Ухвала

від 24.02.2015 по справі 2а/2470/1945/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/34544/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги малого приватного підприємства «Оазис Плюс» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 6.03.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013р. у справі

за позовом Заступника прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Чернівецької області

до відповідача Малого приватного підприємства «Оазис Плюс»

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

18.08.2011р. до суду з позовом про стягнення з малого приватного підприємства «Оазис Плюс» (далі Підприємство) заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 38176,45грн. звернувся заступник прокурора Чернівецької області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі Чернівецької області. Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і має заборгованість по платежах до управління Пенсійного фонду України в Першотравневому районі (далі Пенсійний фонд) в сумі 38176,45грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 6.03.2013р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013р., позов задоволено. Стягнуто з Підприємства на користь Пенсійного фонду заборгованість в сумі 38176,45грн.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Підприємство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

У своїх запереченнях позивач зазначив, що рішення судів є законними та обґрунтованими.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Підприємство перебуває на обліку в Пенсійному фонді як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначено статтею 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон) та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1 (далі Інструкція).

Статтею 1 Закону визначено, що під поняттям страхових внесків слід розуміти кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 5 Закону передбачено, що виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Згідно з п.8.1 Інструкції суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені пунктами 5.1, 5.2, 5.3 цієї Інструкції, у тому числі обчислені органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч.12 ст.20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Підпунктом 5.1.3 Інструкції передбачено, що страхові внески нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.

Згідно з п.9.1 Інструкції до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, яке контролюється органами Пенсійного фонду, застосовуються фінансові санкції відповідно до Закону.

Частиною першою та другою статті 106 Закону передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.9 ст.106 Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. На суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону, відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов'язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв'язку з неодержанням останнім цих коштів.

Частиною 13 статті 106 Закону передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

Відповідально до картки особового рахунку Підприємства, наявної в матеріалах справи, у відповідача є заборгованість по сплаті внесків до органів Пенсійного фонду України в розмірі 38176,45грн. Докази сплати заборгованості відсутні.

Також, відповідно до вимоги Пенсійного фонду про сплату боргу №Ю-29/54 від 28.02.2011р. сума заборгованості складає 38176,45грн. Дана вимога була отримана відповідачем та не оскаржена належним чином та в строки, які передбаченні чинним законодавством України.

Враховуючи вище наведене, вірними є висновки судів попередніх інстанцій про правомірність рішень Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, які не перераховані позивачем у термін, встановлений частиною шостою статті 20 Закону.

Згідно зі статтею 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Малого приватного підприємства «Оазис Плюс» залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 6.03.2013р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз