Постанова

від 13.03.2013 по справі 2а-6370/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

13 березня 2013 року 13:09 Справа № 2а-6370/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретаря судового засідання Ополинського О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1; доБаштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби, вул.Миколи Аркаса 2, м.Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56101; проскасування податкового повідомлення - рішення від 12.10.12р. №0001071701; за участю представників:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність №б/н від 30.11.12р.;

Від відповідача: Дудар О.В., довіреність №589/8/10-003 від 27.03.12р.;

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся з адміністративним позовом до Баштанської МДПІ Миколаївської області Державної податкової служби (відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 12.10.12р. №0001071701.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та відповідній судовій практиці (а.с .4-12 ).

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що ДПІ прийняло рішення відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 102-106 ) .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

Позивач, ОСОБА_1, зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа Баштанською районною державною адміністрацією Миколаївської області (свідоцтво НОМЕР_2, а.с.14).

На підставі наказу від 30.10.12р. №633 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1)", відповідно до повідомлення про проведення перевірки від 30.10.12р. №144, відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ "Віджі Буд" (код за ЕДРПОУ 37415381) за червень 2012р.

За результатами перевірки складений Акт від 09.11.12р. №195/17-2539014538 про результати документальної позапланової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з питань взаємовідносин з ТОВ "Віджі Буд" (код за ЕДРПОУ 37415381) за червень 2012р. (а.с.16-21).

У висновках даного акту зазначено, що перевіркою встановлено факти укладання між ТОВ "Віджі Буд" та позивачем недійсних правочинів, відсутність реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, вчинення нікчемних правочинів (а.с.21), порушення ст.203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України тощо. Крім того, в акті перевірки відповідача міститься посилання на акт ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 23.08.12р. №494/22-5/37415381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віджі Буд" (код за ЕДРПОУ 37415381) за період з 01.06.12р.о 30.06.12р.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.12р. №0001071701, яким позивачу було збільшено суму зобов'язання на 28013грн. (а.с.15) .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

На підтвердження реальності (товарності) здійснення господарських операцій у періоді що перевірявся позивачем було надано суду копії відповідних первинних документів.

Так, судом було досліджено наступні докази:

- видаткові накладні, квитанції до прибуткових касових органів, рахунки фактури, податкові накладні, товарно - транспортні накладні щодо постачання продуктів харчування від ТОВ "Віджі Буд" (а.с. 22-35, 39-43 );

- договір купівлі - продажу продуктів харчування №32 від 01.06.12р. (а.с. 36 );

- довідка про взяття на облік платника податків ТОВ "Віджі Буд" (а.с. 37) ;

- свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ "Віджі Буд" (а.с. 38 );

- копії первинних документів щодо подальшої реалізації продуктів харчування Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансеру (договори про закупівлю товарів за державні кошти, рахунки, податкові накладні, платіжні доручення щодо розрахунків за отримані продукти харчування, товарні накладні, - а.с. 67-101 ).

Таким чином, факт придбання позивачем продуктів харчування у ТОВ "Віджі Буд" підтверджується зазначеними документами та фактом подальшої реалізації зазначених продуктів харчування державній установі (Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансеру).

Суд не приймає в якості належного доказу посилання відповідача на копію Акту ДПІ у Деснянському районі м.Києва від 23.08.12р. №494/22-5/37415381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Віджі Буд" (код за ЕДРПОУ 37415381) за період з 01.06.12р.о 30.06.12р.

Зазначений акт підтверджує лише факт неможливості проведення перевірки податковими органами з різних підстав.

Крім того, відповідно до листа ДПА України від 03.02.09р. (п.2.1.2) зазначено, що податковим органам при проведенні перевірок слід врахувати, що не може бути доказом безтоварності посилання в акті перевірки на відсутність інформації щодо підтвердження чи спростування будь-яких фактів переміщення товарів, наявності транспортних засобів, тощо.

Суд також зазначає, що позивач та ТОВ "Віджі Буд", яке видало податкові накладні, були зареєстровані як платники податку на додану вартість на момент вчинення відповідних господарських операцій.

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ "Віджі Буд" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.

Безпідставним та необґрунтованим також є посилання відповідача на господарську діяльність контрагентів безпосереднього партнера позивача. Суд приймає до уваги та досліджує господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосередніми контрагентами.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму ВС України №9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", згідно з ч.5 ст.12 ЦК України, добросовісність набувача майна (робіт, послуг) презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та його контрагентом щодо придбання та поставки товарів не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь - яких доказів застосування до контрагентів позивача фінансових санкцій, порушення кримінальних справ та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними (недійсними) господарські угоди між двома суб'єктами господарювання з огляду на норми Закону "Про державну податкову службу" та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем доказів (акт перевірки тощо) суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди - нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів перевірок з питань дотримання податкового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. №327, зареєстрованому в МЮ України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме пп.2.4.1, 2.4.2 п.2.4, висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у п.4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб'єктів господарювання, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства з боку позивача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до положень ст.ст.69, 71, 76, 86 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявні, на його думку, недоліки в оформленні податкових накладних контрагента позивача у зв'язку із тим, що в акті перевірки відсутні посилання на виявлення будь - яких недоліків в оформленні податкових накладних.

Крім того, відповідно до листа ВАСУ №1936/11/13-11 від 01.11.11р. сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначене також стосується й посилання відповідача на постанову Баштанського районного суду від 28.12.2012р. про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 100грн. за порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку (а.с.111).

Так, частиною четвертою статті 72 КАС України установлено, що вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (Лист ВАСУ №2379/12/13-12 від 14.11.2012р.).

Як вже було зазначено, судом встановлено реальність господарських операцій позивача, а отже, й протиправність податкового повідомлення - рішення відповідача.

Обґрунтованим, на думку суду, є також посилання позивача на відповідну судову практику. Так, в Постанові ВАСУ від 14.11.2012 року по справі №К/9991/50772/12 зазначено, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи із загальних засад судочинства.

Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013р. по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.

Відповідачем не було надано суду доказів наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Таким чином, прийняте на підставі Акту перевірки відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби від 12.10.2012р. № 0001071701.

3. Присудити на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 280грн. 13коп. Державній казначейській службі України стягнути судові витрати з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 37893858).

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 13.03.13р.

Повний текст постанови складено та підписано 15.03.13р.