Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а/2470/1945/11

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/1945/11

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Маковійчук Ярослав Васильович

відповідач (апелянт) : Ротарь Георгій Алікович

прокурор : Медяна Вікторія Олегівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Оазис Плюс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Чернівецької області до малого приватного підприємства "Оазис Плюс" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Чернівецької області звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Чернівецької області з адміністративним позовом до малого приватного підприємства "Оазис Плюс" про стягнення заборгованості.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 06.03.2013р. адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, мале приватне підприємства "Оазис Плюс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову від 06.03.2013р. скасувати та в позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, підприємство посилається на те, що суд не дослідив, з яких причин відповідач не надав доказів погашення заборгованості і існування вказаної заборгованості. На думку скаржника, позивач пропустив строк звернення до суду.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача та прокурор заперечували проти задоволення вищевказаної апеляційної скарги та просили суду залишити її без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, зібрані в матеріалах справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скарга малого приватного підприємства "Оазис Плюс" задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом попередньої інстанції, мале приватне підприємство "Оазис Плюс" як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є страхувальником та платником страхових внесків.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція).

У відповідності до Преамбули Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закону) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що він, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 Закону визначено, що під поняттям страхових внесків слід розуміти кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Пунктом 8.1 Інструкції передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, уважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

У відповідності до ч. 6 ст. 20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно ч. 12 цієї статті страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Підпунктом 5.1.3 Інструкції передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Згідно п. 9.1 Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.

Частиною першою та другою статті 106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Частиною 13 цієї статті 106 Закону передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2013 року було витребувано картку особового рахунку малого приватного підприємства "Оазис Плюс" та розрахунок позову.

Так, відповідально до картки особового рахунку малого приватного підприємства "Оазис Плюс" є заборгованість по сплаті внесків до органів Пенсійного фонду України в розмірі 38176,45 грн. Доказів сплати заборгованості відповідачем не було подано.

В матеріалах справи також мітиться вимога про сплату боргу № Ю-29/54 від 28 лютого 2011 року, відповідно до даної вимоги сума заборгованості складає 38176,45 грн. Дана вимога була отримана відповідачем та не оскаржена належним чином та в строки, які передбаченні чинним законодавством України.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про правомірність рішень управління ПФУ про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, які не перераховані позивачем у термін, встановлений частиною шостою статті 20 Закону, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ч.15 ст.106 Закону України № 1058-1 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються строки давності щодо стягнення недоїмки. За правилами ч. 15 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів уважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом першої інстанції рішення.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів залишає постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства "Оазис Плюс", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 червня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.