Постанова

від 16.07.2013 по справі 908/1116/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.07.2013 р. справа №908/1116/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Агапова О.Л. суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засіданні: Федоріщевій І.О. За участю представників сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29 травня 2013р. у справі№ 908/1116/13 (суддя Корсун В.Л.) за позовом:Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ до відповідача: Приватного підприємства "БЕРНИ" м.Запоріжжя простягнення 14 875, 00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. у справі № 908/1116/13 (суддя Корсун В.Л.) частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ до відповідача Приватного підприємства "БЕРНИ" м.Запоріжжя про стягнення 14 875, 00 грн.

Стягнуто з Приватного підприємства "БЕРНИ" м. Запоріжжя на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ 2 125 (дві тисячі сто двадцять п'ять) грн. 00 коп. штрафу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги у задоволеній частині є законними та обґрунтованими. Щодо часткової відмови в позові, то суд виходив з того, що штраф за своєю правовою природою має одноразовий характер та п. 7.2. кредитного договору не передбачає нарахування штрафу за кожний місяць не виконаного або неналежно виконаного зобов'язання, тому безпідставним є нарахування штрафу за період з січня 2011р. по липень 2011р.

Не погоджуючись з рішенням суду позивач-Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" м.Київ, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення, оскільки вважає, що воно прийняте при неповному дослідженні всіх обставин справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимоги апелянт посилається на те, що пунктом 5.3.12 кредитного договору передбачено зобов'язання відповідача у вигляді направлення щомісячних кредитних оборотів у формі обумовленої виручки від реалізації на поточні рахунки. Невиконання вимоги цього пункту, яке мале місце протягом 7-ми місяців дії договору, стало підставою для нарахування штрафу за кожне щомісячне порушення, як і передбачалось договором (2125 х 7 місяців).

Відповідачем наданий відзив на апеляційну скаргу, у якому він вказав на її безпідставність, зазначив, що «штраф за своєю правовою природою має одноразовий характер. Також п.7.2 Кредитного договору не передбачає нарахування штрафу за кожен місяць не виконаного або неналежно виконаного відповідачем зобов'язання».

Сторони у судове засідання не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Про час та місце розгляду спору сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення ухвали про порушення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи та надану їм судом юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" м.Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача Приватного підприємства "БЕРНИ" м.Запоріжжя про стягнення 14 875, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що відповідач в порушення умов договору та чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання забезпечити проведення в банк щомісячних кредитових оборотів у формі виручки від реалізації (надання послуг) по поточному рахунку в сумі не менше 200 000грн., та забезпечувати суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом строку дії цього договору. У зв'язку з наведеним банк на підставі п. 7.2. кредитного договору нарахував відповідачу штраф в розмірі 14 875 грн. за період з 01.01.2011р. по 31.07.2011р.

При розгляді справи господарським судом встановлено, що 28.10.2010р. між Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" та Приватним підприємством "БЕРНИ" (позичальник) укладено кредитний договір № 126.26/10-М542 відповідно до умов якого Банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором, а позичальник зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути Банку кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісійну винагороду та інші платежі в порядку, на умовах та у строки, що визначені цим договором. (п. 1.1. договору)

Згідно з п. 2.1. договору, Позичальник зобов'язався використати кредит виключно за таким цільовим призначенням - на здійснення господарської діяльності.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути кредит в повному обсязі - 26.10.12 або достроково у випадках, передбачених цим договором.

Сторонами укладено ряд додаткових угод до кредитного договору, так відповідно до пункту 1 договору від 03.08.2011р. про внесення змін № 1 до кредитного договору сторони виклали п. 5.3.12 договору у наступній редакції: починаючи з 01.06.2011р. забезпечити проведення в Банку щомісячних оборотів по поточному рахунку Позичальника № 26006013014011 у Відділені "Запорізька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767, в сумі не менше 200 000 грн., та забезпечувати суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом строку дії цього договору. (а.с.17, т.1)

Пунктом 7.2. кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.12 цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 0,85% від суми кредиту, зазначеної в п. 3.1. цього договору. При цьому, штраф, який передбачений цим пунктом, сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати.

Відповідно до п. 8.10 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою Банку та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з цим договором в повному обсязі.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що Банк надав позичальнику грошові кошти в сумі 250 000 грн., а відповідач (позичальник) , в свою чергу, повернув кредит та проценти за користування грошовими коштами в строк, визначений у договорі.

Однак, за твердженням банку, відповідач порушив умови пункту 5.3.12 кредитного договору, сума надходжень на його поточному рахунку за період з січня 2011 р. по липень 2011 р. становила суму менш ніж 200 000 грн., тому банком нарахований та пред'явлений до стягнення штраф в сумі 14 875 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як було зазначено вище, пунктом 5.3.12 кредитного договору сторони передбачили, зобов'язання позичальника починаючи з 01.06.2011р. забезпечити проведення в Банку щомісячних оборотів по поточному рахунку в сумі не менше 200 000 грн., та забезпечувати суму таких кредитових оборотів на вищезазначеному рівні протягом строку дії цього договору.

Пунктом 7.2. кредитного договору передбачено, що за невиконання зобов'язань, передбачених п. 5.3.12 цього договору, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 0,85% від суми кредиту, зазначеної в п. 3.1. цього договору. При цьому, штраф, який передбачений цим пунктом, сплачується виключно в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату сплати.

Факт неналежного виконання ПП "БЕРНИ" п. 5.3.12 кредитного договору не заперечувався представником відповідача в ході розгляду справи у господарському суді Запорізької області. Позивач нарахував відповідачу штрафу в сумі 14 875 грн. за період з січня 2011 року по липень 2011 року, тобто за кожен місяць невиконаного відповідачем зобов'язання, обумовленого в п. 5.3.12 кредитного договору.

Позовні вимоги судом задоволені частково. Стягнуто суму штрафу за однократне порушення виходячи з тлумачення поняття «штраф» відповідно до норм Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення суд дійшов висновку, що «розмір штрафу за невиконання відповідачем п.5.3.12 спірного договору повинен становити суму у розмірі 2 125 грн., тобто 0,85% від суми кредиту - 250 000 грн.

Такий висновок судом зроблений виходячи з того, що «зі змісту спірного договору вбачається, що інший порядок та строк нарахування штрафу за порушення відповідачем умов п.5.3.12 договору сторонами не визначено».

В той же час, такий висновок суду є помилковим і не відповідає обставинам справи.

Поза увагою суду залишився той факт, що 22.08.2011р. сторони уклали договір про внесення змін № 2 до кредитного договору, яким внесли змін до розділу 4 договору "Порядок нарахування, сплати процентів за користування кредитом та повернення кредиту" та пунктом 4.11. передбачили, що штраф в сумі 14 875 грн. за невиконання позичальником в період з 01.01.2011р. по 31.07.2011р. зобов'язань передбачених п. 5.3.12 цього договору, нарахований відповідно до пункту 7.2 договору, сплачується позичальником в кінці строку дії договору - по 26.10.2012р. включно. ( т.1 а.с.18,)

Таким чином, сторони дійшли згоди як до самої суми штрафу, яка складає суму позову, так і до строку його сплати.

Сума штрафу передбачена пунктом 4.11 кредитного договору не сплачена. Отже, банк обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення штрафу у сумі обумовленій сторонами.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України). Такі ж положення щодо свободи договорів передбачені ст. 67 Господарського кодексу України.

При укладенні господарського договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору, виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певні прогнози відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.

В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які свідчать про незгоду однієї із сторін з умовами кредитного договору та додаткових угод до нього (протоколи розбіжностей та їх узгодження, застереження до договору). Таким чином, судова колегія вважає узгодженим волевиявлення сторін щодо настання наслідків, обумовлених кредитним договором, яке виражено в письмовій формі, підтверджено підписами повноважних осіб сторін договору та відбитками їх печаток та не визнано недійсним в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення штрафу у повному обсязі (2 125 грн., тобто 0,85% від суми кредиту х 7 місяців, - за кожний факт порушення зобов'язань, як і було обумовлено сторонами у додатковій угоді від 22.08.11р.), отже рішення господарського суду першої інстанції у цій справі підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. у справі №908/1116/13 - задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2013р. у справі №908/1116/13 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 12 750 грн.

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "БЕРНИ" (69097, м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд. 23в, код ЄДРПОУ 19268722, р/р 26009301167879 у ПАТ "Промінвестбанк", МФО 313355) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, б-р. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319, р/р 37393000001126 у ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) - 14 875 грн. 00 коп. штрафу та 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позову та 860 грн. 25 коп. витрат по сплаті судового збору за звернення з апеляційною скаргою.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий О.Л.Агапов

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 7 прим:

1 прим. - у справу; 2 прим. - позивачу; 1 прим. - відповідачу;

2 прим. - ДАГС; 1 прим. - ГСЗО;