Ухвала

від 26.02.2015 по справі 2а-6370/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" лютого 2015 р. м. Київ К/800/64861/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013

у справі № 2а-6370/12/1470

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Баштанської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Баштанська МДПІ Миколаївської області ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.10.2012 №0001071701.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем було здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Віджі Буд» за червень 2012 року, за результатами якої складено акт від 09.11.2012 №195/17-2539014538.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. п. 198.1, 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ТОВ «Віджі Буд», з підстав відсутності факту реального вчинення господарських операцій та, як наслідок, нікчемності договору, укладеного між позивачем та вказаним контрагентом.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.11.2012 №0001071701, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку на додану в вартість за основним платежем в сумі 18675,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 9338,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції погодився із твердженням відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Підпунктом 14.1.181 пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 3 ст. 198 ПК України, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Віджі Буд» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 01.06.2012 №32, згідно якого продавець поставляє, а покупець приймає і оплачує товар.

Судом зазначено, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з поставки товару, що підтверджується видатковими накладними, квитанціями до прибуткових касових органів, рахунками фактур, податковими накладними, товарно-транспортними накладними щодо постачання продуктів харчування від ТОВ «Віджі Буд», копіями первинних документів щодо подальшої реалізації продуктів харчування Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансеру (договори про закупівлю товарів за державні кошти, рахунки, податкові накладні, платіжні доручення щодо розрахунків за отримані продукти харчування, товарні накладні, тобто усі первинні документи були видані зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, а тому висновок контролюючого органу є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Таким чином, факт придбання позивачем продуктів харчування у ТОВ «Віджі Буд» підтверджується зазначеними документами та фактом подальшої реалізації зазначених продуктів харчування державній установі (Миколаївському обласному протитуберкульозному диспансеру).

Судом вірно не взято до уваги посилання відповідача на копію акту ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 23.08.2012 №494/22-5/37415381 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Віджі Буд» за період з 01.06.2012 по 30.06.2012.

При цьому слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Віджі Буд» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223 , 226, 230 , 232 Кодексу адміністративного судочинства України , суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 скасувати та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13.03.2013.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров