Рішення

від 30.05.2013 по справі 922/1722/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р.Справа № 922/1722/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєсса", м.Іллічівськ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Харків про стягнення 83259,83 гривень за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дєсса", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (Відповідача) суми заборгованості у розмірі 83259,83 гривень. Заявлену вимогу обґрунтував неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №00080, укладеного між сторонами 01 лютого 2012 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача 1720,50 гривень судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 квітня 2013 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 30 травня 2013 року.

До канцелярії господарського суду Харківської області 13 травня 2013 року повернулась ухвала про порушення провадження у справі від 25 квітня 2013 року, з відміткою пошти про сплив терміну зберігання, яка була направлена на адресу Відповідача.

29 травня 2013 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№19427), в якому просив суд зупинити провадження у даній справі, до закінчення досудового розслідування Харківським РВ ГУМВС України в Харківській області у кримінальному провадженні №12013220430002135 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєсса" про спричинення останньому матеріальної шкоди шляхом заволодіння майном внаслідок обману та зловживання довірою, оскільки предметом відповідного досудового розслідування є документи та товари, щодо яких виникла заборгованість, яка є предметом справи №922/1722/13.

Суд, розглянувши вищевказане клопотання Позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

1) призначення господарським судом судової експертизи;

2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

3) заміни однієї з сторін її правонаступником.

Пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі.

До того ж, суд звертає увагу Позивача на те, що неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.79 Господарського процесуального кодексу України, суд має право зупинити провадження у справі у випадках надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого клопотання щодо розгляду пов'язаної справи в іншому суді. Також, ніяких запитів щодо надсилання матеріалів даної справи до правоохоронних органів, до суду не надходило. Крім того, Позивачем навіть не було подано до суду матеріалів кримінального провадження.

Отже суд, розглянувши клопотання Позивача про зупинення провадження у даній справі, вважає його необґрунтованим та безпідставним, а тому відмовляє в його задоволенні.

Позивач у відкрите судове засідання 30 травня 2013 року свого представника не направив. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням від 23 травня 2013 року.

Відповідач у відкрите судове засідання 30 травня 2013 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 25 квітня 2013 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглядати справу без участі Відповідача, за наявними у справі матеріалами і документами.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

01 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дєсса" (Позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Відповідачем) було укладено договір поставки №00080. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов даного договору, постачальник (Позивач) зобов'язався передати у власність покупця (Відповідача) товар в асортименті та кількості, зазначених у видаткових накладних, що є невід'ємною частиною договору, а покупець, в свою чергу, зобов'язався прийняти такий товар та сплатити його вартість в порядку цього договору.

Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту його поставки, тобто з моменту підписання сторонами відповідних видаткових накладних (п.1.2 договору).

Згідно із п.3.1 вказаного договору, ціна товару зазначається у видаткових накладних.

На виконання умов спірного договору, Позивач поставив на адресу Відповідача товар, загальною вартістю 93259,83 гривень. Даний факт підтверджується підписаними з обох сторін наступними видатковими накладними (а.с.14-19):

- в/н №ВМДС0000528 від 27 лютого 2013 року на суму 42706,22 гривень;

- в/н №ВМДС0000530 від 27 лютого 2013 року на суму 16353,62 гривень;

- в/н №ВМДС0000606 від 04 березня 2013 року на суму 4899,30 гривень;

- в/н №ВМДС0000624 від 04 березня 2013 року на суму 17010,00 гривень;

- в/н №ВМДС0000639 від 05 березня 2013 року на суму 4834,00 гривень;

- в/н №ВМДС0000785 від 18 березня 2013 року на суму 7456,69 гривень.

Відповідно до п.3.4. договору, сплата покупцем постачальнику вартості товару здійснюється не пізніше 14 календарних днів з моменту поставки товару. Моментом сплати вартості товару є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково розрахувався з Позивачем за отриманий товар на суму 10000,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №7455 від 18 березня 2013 року (а.с.20). Доказів повної оплати отриманого товару до суду не надав.

Суд, проаналізувавши обставини, вказані у позовній заяві, дійшов висновку про те, що Позивач виконав свої зобов'язання за спірним договором належним чином та у повному обсязі. Проте, Відповідач, в свою чергу, зобов'язання за спірним договором виконав частково, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Позивачем у розмірі 83259,83 гривень, яка до цього часу залишається непогашеною.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про повне задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В розумінні статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази повного погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 83259,83 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши сторону, з вини якої справу було доведено до суду, керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.530, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дєсса" (68000, Одеська область, м.Іллічівськ, с.Бурлача Балка, вул.Центральна, 1-Е, код ЄДРПОУ 37305785, п/р №26003010118806 в АТ "Укрексімбанк", МФО 328618) 83259,83 гривень заборгованості та 1720,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.06.2013 р.

Суддя Аріт К.В.

Справа №922/1722/13