Постанова

від 12.09.2013 по справі 919/113/13-г

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року Справа № 919/113/13-г

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Сотула В.В.,

Черткової І.В.,

за участю представників сторін:

позивача Петровська Ольга Сергіївна, довіреність №б/н від 16.11.2012;

відповідача не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Юнаковського Олега Миколайовича на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Єфременко О.О.) від 29 травня 2013 року у справі №919/113/13-г

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМЬ-2000"

до фізичної особи-підприємця Юнаковського Олега Миколайовича

про стягнення 84000,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМЬ-2000" просить стягнути із фізичної особи-підприємця Юнаковського Олега Миколайовича за договором оренди вантажного автомобіля №03/10-11 від 03 жовтня 2011 року заборгованість за орендні платежі за період жовтень - грудень 2011 року у розмірі 9000,00 грн. та неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за період прострочення із 31 грудня 2011 року по 15 січня 2013 року у розмірі 75000,00грн.

Вимоги позивача мотивовані безпідставним перебуванням у відповідача вантажного автомобіля після припинення дії договору, внаслідок чого заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Амфібія" по орендним платежам та неустойці, нарахованій на підставі частини 2 статі 785 Цивільного кодексу України за безпідставне користування майном після спливу дії договору оренди в період із 31 грудня 2011 року по 15 січня 2013 року, склала разом 84000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 29 травня 2013 рок у справі №919/113/13-г позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Судове рішення обґрунтовано тим, що, оскільки фізична особа-підприємець Юнаковський Олег Миколайович, у порушення вимог закону та умов договору за користування орендованим майном не розрахувався, прострочив виконання зобов'язання щодо повернення орендованого вантажного автомобіля, тому відповідач, згідно статті 785 ЦК України, повинен сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМЬ-2000" заборгованість за орендні платежі та неустойку в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець Юнаковський Олег Миколайович звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції від 29 травня 2013 рок у справі №919/113/13-г скасувати, у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач, посилається на неправильне застосування судом статті 785 Цивільного кодексу України, та зазначає, що в договорі оренди від 01 жовтня 2011 року відсутні умови про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення, а тому відповідач вважає, що висновок суду стосовно нарахування неустойки -не обґрунтований.

Крім того, заявник апеляційної скарги звертає вагу на те, що об'єкт оренди перебуває у неробочому стані та потребує капітального ремонту двигуна. При цьому, відповідач вважає, що вказані обов'язки по здійсненню капітального ремонту покладені саме на орендодавця, оскільки відповідно до пункту 4.2. договору оренди на орендаря покладені обов'язок лише по проведенню поточного ремонту автомобіля.

Доводи апеляційної скарги, мотивовані також іншими підставами, викладеними в апеляційній скарзі, які не мають суттєвого значення для розгляду справи.

У судовому засіданні, призначеному на 12 вересня 2013 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "ТОМЬ-2000" підтримав позовні вимоги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши всі представлені сторонами докази, наявні в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, судова колегія апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції таким, що не підлягає скасуванню, з нижченаведених підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, 03 жовтня 2011 року між закритим акціонерним товариством "Томь" (перейменовано в товариство з обмеженою відповідальністю "Томь - 2000") (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем Юнаковським Олегом Миколайовичем укладено договір № 03/10-11 оренди вантажного автомобіля, строком дії до 30 грудня 2011 року, який може бути пролонгований за згодою сторін (пункт 6.1 Договору) (т.1, а.с. 25).

Відповідно до пункту 1.1 договору оренди, орендодавець передає в тимчасове платне користування, а орендар приймає та використовує, згідно з умовами цього договору вантажний автомобіль марки КАМАЗ 5320 (авто бетонозмішувач) 1991 року випуску, державний номер СН4632АС, який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СН005142, виданого 31травня 2007 року МРЄО ДАІ м. Севастополя (далі - об'єкт оренди).

Пунктами 1.5., 1.6 договору оренди встановлено, що об'єкт оренди є власністю орендодавця та передається і приймається за актом приймання-передачі у виправному стані.

На виконання вимог пункту 1.6. договору оренди обладнання, за актом приймання - передачі відповідачу було передано: вантажний автомобіль марки КАМАЗ 5320 (авто бетонозмішувач) 1991 року випуску, державний номер СН4632АС, який належить орендодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії СН005142. (т.1, а.с. 26).В акті приймання - передачі зазначено, що претензії до орендодавця відсутні.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.3 Договору за користування об'єктом оренди орендатор сплачує орендодавцю орендну плату із розрахунку 3000,00 грн. за кожен календарний місяць користування об'єктом оренди, у наступному порядку: з 25 числа по 30 число поточного місяця.

В супереч статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не представлено доказів погашення заборгованості по орендній платі в розмірі 9000,00 грн. за період із 03 жовтня по 30 грудня 2011 року .

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відсутність сплати орендної плати за орендні платежі є односторонньою відмовою з боку відповідача від виконання договору оренди від 03 жовтня 2011 року. Крім того, факт порушення порядку та строків здійснення розрахунків за умовами договору підтверджується матеріалами справи та не спростовано скаржником (відповідачем) ні при розгляді справи в суді першої інстанції, ні при перегляді оскарженого рішення в апеляційному порядку.

Таким чином, судова колегія вважає правомірним висновок місцевого господарського суду, щодо стягнення суми боргу по орендній платі за період із 03 жовтня по 30 грудня 2011 року у розмірі 9000,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог стосовно стягнення з відповідача неустойки колегія суддів вважає, що вони також підлягають задоволенню на підставі наступного.

Частиною 1 статті 631 Цивільного кодексу України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов'язки відповідно до договору. Відповідно до пункту 6.1. договору оренди від 03 жовтня 2011 року, зазначений договір діє з 03 жовтня 2011 року по 30 грудня 2011 року та може бути пролонгований за згодою сторін.

Пунктом 4.4. договору оренди встановлено, що зміни та доповнення до даного договору вносяться по взаємній згоді сторін і оформляються додатковою угодою.

Враховуючи відсутність додаткових угод щодо продовження договірних відносин судова колегія дійшла висновку, що на час розгляду справи договір оренди №01/10-11 від 03 жовтня 2011 року припинив свою дію (з 31 грудня 2011 року).

Відповідно статті 785 Цивільного кодексу України, у разі закінчення строку дії договору та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених в договорі оренди.

За приписами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язок щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

При цьому, доречно зазначити, що у постановах Верховного суду України від 18 квітня 2011 року у справі №30/190 та від 20 березня 2012 року у справі № 40/117 були викладені приписи щодо застосування частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а саме вказано, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин (право на яку виникає в орендодавця у разі несвоєчасного повернення орендованого майна орендарем) та підлягає стягненню за весь час прострочення зобов'язання щодо повернення речі, що виключає можливість застосування шестимісячного строку нарахування, встановленого частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, оскільки і умовами договору оренди, укладеного між сторонами, і нормами закону (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України) встановлено нарахування неустойки за весь час прострочення.

Так, позивачем заявлено вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення:

за періоді із 31 грудня 2011 року по 15 січня 2013 року у розмірі 75000,00грн..

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Під час розгляду справи, відповідачем не надано жодних належних доказів повернення орендованого майна товариству з обмеженою відповідальністю "ТОМЬ-2000", окрім того згідно апеляційної скарги відповідач взагалі не заперечує факт знаходження у нього спірного автомобіля, після припинення дії договору оренди від 03 жовтня 2011 року.

Стосовно посилань відповідача на те, що об'єкт оренди перебуває у неробочому стані та потребує капітального ремонту, судова колегія звертає увагу, що із обов'язку наймача повернути річ у стані, в якому її було одержано, з урахуванням нормального зношування, випливає обов'язок наймача усунути все погіршення речі, що сталися з його вини. В разі неможливості відновлення речі наймач повинен відшкодувати наймодавцеві завдані збитки.

Зазначене кореспондується із умовами договору (пункт 4.2 та 1.6.) згідно з якими на орендаря покладені обов'язки щодо забезпечення зберігання автомобілю на весь період оренди, утримування автомобіля у належному технічному стані, обов'язок самостійно та за власний рахунок здійснювати поточний ремонт та повернути автомобіль по закінченню строку оренди у стані, не гіршому ніж він перебував до передачі в оренду (з урахування нормального зносу). Об'єкт оренди передається та приймається по акту приймання-передачі у справному стані.

За такими обставинами, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача обов'язку по поверненню об'єкту оренди в робочому стані є неспроможними та такими що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Щодо доводів скаржника, викладених у апеляційні скарзі, то вони не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення.

Керуючись статтями 101, п.1 ч.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Юнаковського Олега Миколайовича залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 29 травня 2013 року у справі №919/113/13-г залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.В.Сотула

І.В. Черткова

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОМЬ-2000" (вул. А. Кесаєва, буд. 15, кв. 4,Севастополь,99038)

2. Фізична особа-підприємець Юнаковський Олег Миколайович (вул. А. Кесаєва, б.5/2, кв.44,Севастополь,99038)