Постанова

від 29.05.2013 по справі 805/263/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р. Справа №805/263/13-а

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17:45

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Толстолуцька М.М., при секретарі судового засідання Перовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача - Єрмак Л.Б. - за довіреністю,

від відповідача - Захарчук В.П. - за довіреністю, -

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними.

В порядку статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України позивач уточнював позовні вимоги, остаточно просив:

1. визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» за період вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р.

2. визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби по викладенню в акті документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» від 29 грудня 2012 року № 570/22-5/33200362 висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА»;

3. зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби вилучити в усіх електронних системах, в тому числі в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди вересень 2009р. - червень 2010р.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві та уточненнях до неї зазначив, що відповідачем в період з 24.12.2012 по 26.12.2012 на підставі наказу № 887 від 24.12.2012 та повідомлення № 307 від 24.12.2012 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» за період вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р. Перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 5 904 220 гривень та валового доходу на суму 5 904 220 гривень, а також завищення задекларованої суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1 180 844 гривні та завищення задекларованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 180 844 гривні.

Позивач не погоджується із діями відповідача щодо проведення зазначеної перевірки, оскільки вони суперечать приписам п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Також позивач вважає безпідставними висновки, викладені у тексті акту перевірки стосовно порушення позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності угод, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА», оскільки недійсність цих угод не встановлена в судовому порядку.

Позивач вказує, що висновки акта перевірки щодо завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість та завищення суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідачем відображені у електронній базі даних - системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Однак, на думку позивача, податковий орган не має правових підстав вносити відповідні зміни до електронної бази даних до моменту донарахування платникові податків податкового зобов'язання в порядку ст. 54 Податкового кодексу України та його узгодження.

Просив позов задовольнити.

Відповідачем надані письмові заперечення проти позову, які мотивовані тим, що за наслідками перевірки позивача було встановлено відсутність документального підтвердження відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарської діяльності між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА» (відсутні документи щодо транспортування, відвантаження товару). Аналогічні порушення встановлені за наслідками перевірок контрагентів позивача. Крім того, встановлено відсутність умов для здійснення фінансово-господарської діяльності, з огляду на що угоди між позивачем та вказаними юридичними особами укладені без наміру викликати юридичні наслідки та з метою безпідставно одержати кошти з Державного бюджету України шляхом відшкодування податку на додану вартість.

Вважає, що відсутнє право, яке може бути предметом судового захисту у даній справі, оскільки акт перевірки лише фіксує факт порушення, не створю правових наслідків та не має правового значення. Позивач не зазначив жодної норми, яку порушив би відповідач під час проведення перевірки та складання акту, внаслідок чого йому була завдана шкода.

Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради 06.10.2004, включено до ЄДРПОУ за кодом 33200362, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А01 № 433851), довідкою Головного управління статистики у Донецькій області від 26.03.2012 (том 1 а.с. 11, 14). Позивач здійснює діяльність на підставі статуту, затвердженого у новій редакції протоколом Загальних зборів учасників Товариства № 1 від 23.03.2012 (том 1 а.с. 7-8).

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС з 28.10.2004 за № 4121, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 21.06.2012 № 9887/10 (том 1 а.с. 13).

Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100256327 від 03.12.2009 (бланк серії НБ № 243581) (том 1 а.с. 12).

13.09.2012 за вих. № 26-986/10/22-513-4 Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС на підставі п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 та п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України надіслано позивачу запит про надання у десятиденний термін інформації та копій документів про фінансово-господарську діяльність підприємства щодо взаємовідносин з ТОВ «Укрспецстройтранс» (ЄДРПОУ 36615845) за період: серпень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р. (том 1 а.с. 15).

11.10.2012 за вих. № 1110-01 позивач надав на вказаний запит відповідні документи до податкової інспекції (том 1 а.с. 16).

Також 03.12.2012 за вих. № 0312-001 позивач надав до податкової інспекції документи на підтвердження валових витрат підприємства (том 1 а.с. 17-18).

З 24.12.2012 по 26.12.2012 Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 33200362) з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Укрспецстройтранс» (ЄДРПОУ 36615845) за період: вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р., за наслідками якої складено акт від 29.12.2012 № 570/22-5/33200362 (том 1 а.с. 19-52).

Згідно з висновками цього акту, перевіркою встановлено порушення позивачем у періоді, що перевірявся, наступних вимог законодавства:

1. п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 та п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на загальну суму 5 904 220 гривень та завищення валового доходу на суму 5 904 220 гривень;

2. п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення задекларованої суми податкового кредиту з податку на додану вартість у розмірі 1 180 844 гривні та завищення задекларованої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 180 844 гривні (том 1 а.с. 52).

Правовими підставами проведення перевірки у акті перевірки визначені п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 цього Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, предметом позапланової перевірки може бути виключно дотримання платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У даному випадку податковим органом, серед іншого, здійснювалась перевірка з питань достовірності вчинених правочинів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» за період вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р., що не передбачено наведеними вище положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Оскільки Податковим кодексом України, а також іншими законами чи нормативними актами не встановлено право податкового органу перевіряти достовірність вчинених правочинів, суд доходить висновку, що відповідач, здійснивши таку перевірку, діяв не на підставі, не в межах повноважень, що визначені Податковим кодексом України. Таким чином, в цій частині суд вважає обґрунтованими позовні вимоги та такими, що підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» з питань достовірності вчинених правочинів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» за період вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р..

Що стосується дій відповідача по проведенню перевірки дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, то ці дії відповідають повноваженням податкового органу, зазначеним у вищевказаних положеннях Податкового кодексу України. Крім того, враховуючи, що відповідач вчинив усі передбачені цим Кодексом дії для проведення перевірки (відповідачем спрямовано запит на адресу позивача про надання інформації та її документального підтвердження, прийнято наказ про призначення перевірки, позивачу надано повідомлення про її проведення), суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача стосовно викладення у акті перевірки висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА», суд зазначає наступне.

Як передбачено пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

За приписами пункту 86.4 цієї ж статті, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.

За приписами підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 985, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1440/18735, орган державної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення-рішення у таких випадках: …б) якщо дані перевірки результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач такого податкового повідомлення-рішення протягом визначених Податковим кодексом України строків не приймав.

Суд вважає, що поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку наявні висновки акта перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, відсутня можливість для оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу, яке б було прийнято за наслідками порушень, встановлених таким актом перевірки.

Суд зазначає, що частиною першою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 надано офіційне тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України та зазначено наступне.

Стаття 55 Конституції України, встановлюючи судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Правосуддя здійснюється виключно судами у відповідних формах.

Судовий захист прав і свобод необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. І саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Згідно з частинами другою, третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Це означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, також вирішення питань, які мають правовий характер.

Проблема тлумачення норм щодо повноважень судів неодноразово досліджувалася Конституційним Судом України. Розкриваючи конституційний зміст права на судовий захист, Конституційний Суд України у Рішенні від 25 листопада 1997 року зазначив, що Конституцією України кожному гарантовано і забезпечено право на звернення до суду за захистом своїх прав і свобод. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Рішенням від 01.10.1998 по справі № 13-рп/98 Конституційний Суд України констатував, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання згідно з частиною другою статті 124 Конституції України поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.

Конституційний Суд вирішив і у пункті 1.1 рішення від 07.05.2002 у справі № 1-1/2002 8-рп/2002 вказав, що положення про поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, означає, що до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень, вирішення питань, що мають правовий характер.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи завдання адміністративного судочинства, яке, зокрема, полягає у поновленні судом порушених прав юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, суд виходить з того, що при вирішенні даного спору слід з'ясувати усі обставини по справі, зокрема, перевірити порядок оформлення акту перевірки і його відповідність вимогам закону з урахуванням суті викладених висновків акту. З огляду на те, що за наслідками проведеної перевірки позивача податковим органом не приймалось податкове повідомлення-рішення, та враховуючи наявність акту перевірки про порушення позивачем певних норм податкового законодавства, що, безумовно, зачіпає права і законні інтереси позивача, та може потягнути за собою певні юридичні наслідки, суд приходить до висновку, що у даному випадку юридичне значення для позивача має саме акт перевірки, висновки якого можуть виступати предметом оскарження в межах розгляду даної адміністративної справи. За таких обставин суд не приймає до уваги письмові заперечення відповідача в частині відсутності предмета спору у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки акту перевірки від 29.12.2012 № 570/22-5/33200362 про порушення позивачем норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість» ґрунтуються на твердженні податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА».

При цьому, за змістом акта перевірки, відповідачем досліджувався та аналізувався лише договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс». Щодо інших контрагентів зміст договорів, первинні документи до них не аналізувались податковим органом.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2009 між позивачем як Покупцем та ТОВ «Укрспецстройтранс» як Продавцем укладено договір купівлі-продажу б/н, предметом якого є купівля-продаж паливно-мастильних матеріалів, товарів побутового та промислового призначення та ін. Номенклатура, кількість та ціна товару вказані у фактичних товарних накладних до цього Договору, які є його невід'ємною частиною (п. 1.3). Розрахунки за товар здійснюється безготівково шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця впродовж 20 банківських днів по факту поставки (п.п. 2.1, 2.3). По факту поставки Продавець надає Покупцю наступні документи: сертифікат якості, рахунок-фактуру, податкову накладну, товарну накладну (п. 3.2).

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача у акті перевірки на те, що сторони не узгодили усіх істотних умов та не визначили у специфікаціях ціну продукції, її кількість, асортимент тощо, оскільки частина 2 статті 266 Господарського кодексу України встановлює право, а не обов'язок, сторін договору погоджувати специфікації. Крім того, за змістом договору від 01.08.2009 сторони вказали, що усі характеристики товару вказуються у товарних накладних, що не суперечить вимогам діючого законодавства.

Виконання умов договору підтверджено наданими позивачем накладними, в яких визначено найменування, одиниця виміру, кількість, ціна, та сума товару (з ПДВ).

За наслідками поставки ТОВ «Укрспецтстройтранс» видало позивачу податкові накладні.

Придбані паливно-мастильні матеріали позивач реалізував за договорами з Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА», а саме:

1) 01.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» як Продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ» як Покупцем укладено договір № 0108-01, відповідно до умов якого Прдавець зобов'язується передати у власність Покупця товар в строки, узгоджені між сторонами, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього договору (п. 1.1). Найменування товару - паливно-мастильні матеріали в асортименті, товари побутового та промислового призначення (п. 1.2). Кількість, розгорнута номенклатура (асортимент), ціна на товар, його загальна вартість визначаються по виставленим рахункам і фактичним товарним накладним, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.3). Оплата за товар здійснюється на підставі рахунку за ціною, вказаною в ньому, не пізніше 5 банківських днів з дати поставки товару (п. 2.1). Умови поставки: самовивезення транспортом Покупця (доставка автотранспортом Продавця) (п. 3.3).

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав Товариству з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

2) 01.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464» ВАТ «Донецькавтотранс» укладено договір № 11,

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

3) 01.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка» укладено договір № 1/05

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав ТОВ «Донбасвуглепереробка» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

4) 01.07.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», укладено договір № 1

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав ТОВ «Востокуглепереработка» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

5) 01.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат» укладено договір № 01/04-09

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав ТОВ «Донбаський збагачувальний комбінат» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

6) 05.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Відкритим акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська» укладено договір № 84

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав ВАТ «ЦЗФ «Калінінська» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

7) 01.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» тв. ТОВ «ЦЗФ «Узлівська» укладено договір № 50/05-09

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав ТОВ «ЦЗФ «Узлівська» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

8) 29.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Асоціацією фінансових, виробничих і торгівельних підприємств «Донбаський розрахунково-фінансовий центр» укладено договір № 33.

Виконання договору підтверджується витратними накладними, в яких вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ.

За наслідками господарських операцій позивач видав Асоціації ФВТП «ДРФЦ» податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

9) У березні 2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» реалізовано Приватному підприємству «Сельком» товар - олію М10ДМ, на підтвердження чого надано витратну накладну, в якій вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ, а також підставу поставки - рахунок-фактура № 1503-04 від 15.03.2010. За наслідками господарської операції позивач видав ПП «Сельком» податкову накладну, копія якої наявна в матеріалах справи.

10) У березні 2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» реалізовано Ялтинському комбінату комунальних підприємств товар - олію М10ДМ, на підтвердження чого надано витратну накладну, в якій вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ, а також підставу поставки - рахунок-фактура № 1503-05 від 15.03.2010. За наслідками господарської операції позивач видав Ялтинському ККП податкову накладну, копія якої наявна в матеріалах справи.

11) У вересні 2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» реалізовано Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА» товар - сцепку ВГ-1,6 б/у, на підтвердження чого надано витратну накладну, в якій вказано найменування, одиниця виміру, кількість, ціна та сума поставки з ПДВ, а також підставу поставки - рахунок-фактура № 0109-02 від 01.09.2009. За наслідками господарської операції позивач видав ТОВ «ДЕТ-ЮА» податкову накладну, копія якої наявна в матеріалах справи.

Товар від позивача отримувався уповноваженими особами вказаних підприємств за довіреностями, копії яких наявні в матеріалах справи (том 3).

Здійснення розрахунків між позивачем та його контрагентами підтверджено реєстрами оплачених платіжних документів ДОД «Райффайзен Банк Аваль» (том 2 а.с. 37-59), інформацією про надходження грошових коштів (том 2 а.с. 98-111), банківськими виписками (том 2, том 3).

Також позивачем надана у судове засідання бухгалтерська довідка з розшифровкою виконання договорів, в якій позивач зазначив усі первинні документи на підтвердження виконання укладених ним договорів з зазначеними вище контрагентами (том 2 а.с. 112-119).

Видані та отримані податкові накладні позивач відобразив у Реєстрах виданих та отриманих податкових накладних відповідних податкових періодів (том 3).

Суму витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей у загальному розмірі 5 904 220 гривень позивач на підставі пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відніс до складу валових витрат підприємства, а суму валових доходів у розмірі 5 904 220 гривень позивач сформував за рахунок коштів, отриманих від покупців, на підставі п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 цього Закону, що відобразив у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств.

Суми податку на додану вартість відповідно до виданих ТОВ «Укрспецстройтранс» податкових накладних у загальному розмірі 1 180 844 гривні позивач на підставі підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач відніс до складу податкового кредиту, що відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість. Суми податку на додану вартість за операціями з продажу паливно-мастильних матеріалів у розмірі 1 180 844 гривень позивач відніс до складу податкових зобов'язань відповідних податкових періодів, про що зазначив у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Між сторонами відсутній спір щодо розміру сформованих за наслідками господарської операції зазначених вище сум валових витрат, валових доходів та податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість. В межах даної справи позивач оскаржує висновки податкового органу про нікчемність укладених ним правочинів.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення Цивільного кодексу України та роз'яснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів. Також, вказані правочини не визнавались недійсним у судовому порядку.

В основу висновків про нікчемність договору, укладеного позивачем з ТОВ «Укрспецстройтранс» відповідачем покладено акт ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС № 1809/15-4/36615845 від 27.08.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрспецстройтранс» з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2009 по 31.07.2012 та податку на прибуток за період з 01.08.2009 по 30.06.2012. За змістом цього акту, податковий орган із посиланням на порушення кримінальної справи № 69-150 за фактами вчинення групою осіб злочинів у сфері господарської діяльності, зазначає про нікчемність усіх правочинів, укладених ТОВ «Укрспецстройтранс» з всіма його контрагентами. Разом із тим, інформації щодо прийняття судом вироку по даній кримінальній справі акт перевірки не містить. Крім того, суд звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності у контрагента позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладеного з ним договору на підставі частин 1, 5 статті 203, частин 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не пов'язують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Щодо договорів з іншими контрагентами позивача відповідач посилається на відсутність документів, які б свідчили про відвантаження та транспортування товару, доказів фактичної реалізації товару, з огляду на що робить висновок про те, що єдиною метою укладання угоди з ТОВ «Укрспецстройтранс» є штучне створення податкового кредиту з ПДВ для вищезазначених покупців товару.

З цього приводу суд зауважує, що відповідачем не взято до уваги наказ директора Товариства обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» № 4 від 03.09.2012 про створення комісії для відбору і знищення документів, не внесених до національного архіву, строк зберігання яких сплинув, а також акт про знищення утилізованих матеріальних цінностей від 04.09.2012. Зазначений наказ та акт надавались позивачем для проведення перевірки, про що свідчить відповідь позивача від 11.10.2012 вих. № 1110-01 на письмовий запит ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області ДПС.

Крім того, стосовно правових відносин з ПП «Сельком», Ялтинським ККП, ТОВ «ДЕТ-ЮА» відповідач у акті перевірки посилається на п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, якою передбачено вчинення правочинів у письмовій формі. З цього приводу суд зазначає, що у даному випадку підтвердженням дотримання простої письмової форми договорів з цими контрагентами є видаткові накладні, видані на підставі рахунків-фактур. Крім того, відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Отже, законодавством допускається складення договорів у спрощений спосіб, що мало місце у даному випадку. За таких обставин, не складання договору у формі єдиного документу не може слугувати підставою для висновку про нереальність вчинених господарських операцій.

Також суд вважає помилковим висновок податкового органу в акті перевірки про відсутність в позивача можливості перевезення товару, оскільки це спростовується наданими позивачем договорами з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, предметом яких є надання послуг по перевезенню паливно-мастильних матеріалів (том 2). Вказані фізичні особи-підприємці на час виконання спірних договорів мали право на здійснення перевезень, що підтверджується відповідними ліцензіями Міністерства транспорту та зв'язку України, ліцензійними картками на вантажні транспортні засоби та технічними паспортами. Надання послуг перевезення підтверджено актами здачі-прийомки робіт, рахунками, копії яких наявні у матеріалах справи.

Крім того, в акті перевірки відповідачем зауважується на розбіжностях згідно інформації «Системи автоматизованого співставлення даних податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів». З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів не може братися до уваги як доказ нікчемності правочинів, оскільки жодними нормами законодавства це не передбачено. Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобов'язання його контрагентами.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку - продавцем об'єктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що відповідач не взяв до уваги припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами перевірок, які б факти в цих актах не були відображені. Вказані ж в актах висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та роз'яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України, суд доходить висновку, що навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність. У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню. Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентами правочинів. Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентами - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача по викладенню в акті документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» від 29 грудня 2012 року № 570/22-5/33200362 висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА», а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» у цій частині - вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» про зобов'язання відповідача вилучити в усіх електронних системах, в тому числі в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2009р. - червень 2010р., суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами статті 74 Податкового Кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у контрагентів. Згідно п.1.3 розділу 1 зазначеного Порядку, для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", яка формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів. Пунктом 2.8 Наказу №266 встановлено, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

Відповідно до п. 2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Отже, нормами Податкового кодексу України та Порядком, затвердженим наказом ДПА України від 18 квітня 2008 року № 266, передбачено єдину підставу для можливості зміни в базах даних, у тому числі в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України - це наявність узгоджених податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням на підставі висновків акту перевірки про порушення платником податків податкового законодавства.

Разом із тим, у даному випадку не приймались податкові повідомлення-рішення, та відповідні податкові зобов'язання не узгоджувались, однак відповідач, проігнорувавши наведені вище вимоги, вніс відповідні коригування до бази даних, виключивши з неї задекларовані позивачем у податковій звітності дані стосовно податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджується наданими відповідачем у судове засідання витягами з бази даних із нульовими показниками.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача щодо внесення змін до бази даних в частині виключення відомостей, задекларованих позивачем, оскільки саме ці дії призвели до порушення прав позивача.

Проте, заявляючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача вилучити в усіх електронних системах, в тому числі в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за вересень 2009р. - червень 2010р., позивач не врахував, що зазначені зміни були вчинені щодо періодів, які перевірялись податковим органом, тобто за вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р. З огляду на зазначене, позовні вимоги у цій частині суд вважає за необхідне задовольнити частково, визначивши періоди, за які слід здійснити вилучення з баз даних - вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» суд задовольняє частково, внаслідок чого визнає протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» з питань достовірності вчинених правочинів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» за період вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р., визнає протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби по викладенню в акті документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» від 29 грудня 2012 року № 570/22-5/33200362 висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА», та зобов'язує Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби вилучити в усіх електронних системах, в тому числі в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто у розмірі 22,94 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби щодо проведення документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» з питань достовірності вчинених правочинів по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс» за період вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби по викладенню в акті документальної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» від 29 грудня 2012 року № 570/22-5/33200362 висновків щодо нікчемності правочинів між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрспецстройтранс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНТРАНСТОРГ», ДП «Красноармійське автотранспортне підприємство 11464», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбасвуглепереробка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Востокуглепереработка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбаський збагачувальний комбінат», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Калінінська», Публічним акціонерним товариством «ЦЗФ «Узлівська», Асоціацією ФПТП «ДРФЦ», Приватним підприємством «Сельком», Ялтинським ККП, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕТ-ЮА».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби вилучити в усіх електронних системах, в тому числі в Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту з податку на додану вартість за періоди вересень-грудень 2009р., січень-квітень, червень 2010р.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «СЕРВІС-ОЙЛ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 22 (двадцять дві) гривні 94 копійки.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 29 травня 2013 року.

Повний текст постанови виготовлено 4 червня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.