Постанова

від 13.11.2013 по справі 2а-6370/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 2а-6370/12/1470

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Скрипченка В.О. та Федусика А.Г.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0001071701.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 31 жовтня по 06 листопада 2012 року посадовою особою Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віджі Буд» за червень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 09 листопада 2012 року за № 195/17-2539014538, яким встановлено порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 та пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 18675 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0001071701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18675 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 9338 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС від 12 жовтня 2012 року № 0001071701.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги положення ст. 198 та ст. 201 ПК України щодо відсутності права на формування податкового кредиту за податковими накладними, які не відповідають вимогам закону. Крім того, надані на підтвердження товарності господарських операцій товарно-транспортні накладні складено з порушенням Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а тому вони не є належними доказами по справі. Також судом не враховано зміст постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів» від 08 жовтня 2004 року № 15 та правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11. Судом, серед іншого, не враховано положення ст. ст. 626, 629, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України щодо порядку укладання та виконання договору постачання. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що з 31 жовтня по 06 листопада 2012 року посадовою особою Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віджі Буд» за червень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 09 листопада 2012 року за № 195/17-2539014538, яким встановлено порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 ЦК України, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, пунктів 198.1, 198.3 ст. 198 та пунктів 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 18675 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 листопада 2012 року № 0001071701, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18675 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 9338 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з включенням до нього податку на додану вартість на загальну суму 18675 грн., сплаченого у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Віджі Буд».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріалами справи встановлено, що податковий кредит за червень 2012 позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ТОВ «Віджі Буд».

Згідно акту перевірки та реєстраційних даних директором та власником ТОВ «Віджі Буд» до 12 червня 2013 року був ОСОБА_2, а з 13 червня 2012 року є ОСОБА_3. (а. с. 17, 144-145).

Як вбачається з наданого позивачем в обґрунтування правомірності нарахування податкового кредиту договору купівлі-продажу від 01 червня 2012 року № 32, останній укладено між позивачем (покупцем) та ТОВ «Віджі Буд» (продавцем) (а. с. 36). При цьому зі сторони контрагента договір укладено та підписано ОСОБА_3, який на момент підписання договору не був керівником підприємства, а зайняв цю посаду лише 13 червня 2012 року.

Поряд з цим, директором ТОВ «Віджі Буд» ОСОБА_2, який займав посаду до 13 червня 2012 року, підписувались квитанції про сплату вартості товару, оформленні після 13 червня 2012 року, а саме квитанції до прибуткових касових ордерів від 13, 14, 16 та 17 червня 2012 року (а. с. 32-33).

Крім того, відповідно до п. 1, п. п. 6.2 та 6.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту:

відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

порушення порядку заповнення податкової накладної;

податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Актом перевірки та матеріалами справи встановлено, що в податкових накладних, виписаних контрагентом позивача ТОВ «Віджі Буд» 01 та 02 червня 2012 року на виконання названого вище договору купівлі-продажу, в графі «номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість» зазначено номер свідоцтва 200054713 (а. с. 24, 27, 30, 34). Проте, свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість за № 200054713 видано ТОВ «Віджі Буд» лише 12 липня 2012 року, тобто більше ніж через місяць після зазначених в податкових накладних дат їх оформлення (а. с. 38).

Вказаний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (№ 200054713) зазначений також у видаткових накладних та рахунках-фактурах, виписаних ТОВ «Віджі Буд» 01 та 02 червня 2012 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підставі наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що виписані ТОВ «Віджі Буд» податкові накладні не є належними первинними документами, що підтверджують факт купівлі ФОП ОСОБА_1 товару (яловичини) у ТОВ «Віджі Буд» на загальну суму 112050 грн., у тому числі ПДВ у сумі 18675 грн., оскільки були складені з порушеннями вимог чинного законодавства. При цьому надані позивачем на підтвердження товарності господарської операції договір купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури та квитанції до прибуткових касових ордерів, як зазначено вище, також оформлені з порушенням вимог законодавства.

Будь-яких інших документів на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту позивачем як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій не надано.

З урахуванням викладеного, наданні позивачем документи (договір купівлі-продажу, видаткові накладні, рахунки-фактури, квитанції до прибуткових касових ордерів) та податкові накладні не є належними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, що підтверджує висновок посадових осіб Баштанської МДПІ Миколаївської області ДПС щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 18675 грн. та правомірність застосування до підприємства на підставі п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 9338 грн..

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: