Рішення

від 29.05.2013 по справі 919/113/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2013 року справа № 919/113/13-г

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Томь - 2000»

(99038, м. Севастополь, вул. А.Кесаєва, б.15,кв.4)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2)

про стягнення 84000,00 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 12.02.2013;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Томь - 2000» звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди №03/10-11 від 03.10.2011 та неустойки за користування об'єктом оренди за період з 31.12.2011 по 15.01.2013 у загальному розмірі 84000,00 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 525, 526, 785 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов договору №03/10-11 від 03.10.2011 щодо своєчасної оплати орендних платежів та не повернення об'єкту оренди після закінчення строку дії вказаного договору.

Ухвалою від 21.01.2013 позовна заява прийнята до розгляду суддею Щербаковим С.О. та порушено провадження у справі.

При розгляді справи судом оголошувалась перерва у судовому засідання в порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України, а саме з 06.03.2013 до 15.03.2013.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя №110 від 01.04.2013 призначений повторний перерозподіл справи, за результатом якого справа №919/113/13-г передана до провадження судді Єфременко О.О.

Ухвалою від 02.04.2013 справа прийнята до провадження суддею Єфременко О.О.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.05.2013, представник позивача вимоги позовної заяви підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповнення до нього (а.с.41-43, 50), зокрема зазначив, що проти заборгованості з орендної плати у розмірі 9000,00 грн не заперечує, але вказує, що об'єкт оренди перебуває у неробочому стані та потребує капітального ремонту, що підтверджується актом дефектування. При цьому, 05.01.2012 позивач відмовився від прийняття об'єкту оренди після спливу строку договору оренди. Крім того, відповідач згоден сплатити позивачу пеню за прострочення орендної плати у розміру 3240,00 грн.

У судовому засіданні 20.05.2013 оголошувалася перерва відповідно до частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України з 20.05.2013 до 29.05.2013.

Після оголошеної перерви позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, враховуючи, що строк розгляду справи спливає, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представникам сторін в судовому засіданні, яке відбулося 20.05.2013, роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 між Закритим акціонерним товариством «Томь» (правонаступник Товариство з обмеженою відповідальністю «Томь - 2000») (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 укладено договір № 03/10-11 оренди вантажного автомобілю (далі - Договір) (а.с.25), відповідно до пункту 1.1 якого Орендодавець передає в тимчасове платне користування, а орендар приймає та використовує, згідно з умовами цього Договору вантажний автомобіль марки КАМАЗ 5320 (авто бетонозмішувач) 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_3, який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого 31.05.2007 МРЄО ДАІ м. Севастополя (далі - об'єкт оренди).

Орендар використовує орендований автомобіль у власній господарської діяльності. Вартість об'єкту оренди на момент укладення договору складає 98000,00 грн (пункти 1.2, 1.4 Договору).

Об'єкт оренди є власністю орендодавця та передається і приймається за актом приймання-передачі у виправному стані (пункти 1.5, 1.6 Договору).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору за користування об'єктом оренди орендатор сплачує орендодавцю орендну плату із розрахунку 3000,00 грн за кожен календарний місяць користування об'єктом оренди, у наступному порядку: з 25 числа по 30 число поточного місяця.

Зазначений договір діє з 03.10.2011 по 30.12.2011 та може бути пролонгований за згодою сторін (пункт 6.1 Договору).

Факт передачі відповідачу об'єкту оренди у технічно справному стані підтверджується актом приймання-передачі майна від 03.10.2011 (а.с.26).

Відповідно до положень пункту 4.2 Договору, орендар зобов'язаний повернути об'єкт оренди по закінченню строку оренди у стані, не гіршим ніж воно перебувало до передачі в оренду (з урахування нормального зносу).

Позивач зазначає, що відповідач у період з 03.10.2011 по 30.12.2011 зобов'язання за Договором щодо здійснення орендних платежів належним чином не виконував, у зв'язку з чим у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилася заборгованість за договором у розмірі 9000,00 грн.

Крім того, позивач зазначає, що строк дії договору оренди вантажного автомобілю №03/10-11 від 03.10.2011 припинив свою дію 31.12.2011, однак відповідач продовжує фактичне користування об'єктом оренди у період з 31.12.2011 по 15.01.2013, що і стало підставою для нарахування йому неустойки у розмірі 75000,00 грн.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина перша статі 760 Цивільного кодексу України).

З положень статті 762 Цивільного кодексу України вбачається, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З матеріалів справи вбачається, та сторонами не заперечується, що оплата заборгованості по орендній платі за період з 03.10.2011 по 30.12.2011 за договором оренди вантажного автомобіля № 03/10-11 від 03.10.2011 у розмірі 9000,00 грн, відповідачем не здійснювалася.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі за період з 03.10.2011 по 30.12.2011 в розмірі 9000,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач, з посиланням на статтю 785 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі 75000,00 грн.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачено, що договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 6.1 Договорі передбачено, що він діє з 03.10.2011 по 30.12.2011 та може бути пролонгований за згодою сторін.

Проте, сторонами не надано суду будь-яких належних доказів укладання між ними угод щодо пролонгації Договору на новий строк, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір оренди вантажного автомобілю №03/10-11 від 03.10.2011 припинив свою дію 31.12.2011 у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Зі змісту пункту 1.6 Договору вбачається, що об'єкт оренди передається та приймається по акту приймання-передачі у належному стані.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що об'єкт оренди перебуває у неробочому стані та потребує капітального ремонту, що підтверджується актом дефектування, до цього ж, 05.01.2012 позивач відмовився від прийняття об'єкту оренди у несправному стані.

У підтвердження зазначених обставин, відповідачем наданий акт від 05.01.2012, відповідно до якого комісією у складі механіка фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_4, слюсаря по ремонту автомобілів фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - ОСОБА_5, механіка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_6, водія фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - ОСОБА_7 зроблений висновок про те, що автомобіль марки КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1 потребує капітального ремонту у зв'язку зі зносом двигуна (а.с.36).

При цьому, у вказаному акті зазначено, що представник позивача ОСОБА_8 від участі в проведенні дефектування двигуна відмовився, про час та місце був повідомлений у телефонному режимі.

З урахуванням викладеного, відповідач з посиланням на статтю 776 Цивільного кодексу України просить у задоволенні позову в частині стягнення неустойки відмовити.

Суд не погоджується з зазначеним висновком відповідача з огляду на наступне.

Частинами першою та другою статті 776 Цивільного кодексу України встановлено, що поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що сторони при укладанні Договору у пункті 4.2 домовилися, що на орендаря покладені обов'язки щодо забезпечення зберігання автомобілю на весь період оренди, утримувати автомобіль у належному технічному стані, самостійно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт та повернути автомобіль по закінченню строку оренди у стані, не гіршим ніж воно перебувало до передачі в оренду (з урахування нормального зносу).

Крім того, як вже зазначалося, у пункті 1.6 Договору сторони домовилися, що об'єкт оренди передається та приймається по акту приймання-передачі у справному стані .

З аналізу зазначених положень закону та Договору суд вважає, що, оскільки на орендаря покладений обов'язок повернення об'єкту оренди відповідачеві у справному стані, то здійснення його ремонту повинно було здійснюватися саме відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди - вантажний автомобіль марки КАМАЗ 5320 (авто бетонозмішувач) 1991 року випуску, державний номер НОМЕР_3 переданий відповідачеві в оренду в технічно справному стані, що підтверджується підписаним між сторонами актом приймання передачі майна від 03.10.2011 (а.с.26).

В порушення статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на день розгляду справи, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів виконання ним пунктів 1.6, 4.2 Договору щодо повернення позивачу за актом приймання-передачі об'єкту оренди у технічно справному стані.

Щодо посилання відповідача на складений комісією акт від 05.01.2012 слід зазначити, що умовами укладеного між сторонами Договору порядок проведення дефектування об'єкту оренди не передбачено, крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення належним чином позивача про проведення відповідачем вказаних дій.

Згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 20.03.2012 у справі № 40/117.

Статтею 111 28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови Договору оренди, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період закінчення строку дії договору оренди вантажного автомобілю №03/10-11 від 03.10.2011 до звернення позивача до суду із цим позовом.

Судом перевірений та визнаний вірним розрахунок нарахованої неустойки за період з 31.12.2011 по 15.01.2013, відповідно до якого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка у розмірі 75000,00 грн.

Оскільки судом встановлено, що після припинення дії договору оренди вантажного автомобілю №03/10-11 від 03.10.2011, відповідач орендоване майно у передбачений положеннями договору спосіб орендодавцю за актом приймання-передачі не повернув та продовжує користуватися об'єктом оренди, вимоги позивача про стягнення неустойки за фактичне користування об'єктом оренди за період з 31.12.2011 по 15.01.2013 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, у розмірі 75000,00 грн.

Щодо згоди відповідача сплатити позивачу пеню за прострочення орендної плати у розміру 3240,00 грн суд зазначає, що вимоги про стягнення пені Товариством з обмеженою відповідальністю «Томь - 2000» не заявлялися.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р НОМЕР_5 у ПАТ «Укрсиббанк» м. Харьков, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Томь - 2000» (99038, м. Севастополь, вул. А.Кесаєва, б.15,кв.4. код ЄДРПОУ 30961582, відомості про рахунки у банках в матеріалах справи відсутні) заборгованості за договором оренди №03/10-11 від 03.10.2011 та неустойки за користування об'єктом оренди за період з 31.12.2011 по 15.01.2013 у розмірі 84000,00 грн , а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720,50 грн .

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.06.2013.

Суддя О.О. Єфременко