Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-665/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 червня 2013 року м. Київ К/9991/57011/12

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Ланченко Л.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року

у справі № 2а-665/12/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Бак Хаус» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Бак Хаус»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС)

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Феррум Груп» (далі - третя особа, ТОВ «Феррум Груп»)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Компанія «Бак Хаус» звернулось у січні 2012 року до суду з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0009392307 від 27.12.2011 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 26 666, 00 гривень та 1 гривня за штрафними санкціями за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Феррум Груп» (код 37413295) за січень-лютий 2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2012 року скасована, прийнята у справі нова постанова, якою позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС № 0009392307 від 27.12.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає його таким, що прийняте з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну первинного відповідача Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на належного відповідача Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справ, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини справи.

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Бак Хаус» з питань взаємовідносин з ТОВ «Феррум Груп» за період січень-лютий 2011 року, за результатами якої складено акт № 2556/2307/23734153 від 15.12.2011 року.

Актом перевірки № 2556/2307/23734153 від 15.12.2011 року встановлено порушення позивачем: п. 187.1 ст. 187 , п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ 26 666,00 гривень, у тому числі по періодам: січень 2011 року - 13 333,00 гривні, лютий 2011 року - 13 333,00 гривні; п. 200.1 ст. 200 ПК України , що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 26 666,00 гривень.

На підставі акту перевірки, посадовими особами податкового органу прийнято податкове повідомлення-рішення № 0009392307 від 27.12.2011 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Феррум Груп» підписано договір № 10/11-ТО про технічне обслуговування і супровід виробничого обладнання, яким передбачено, що виконавець надає послуги, які полягають у профілактичному огляді, супроводі і ремонті, виконання робіт по очищенню, змащуванню, зміні зіпсованих деталей на нові, комплексну перевірку і наладку виробничого обладнання після проведення ремонту. Виробниче обладнання, що підлягає обслуговуванню згідно з договором знаходиться за адресою: м. Київ, проспект М. Бажана, 3 (пекарня). Роботи виконуються безпосередньо виконавцем.

Крім того, 01.01.2011 року між позивачем та ТОВ «Феррум Груп» підписано договір про надання послуг по ремонту та обслуговування комп'ютерної техніки № 11/11-ТО від 01.01.2011 року контрагент надає послуги по ремонту та технічному обслуговуванню комп'ютерної техніки. Роботи виконуються безпосередньо виконавцем.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання вказаних договорів зазначений контрагент у перевіряємому періоді поставив позивачу товар, видав податкові накладні, а позивач здійснив оплату цього товару.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент укладання договорів контрагент позивача - ТОВ «Феррум Груп» зареєстровано у встановленому податковим законодавством порядку як платник податку на додану вартість і йому відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволені позову дійшов висновку про те, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентом позивача, а відтак і наявності у позивача підстав для правомірного формування спірних сум податкового кредиту.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій належним чином оформленими первинними документами.

Частинами 1-3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивачем в ході проведення перевірки були надані всі необхідні документи, які складалися відповідно до умов передбачених чинним законодавством.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах та достовірність їх підписів. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який вважає необґрунтованими посилання відповідача в акті перевірки на нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Компанія «Бак Хаус» та ТОВ «Феррум Груп» на підставі факту порушення кримінальної справи № 49-3178, оскільки ТОВ «Компанія «Бак Хаус» не могло знати про протиправний характер дій свого контрагента, а тому не може нести фінансову відповідальність за наслідками договірних відносин.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 , ч. 2 ст. 71 КАС України , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220 - 1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а-665/12/2670 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

Л.В. Ланченко