Постанова

від 04.03.2013 по справі 2а-4957/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

04 березня 2013 року 12:29 Справа № 2а-4957/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА КОМПАНІЯ "МКФ", вул.Нікольська 23/1А, м.Миколаїв, 54030; доДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030; провизнання протиправними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.12р. №000876222004; за участю представників :

від позивача: Радченко Р.М., довіреність №б/н від 20.10.12р.;

від відповідача: Могутов А.М., довіреність №6/9/10-023 від 03.03.12р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА КОМПАНІЯ "МКФ" (позивач) звернулось до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області ДПС (відповідач) з вимогами визнати дії відповідача при проведенні перевірки позивача незаконними, визнати акт перевірки від 23.07.2012р. №524/22-220/37104825 таким, що є не чинним на підставі того, що відповідач взяв на себе функції суду по визнанню угод здійснених позивачем і його контрагентами "нікчемними" та скасувати даний акт, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012р. №0008762220.

Ухвалою суду від 28.09.2012 року було відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині вимог визнання акту перевірки від 23.07.2012р. №524/22-220/37104825 таким, що є не чинним на підставі того, що відповідач взяв на себе функції суду по визнанню угод здійснених позивачем і його контрагентами "нікчемними" та скасування даного акту, як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства України .

Під час розгляду справи позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві (а.с .5-8 ).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012р. №0008762220 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с. 45-48 ).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд - встановив:

В період з 11.07.12р. по 17.07.12р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником Будівельно Виробничим Підприємством (БВП) "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 31263808) за період липень, вересень, листопад 2010 року.

Результати перевірки були оформлені актом від 23.07.12р. №524/22-220/37104825 (а.с. 18-33 ). На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.08.12р. №0008762220, згідно якого позивач повинен сплатити грошову суму у вигляді ПДВ у сумі 214.624,00грн., та штраф у сумі 53.656,00грн. (а.с. 35 ).

Крім того, відповідачем в акті перевірки було встановлено, що господарські операції з зазначеним в акті контрагентом (БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС ") є "безтоварними", оскільки контрагент відсутній за місцем реєстрації, не має будь - яких основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання тощо) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників, підприємство має тільки постачальників з ознаками фіктивності тощо.

В той же час позивач вважає, що єдиною підставою для визнання права на формування податкового кредиту є наявність необхідних документів, які підтверджують розмір податкового кредиту (податкові накладні) та платіжних документів про взаєморозрахунки з контрагентом.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Стаття 19 ч.2 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (який діяв на час виникнення правовідносин), а саме п.5.1., п.п.5.3.9. ст.5 передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4., п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який діяв на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження реальності (товарності) господарських операцій позивачем були надані у судове засідання такі документи:

- копія видаткової накладної від 20.09.10р. (а.с.9);

- копія податкової накладної від 15.07.10р. (а.с.10);

- копія податкової накладної від 20.09.10р. (а.с.11);

- не засвідчені та ніким не підписані витяги по розрахунковому рахунку (а.с.12-14);

- копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (а.с.15-17).

У зв'язку із цим, суд зазначає, що статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій або виконання робіт (послуг) іншою особою визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати підряднику вартості послуг з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

Крім того, судом встановлено, що у позивача взагалі відсутні договори у письмовій формі із своїм контрагентом (БВП "Строитель-Плюс"). В судовому засіданні позивач зазначив, що було укладено усні угоди із БВП "Строитель-Плюс".

У зв'язку із цим суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Згідно ч.4 ст.203 ЦКУ правочин має вчиняться у формі, встановленій законом. Отже, зазначені договори мали бути складені в письмовій формі.

Крім того, відповідачем в акті перевірки встановлено, що згідно акту перевірки СДПІ ВПП у м.Сімферополі АРК ДПС від 11.04.12р. №37/22/31263808 встановлено:

- згідно даних податкових декларацій з ПДВ БВП "Строитель-Плюс" та згідно документів, вилучених УПМ ДПС в АР Крим, зазначене підприємство мало взаємовідносини із 31 (тридцять одним) підприємством. Стосовно всіх зазначених підприємств було проведено перевірки, які показали відсутність товарного (реального) характеру господарських операцій із БВП "Строитель-Плюс". Оскільки БВП "Строитель-Плюс" не мав інших постачальників та не є виробником товару, він не міг здійснити поставку будь - яких товарів на адресу позивача.

Крім того, відповідно до постанови слідчого групи слідчих - старшого слідчого з ОВС ГСУ ДПС України Мазуркевича В.А. від 02.04.12р., винесеної в рамках кримінальної справи №69-0146, встановлено, що: "Кримінальна справа №69-0146 порушена відносно директора ТОВ "Союз КДС" (код ЄДРПОУ - 24039320) ОСОБА_4 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.212 ч.3 КК України та відносно директора ТОВ БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" ОСОБА_5, інших фізичних осіб за фактами фіктивного підприємництва - створення та придбання суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в сприянні директору ТОВ "Союз КДС" ОСОБА_4 в мінімізації ним податкових зобов'язань, а також пособництва ними в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.28 ч.2, 205 ч.2, 27 ч.5, 212 ч.3 КК України.

Перевіркою було встановлено, що протягом 2009-2012р.р., на території АР Крим, діяла група осіб, яка, згідно єдиного плану з розподілом ролей, умисно, з корисливих мотивів, переслідуючи мету, спрямовану на здійснення тяжких та особливо тяжких злочинів економічної спрямованості, організувала злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань.

Для функціонування зазначеної схеми вказані особи зареєстрували та придбали суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні особи), зареєстровані на "підставних" осіб, зокрема: ПП "Ротонда Торг" (код ЄДРПОУ - 36165656), ПП "Габарит-груп" (код ЄДРПОУ - 35941644) та "транзитне" підприємство - ТОВ БВП "СТРОИТЕЛЬ-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ - 31263808), директором і головним бухгалтером якого був ОСОБА_5, через які здійснювали операції щодо незаконного переведення безготівкових коштів у готівку.

Крім того, перевіркою також встановлено, та в судовому засіданні позивачем не спростовано, що податкова накладна за липень 2010р. (від 15.07.10р.) взагалі не містить такого обов'язкового реквізиту, як номенклатура товару згідно пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (а.с .10 ).

Відповідачем також доведено інші невідповідності в бухгалтерському та податковому обліку позивача.

Так, встановлено невідповідність номенклатури, кількості та загальної суми поставки будівельних матеріалів. Зокрема, підвіска натяжна ізолююча у видатковій накладній (а.с.9) відображена у кількості 136шт., а у податковій накладній - 41шт., при цьому виявлено арифметичну помилку: 41*878,36= 36012,76 грн., в той час як у податковій накладній значиться сума 36123,63 грн. Крім того, у видатковій накладній зазначено товар під назвою "Зажимы ПС 2" на суму 27462,18грн., крім того ПДВ 5492,44 грн., в той час як у податковій накладній даний товар відсутній.

Крім того, перевіркою встановлено, що обсяг поставки будівельних матеріалів без ПДВ складає 872841,61грн., сума ПДВ - 174568,32 грн., загальна сума поставки (у т.ч. ПДВ) - 1047409,93грн. Зазначені дані не співпадають з даними, вказаними у податковій накладній.

Жодних уточнень, виправлень або пояснень з цього питання позивачем не було внесено до своїх бухгалтерських документів та не надано суду.

Не надано позивачем також під час перевірки або суду жодних первинних документів, що стосуються перевезення (транспортування) товару, зберігання товару, або будь -якого його руху та реалізації. Відсутні також товарно-транспортні накладні, подорожні листи, журнал реєстрації довіреностей на отримання ТМЦ тощо.

Таким чином, на підставі зазначеного, суд дійшов висновку, щодо відсутності реальності виконання господарських операцій між ТОВ "СК "МКФ" та БВП "Строитель-Плюс", а саме:

- відсутність у контрагентів-постачальників позивача фізичної можливості виконати зобов'язання за договором в зв'язку з відсутністю кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення;

- відсутність в контрагентів-постачальників приміщень для зберігання товарів, невизначеність в Договорі (відсутність договору взагалі) конкретного місця здачі-приймання товару, отже, як наслідок неможливість встановлення місця навантаження товару;

- походження товару встановити неможливо, оскільки серед контрагентів-постачальників БВП "Строитель-Плюс" всі без виключення підприємства мають ознаки фіктивності, за фактом створення та діяльності яких порушено кримінальні справи;

- відсутність номенклатури товару в податковій накладній за липень 2010р. та невідповідність між даними податкової та видаткової накладної за вересень 2010р.;

- ненаданням до перевірки та до суду товарно-транспортних накладних, дорожніх листів вантажного автомобіля та подорожніх листів, як наслідок - неможливість встановлення перевізника та конкретних транспортних засобів, якими здійснювалась доставка товару;

- ненаданням до перевірки та до суду журналу реєстрації довіреностей, на підставі яких було отримано товар, як наслідок - відсутність підстав для отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Суд також погоджується з посиланням відповідача на правову позицію Вищого адміністративного суду України, на думку якого (лист від 02.06.2011р. № 742/11/13-11) будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

З вищенаведеного вбачається, що позиція Позивача, згідно якої підтвердження податкового кредиту з ПДВ пов'язано лише з наявністю податкових накладних також є помилковою, оскільки окрім наявності податкових накладних, платник податків повинен підтвердити реальність здійснення господарських операцій із контрагентами. Будь-яких доказів реальності здійснення господарських операцій із контрагентами-постачальниками позивач суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків.

Суд дійшов висновку, що діяльність контрагентів позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду відповідність нормам податкового законодавства процедури та підстав проведення перевірки позивача та відповідно, законності прийнятого рішення за наслідками перевірки.

Інші доводи та міркування позивача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування або визнання неправомірним рішення прийнятого за наслідками перевірки.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення 11.05.12р. №0047522200 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладені на позивача.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 04.03.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 05.03.13р.