Рішення

від 29.05.2013 по справі 908/1116/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 17/30/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.13 Справа № 908/1116/13

м. Запоріжжя

29.05.13 справа № 908/1116/13

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", 01004, м. Київ, б-р. Т. Шевченка /вул. Пушкінська, буд. 8/26

адреса для листування : відділення "Запорізької регіональної дирекції публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 35а

до відповідача: приватного підприємства "БЕРНИ", 69097, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 23в

про стягнення 14 875,00 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Гусельников М.О., довіреність від 30.07.10 № 468/11.5.2

від відповідача: Коржава Л.А., довіреність від 14.05.13 № 78

СУТЬ СПОРУ:

29.03.13 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (надалі ПАТ "ВТБ Банк") з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства "БЕРНИ" (далі ПП "БЕРНИ") за кредитним договором від 28.10.10 № 126.26/10-М542 штрафу в розмірі 14 875 грн.

У відповідності до ст. 2 1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), 29.03.13 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву ПАТ "ВТБ Банк" від 28.03.13 до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 29.03.13 судом порушено провадження у справі № 908/1116/13, справі присвоєно номер провадження 17/30/13, судове засідання призначено на 15.05.13. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

В судовому засіданні 15.05.13 судом оголошено перерву до 29.05.13, про що сторони повідомлені належним чином.

За заявою представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 29.05.13, на підставі ст. ст. 82 1 , 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представникам сторін повідомлено про час складання рішення у повному обсязі.

Позивач підтримував заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та письмових поясненнях щодо заперечень відповідача, зазначав наступне. 28.10.10 між сторонами укладено кредитний договір № 126.26/10-М542 за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 250 000 грн. При цьому, ПП "БЕРНИ" починаючи з 01.01.11 зобов'язалось забезпечити проведення в Банк щомісячних кредитових оборотів у формі виручки від реалізації (надання послуг) по поточному рахунку Позичальника в сумі не менше 200 000грн., та забезпечувати суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом строку дії цього договору. Разом з тим, зобов'язання в цій частині відповідач належним чином не виконав. У зв'язку з чим, ПАТ "ВТБ Банк" на підставі п. 7.2. кредитного договору нараховано відповідачу за порушення умов кредитного договору штраф в розмірі 14 875 грн. На підставі викладеного, позивач керуючись ст. ст. 526, 530, 546, 549-551, 612, 629, Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, просить суд позов задовольнити та стягнути з відповідача 14 875 грн.

Відповідач у запереченні за вих. від 14.05.13 № 79 на позов зазначив, що заборгованість у відповідача перед Банком відсутня. Отже, на думку відповідача, Банк безпідставно заявляє позов про стягнення заборгованості за кредитним від 28.10.10 № 126.26/10-М542. Також, як вказує відповідач, п. 5.3.12 кредитного договору має ознаки договору банківського рахунку, передбаченого ст. 1066 Цивільного кодексу України. У зв'язку з чим, ініціатива щодо укладення договору банківського рахунку належить клієнту, який звертається з пропозицією відкрити рахунок. При цьому, п 5.3.12. кредитного договору був примусово нав'язаний позивачем ПП "БЕРНИ" через залежність від рішення Банку щодо надання відповідачу кредиту, що суперечить нормам ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність". З огляду на викладене, враховуючи, що зобов'язання за кредитним договором виконані, заборгованість відповідача відсутня, відповідач просить суд у задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.10 між публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" (Банк) і приватним підприємством "БЕРНИ" (Позичальник) укладено кредитний договір № 126.26/10-М542 з договорами про внесення змін від 03.08.11 № 1, від 22.08.11 № 2 та від 19.12.11 № 3, за умовами якого (п. 1.1. договору) Банк зобов'язався надати Позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором, а Позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору, Позичальник зобов'язався використати кредит виключно за таким цільовим призначенням - на здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі - 26.10.12 або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою Банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з цим договором в повному обсязі (п. 8.10. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або ін. фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як пояснювали представники сторін, зобов'язання ПАТ "ВТБ Банк" з надання Позичальнику (ПП "БЕРНИ") грошових коштів в сумі 250 000 за кредитним договором від 28.10.10 були виконанні позивачем в повному обсязі. При цьому, відповідач, в свою чергу, також повернув кредит ПАТ "ВТБ Банк" та проценти за користування грошовими коштами в строк, визначений у договорі.

Таким чином, факт надання ПАТ "ВТБ Банк" відповідачу кредиту та його своєчасне повернення ПП "БЕРНИ" позивачу, у т.ч. оплата процентів за користування грошима, представниками сторін в ході розгляду справи не оспорювався.

Пунктом 5.3.12 кредитного договору сторони встановили, що Позичальник починаючи з 01.01.11 зобов'язаний забезпечити проведення в Банку щомісячних кредитових оборотів у формі виручки від реалізації (надання послуг) по поточному рахунку Позичальника № 26006013014011 у відділені "Запорізька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 в сумі не менше 200 000 грн., та забезпечити суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом строку дії цього договору.

Пунктом 1 договору від 03.08.11 про внесення змін № 1 до кредитного договору сторони виклали п. 5.3.12 спірного договору у наступній редакції: починаючи з 01.06.11 забезпечити проведення в Банку щомісячних оборотів по поточному рахунку Позичальника № 26006013014011 у Відділені "Запорізька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, в сумі не менше 200 000 грн., та забезпечувати суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом строку дії цього договору.

Пунктом 7.2. кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.12 цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 0,85% від суми кредиту, зазначеної в п. 3.1. цього договору. При цьому, штраф, який передбачений цим пунктом, сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати.

З огляду на викладене, позивачем на підставі п. 7.2. кредитного договору, заявлено до стягнення 14 875 грн. штрафу за невиконання відповідачем обумовленого п. 5.3.12 кредитного договору обов'язку.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Отже, частини 2 та 3 даної статті на законодавчому рівні розглядають штраф та пеню, як різновиди неустойки.

Відповідно кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У свою чергу пеня, як різновид неустойки, характеризується наступними ознаками: а) застосування виключно у грошових зобов'язаннях; б) можливість встановлення за такий вид порушення зобов'язання, як прострочення виконання (порушення умови про строки); в) обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; г) триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.

Враховуючи викладене, законодавець визначив перелічені ознаки штрафу та пені імперативно, не надавши сторонам можливості їх змінювати.

Вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивачем до матеріалів справи додано розрахунок штрафу, за змістом якого сума надходжень на поточному рахунку відповідача за період з січня 2011 р. по липень 2011 р. становила суму менш ніж 200 000 грн.

Факт неналежного виконання ПП "БЕРНИ" п. 5.3.12 кредитного договору не заперечувався представником відповідача в ході розгляду справи № 908/1116/13.

Судом встановлено, що розрахунок штрафу за невиконання відповідачем п. 5.3.12 спірного договору сторони визначили в п. 7.2. кредитного договору, а саме: 0,85% від суми кредиту, зазначеної в п. 3.1. цього договору.

Відповідно до п. 3.1. договору, сума та валюта кредиту - 250 000 грн.

Отже, з урахуванням викладеного, розмір штрафу за невиконання відповідачем п. 5.3.12 спірного договору повинен становить суму в розмірі 2 125 грн., тобто 0,85% від суми кредиту - 250 000 грн.

Зі змісту спірного договору вбачається, що інший порядок та строк нарахування штрафу за порушення відповідачем умов п. 5.3.12 договору сторонами не визначено.

Проте, виходячи із наданого позивачем розрахунку штрафу в сумі 14 875 грн., останній був нарахований позивачем за період з січня 2011 року по липень 2011 року, тобто за кожен місяць невиконаного відповідачем зобов'язання, обумовленого в п. 5.3.12 кредитного договору.

Отже, оскільки штраф за своєю правовою природою має одноразовий характер та п. 7.2. кредитного договору не передбачає нарахування штрафу за кожен місяць не виконаного або неналежно виконаного відповідачем зобов'язання, судом визнається необґрунтованим та безпідставним нарахування позивачем штрафу за період з січня 2011 р. по липень 2011 р.

За розрахунком суду розмір штрафу за невиконання відповідачем п. 5.3.12 спірного договору становить 2 125 грн.

За таких обставин, оскільки відповідач в ході розгляду цієї справи не надав суду доказів належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, визначених п. 5.3.12 кредитного договору від 28.10.10 № 126.26/10-М542, або доказів правомірності своїх дій щодо такого невиконання, суд вважає, що позовні вимоги ПАТ "ВТБ Банк" в частині стягнення 2 125 грн. штрафу доведені, обґрунтовані, підтверджені доданими документами та підлягають задоволенню судом. У задоволені решти позовних вимог про стягнення штрафу судом відмовляється через необґрунтованість.

Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не надано доказів визнання недійсним в судовому порядку п. 5.3.12 кредитного договору від 28.10.10 № 126.26/10-М542, судом визнаються безпідставними твердження ПП "БЕРНИ" щодо невідповідності п. 5.3.12 кредитного договору нормам ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Окрім викладеного, судом визнаються необґрунтованими доводи відповідача з приводу примусового нав'язування Банком ПП "БЕРНИ" умов п. 5.3.12 кредитного договору оскільки нормами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості .

Отже, враховуючи, що кредитний договір від 28.10.10 № 126.26/10-М542 був підписаний без жодних заперечень та зауважень директором ПП "БЕРНИ" Береговим М.І., який діяв на підставі статуту, судом доводи відповідача в цій частині не приймаються до уваги.

Крім того, судом відмовляється у задоволенні клопотання відповідача за вих. від 28.05.13 № 90, яким останній просить суд визнати факти, встановлені під час судового розгляду цієї справи такими, що підпадають під поняття "виняткові випадки", передбачені п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з ПП "БЕРНИ".

Розгляд вищевказаного клопотання представник позивача надав на розсуд суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у т.ч. вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто, нормами чинного в Україні законодавства встановлено, що зменшуючи розмір штрафних санкцій, суд повинен встановити та дослідити у сукупності такі обставини як: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, винятковість випадку та інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

На підставі викладеного, враховуючи поведінку винної сторони (в т.ч. вжиття чи не вжиття нею заходів до виконання зобов'язання, передбаченого в визначених п. 5.3.12 кредитного договору від 28.10.10 № 126.26/10-М542), винятковість випадку, а також майнові інтереси обох сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу. Також, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання суд виходить з того, що нормами п. 3 ч. 1 ст.83 ГПК України не передбачено можливість суду визнавати факти, встановлені під час судового розгляду справи такими, що підпадають під поняття "виняткові випадки".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 245,49 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2 1 , 4 2 , 4 3 , 4 5 , 22, 32, 33, 34, 49, 69, 82, 82 1 , 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "БЕРНИ" (69097, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 23в, код ЄДРПОУ 19268722, р/р 26009301167879 у ПАТ "Промінвестбанк", МФО 313355) на користь публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, б-р. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319, р/р 37393000001126 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) - 2 125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу та 245 (двісті сорок п'ять) грн. 79 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 04.06.13.

Суддя В.Л. Корсун