3 акта перевірки;

- п.п.4.1.6 п.4.1, та п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого ним занижено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за І квартал 2010 року на суму 2 136 000,00 грн.

На підставі даного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 січня 2013 року №000442220, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2 136 000 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 534 000 грн. та №000452220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6 975,12 грн. та застосовані штрафні (фінансові ) санкції в розмірі 1 743,78 грн.

Відповідно до положень п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий доход включає, зокрема, доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу» (п.4.1.6 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З аналізу наведених норм вбачається, що до складу валового доходу платника податків відноситься і отримана ним, зокрема, безповоротна фінансова допомога.

Як встановлено Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби та вбачається з матеріалів справи, між ЗАТ «Богатир» (комісіонер) та ТОВ «Агентство «Нерухомість та бізнес» (комітент) укладено договір комісії від 27 січня 2010 №15, відповідно до п.1.1 якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо купівлі канцелярських товарів для праці - найменування, одиниці виміру, кількість та ціна якого зазначена в специфікації.

Обов'язки комісіонера - не пізніше 3-х днів з дня отримання від комітента усієї суми коштів, укласти від свого імені правочини з продавцем на придбання товару (канцелярських товарів для праці) (п.2.1 договору від 27 січня 2010 №15).

Відповідно до п.3.1 договору від 27 січня 2010 №15 на виконання умов даного договору комітент зобов'язується зобов'язаний перерахувати на поточний рахунок комісіонера грошові кошти в сумі 4 545 850,0 грн. (а.с.)

Між цими ж сторонами 28 січня 2010 року укладено договір комісії №16, відповідно до п.3.1 якого комітент зобов'язується перерахувати на поточний рахунок комісіонера грошові кошти в сумі 3 998 148,67 грн. (а.с.98- 100).

На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Агентство «Нерухомість та бізнес» (комітент) перерахувало на розрахунковий рахунок ЗАТ «Богатир» (комісіонер) грошові кошти в сумі 8 543 998, 67 грн.

В ході проведеної перевірки встановлено, що ЗАТ «Богатир» умови договору №16, № 15 не виконано, зокрема, не укладено жодних договорів від свого імені з іншими суб'єктами господарської діяльності на придбання тканини для пошиття одягу та придбання канцелярських товарів для праці.

Позивач використав дані кошти не на виконання договору комісії, а на власні потреби, зокрема, для купівлі спеціалізованого одягу праці оскільки перевіркою встановлено, що між ЗАТ «Богатир» та ТОВ «Аліом» укладено договір комісії від 29 січня 2010 №21, яким передбачено, що ТОВ «Аліом» (комісіонер) зобов'язується за врученням ЗАТ «Богатир» (комітент) за комісійну плату укласти за рахунок комітента, але від свого імені, договір щодо купівлі спеціалізованого одягу праці, передбаченого цим договором.

Згідно наданих до перевірки банківських виписок ЗАТ «Богатир» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Аліом» грошові кошти на виконання умов зазначеного договору комісії в сумі 8 543 998,67 грн.

Також, відповідачем встановлено, що ТОВ «Аліом» має стан платника - «знято з обліку» за №5009/1135/12 від 06 листопада 2012 року, до ЄДР внесено запис - «стан юридичної особи припинено). Свідоцтво платника ПДВ анульовано 21 травня 2012 року. Згідно податкових декларацій по додатку на додану вартість ТОВ «Аліом» за 2010-2011 до складу податкових зобов'язань по ПДВ кошти, отримані від ЗАТ «Богатир» не відображено. У зв'язку із ліквідацією та анулюванням свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Аліом» відображення в податковому обліку зазначених господарських операцій в подальшому не є можливим.

Згідно наданих до перевірки документів, також, встановлено що будь-які товари ТОВ «Аліом» на користь ЗАТ «Богатир» не поставлялись. Отже, в даному випадку у зв'язку з використанням коштів, отриманих відповідно до умов договорів комісії від 27 січня 2010 №15 та від 28 січня 2010 року №16, не для виконання умов даних договорів у ЗАТ «Богатир» виникла заборгованість перед ТОВ «Агентство «Нерухомість та бізнес».

Враховуючи використання отриманих від ТОВ «Агентство «Нерухомість та бізнес» коштів ЗАТ «Богатир» не для виконання договорів комісії, а на власні потреби та у зв'язку із винесенням постанови Господарського суду м. Києва про визнання ЗАТ «Богатир» банкротом по справі від 17 квітня 2012 №50/192-6 та припинення підприємницької діяльності, умови зазначених договорів не можуть бути виконані в подальшому, а тому у період виникнення даних обставин, що однозначно підтверджують неповернення коштів і як результат невиконання договору комісії позивач мав відкоригувати (збільшити) валовий дохід за І квартал 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновками відповідача що кошти, отримані відповідно до умов договорів комісії з ТОВ «Агентство «Нерухомість та бізнес» від 27 січня 2010 №15 та від 28 січня 2010 року №16 у даному випадку слід вважати безповоротною фінансовою допомогою.

Такого висновку дійшов і суд першої інстанції, який викладено в оскаржуваній постанові (а.с. 121).

Колегія суддів вважає, у відповідності до положень п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) отримана позивачем сума коштів в розмірі 8 543 998,67 грн. є валовим доходом позивача та має бути оподаткована за правилами даного закону.

Оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 18 січня 2013 року №000442220 є правомірним, таким, що прийняте на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України. Підстав для його скасування колегія суддів не вважає.

Що стосується податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби від 18 січня 2013 року №000452220, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного до 01 січня 2011 року) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З налізу наведених норм вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи, які повинні відповідати вимогам чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та повинні буди складені під час здійснення господарської операції.

Підставою для виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків, який зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Як встановлено відповідачем під час проведення вищевказаної перевірки, позивач за період, який перевірявся мав господарські взаємовідносини з ТОВ «АТП ГРУП» та ТОВ «ЦСТО «НЕМО».

За травень 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних даними контрагентами позивачем сформовано податковий кредит, зокрема за податковою накладною ТОВ «АТП ГРУП» на суму 4 145,12 грн. та за податковою накладною ТОВ «ЦСТО «НЕМО» - 2 650,00 грн.

Однак, відповідачем під час проведення перевірки встановлено, що податкові накладні даних контрагентів, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2010 року до перевірки позивачем надано не було . Не містять даних податкових накладних і матеріали даної справи.

Слід також, зазначити, що матеріали спарви не містять належних доказів реальності господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «АТП ГРУП», «ЦСТО «НЕМО».

Отже, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року та податкове повідомлення - рішення від 18 січня 2013 року №000452220 є правомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень - рішень від 18 січня 2013 року №000452220 та №000442220. Адміністративний позов є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та зробив помилкові, внаслідок порушення норм матеріального права висновки про необхідність задоволення адміністративного позову.

Оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволення адміністративного позову повністю.

Керуючись статтями 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 лютого 2013 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Богатир» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 18 січня 2013 року №000442220 та №000452220 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 23.05.13 року.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.