Постанова

від 30.05.2013 по справі 826/6203/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 травня 2013 року 08:33 № 826/6203/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» до відповідачаДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 р. № 0005872260 та від 14.03.2013 р. № 0001452250 За участю представників сторін:

від позивача: Юзефович А.О. (довіреність № б/н від 11.01.2013 р.)

від відповідача : Кец Х.В. (довіреність № 355/9/10 від 21.02.2013 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2012 р. № 0005872260 та від 14.03.2013 р. № 0001452250.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 826/6203/13-а та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30.05.2013 р. представник позивача позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2012 р. № 0005872260 та від 14.03.2013 р. № 0001452250.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, щодо заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 335 906,00 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі даного Акта перевірки та рішення про результати розгляду первинної скарги - є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву та в судовому засіданні 30.05.2013 р. представник відповідача проти задоволення позовних вимог також заперечив з огляду на наступне.

Як було зазначено представником відповідача в обґрунтування заперечень на позовну заяву, за результатами перевірки контрагента позивача ТОВ «Логокомп», контролюючим органом було встановлено відсутність в останнього фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення господарської діяльності, а саме: відсутність кваліфікованого персоналу (працює одна особа - директор), відсутність основних фондів, у тому числі: приміщень, транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів, здійснення виробництва, ведення адміністративної діяльності, відсутність торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, тощо.

Крім того, як зазначив відповідач, згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі № 1-786/10 по обвинуваченню ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Логокомп» - контрагента позивача) у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, було визнано останнього винним у вчиненні таких злочинів та засуджено: за ст. 205 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ст. 358 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання - 3 (три) роки позбавлення волі, та відповідно до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.

Отже, на переконання відповідача, матеріалами справи підтверджується фіктивна діяльність контрагента позивача ТОВ «Логокомп», а саме те, що такий контрагент позивача здійснював фінансово-господарську діяльність поза межами правового поля, таке товариство не набуло цивільної право-дієздатності, взаємовідносини ТОВ «Логокомп» з іншими контрагентами були вчинені без наміру створення реальних правових наслідків, а тому є фіктивними, внаслідок чого в даному випадку не можуть виникати як податкові зобов'язання так і податковий кредит.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва ДПС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «БДО Лігал Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058) за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 10.10.2012 р. № 438/22-604/36336456, в якому встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. на суму 335 906,00 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 30.11.2012 р. № 0005872260, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 420 055,00 грн., в тому числі 335 906,00 грн. - за основним платежем, та 84 149,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За наслідками адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0005872260, рішенням ДПС у м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 01.03.2013 р. № 2027/10/12-1-03 було залишено без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.11.2012 р. № 0005872260 та збільшено суму застосованої штрафної (фінансової) санкції з податку на додану вартість визначену в податковому повідомленні-рішенні від 30.11.2012 р. № 0005872260 на 83 804,00 грн., внаслідок чого ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.03.2013 р. № 0001452250, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 83 804,00 грн., в тому числі 0,00 грн. - за основним платежем, та 83 804,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Однак, вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва ДПС від 30.11.2012 р. № 0005872260 та від 14.03.2013 р. № 0001452250 - протиправними, позивач звернувся за їх оскарженням у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до п. 63.11 ст. 63 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться органами державної податкової служби згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Також, згідно п. 4.11 Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу ДПС приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача не заперечував проти дотримання відповідачем законодавчо визначеної процедури проведення та підстав проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а також належного отримання документів прийнятих за наслідками такої перевірки.

По суті встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог чинного законодавства та правомірності визначення позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням податкових зобов'язань, з матеріалів справи вбачається наступне.

За період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. позивачем ТОВ «БДО Лігал Україна» (код ЄДРПОУ 36336456) задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 780 014,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2011 р. по 31.08.2011 р. було встановлено його завищення на загальну суму 335 906,00 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «БДО Лігал Україна» було укладено договір з ТОВ «Логокомп» про надання послуг від 23.06.2011 р.

Відповідно до договору, ТОВ «БДО Лігал Україна», юридична особа, зареєстрована за законодавством України, в особі директора, ОСОБА_6, який діє на підставі Статуту (надалі - Замовник), та ТОВ «Логокомп», юридична особа, яка створена та діє за законодавством України, в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту (надалі - Виконавець), які далі разом іменуються як Сторони та кожна окремо як Сторона, уклали цей договір (надалі Договір) про наступне:

Предмет договору: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надавати Замовникові відповідно до умов цього Договору послуги та оплатити їх.

Зміст послуг: Виконавець надає Замовнику наступні види послуг (надалі - Послуги):

- проведення аналізу існуючої юридичної документації потенційних заявителів за кредитом (зокрема, на предмет правильності оформлення документів на об'єкти, що підлягають заставі для забезпечення кредитів);

- проведення переговорів з існуючими кредиторами заявників за кредитом на предмет розробки плану дій щодо здійснення рефінансування відповідних боргів заявника;

- розробка проектів договорів та інших документів юридичного характеру, підписання (укладення) котрих є необхідною умовою для успішної видачі заявнику кредитних коштів та проведення рефінансування на умовах, вигідних для заявника;

- комплексне консультування заявителя за кредитними питаннями з усіх юридичних питань, що виникають у процесі видачі кредиту, аж до укладення кредитного договору на умовах, вигідних для заявника;

- комплексне консультування заявителя за кредитними питаннями з усіх податкових та регуляторних питань (наприклад, щодо валютного контролю), що виникають у процесі видачі кредиту, аж до укладення кредитного договору на умовах, вигідних для заявника;

Так, на виконання умов договору ТОВ «Логокомп» було виписано на адресу позивача податкові накладні, видача яких відбувалася за наступними документами:

- Акт прийому-передачі послуг від 04.08.2011 р. до Договору про надання послуг від 23.06.2011 р. на суму 551 005,00 грн.;

- Акт прийому-передачі послуг від 05.08.2011 р. до Договору про надання послуг від 23.06.2011 р. на суму 564 250,00 грн.;

- Акт прийому-передачі послуг від 08.08.2011 р. до Договору про надання послуг від 23.06.2011 р. на суму 306 458,00 грн.;

- Акт прийому-передачі послуг від 10.08.2011 р. до Договору про надання послуг від 23.06.2011 р. на суму 593 725,00 грн.

Отже, до складу податкового кредиту позивачем було включено податок на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Логокомп» в деклараціях з ПДВ за серпень 2011 року (вх. ДПІ № 9008088796 від 20.09.2011 р.) на загальну суму 335 906,34 грн.

Проте, щодо правомірності діяльності такого контрагента позивача ТОВ «Логокомп» та наявності правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками правовідносин із таким контрагентом ТОВ «Логокомп», з матеріалів справи вбачається наступне.

Так, відповідачем було отримано Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.02.2012 року № 704/23-4/36677058 про проведення перевірки ТОВ «Логокомп» (код за ЄДРПОУ 36677058) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.06.2011 року по 31.12.2011 року.

В наведеному Акті перевірки ТОВ «Логокомп» зазначено наступне:

- в ході аналізу податкової звітності відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства;

- загальна чисельність працюючих на ТОВ «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058) відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа;

- відсутні основні засоби на підприємстві, у зв'язку з відсутністю додатку К1 до декларацій з податку на прибуток та відсутні будь-які нарахування у деклараціях з податку на прибуток в рядку 7 «амортизаційні відрахування»;

- фактично у ТОВ «Логокомп» (код ЄДРПОУ 36677058) відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

Також, відповідно до припису прокуратури м. Києва № 07/2-403-вих-11 від 27.05.2011 року встановлено, що згідно вироку Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року по справі № 1-786.10 у складі головуючого судді Підпалого В.В., при секретарі Зененко В.Р. за участі прокурора Станкова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м Києва справу по обвинуваченню ОСОБА_4 (засновки та директора ТОВ «Логокомп» - контрагента позивача) ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, українця, з незакінченою вищою освітою, студента 5 курсу НТУУ «КПІ» , неодруженого, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України встановлено:

«…Так, ОСОБА_4 в період вересня, грудня 2009 року, за попередньою змовою з невстановленими слідством особою, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, добровільно, за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, погодився на участь у відкритті підприємства.

03.09.2009 року, в денний час, знаходячись в приміщенні шостої державної нотаріальної контори за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 13-В, ОСОБА_4, в присутності державного нотаріуса ОСОБА_7 підписав як засновник статут підприємства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Логокомп», відповідно до якого створив, шляхом реєстрації ТОВ «Логокомп», суб'єкт підприємницької діяльності за юридичною адресою: м. Київ, вул. Аїстова, буд. 3. Вказаний статут ТОВ «Логокомп» ОСОБА_4 в той же день за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації підприємства в державних органах. Статут ТОВ «Логокомп» та інші необхідні для реєстрації документи були подані невстановленою слідством особою до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, на підставі яких 03 вересня 2009 року проведена державна реєстрація зазначеного товариства.

Далі, ОСОБА_4 24.09.2009 року, в денний час, повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, знаходячись в шостої державної нотаріальної контори за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 13-В, спільно з ОСОБА_8, який був використаний ОСОБА_4 в якості «підставної» особи і введений в оману щодо законності вчинених дій, підписав, в присутності державного нотаріуса ОСОБА_7, як засновник, статут товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Ековент 2000», відповідно якого ОСОБА_8 створив суб'єкт підприємницької діяльності за юридичною адресою: м. Київ, вул. Аїстова, 5. Вказаний статут ТОВ «Ековент 2000» ОСОБА_4 в той же день за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації підприємства в державних органах. Статут ТОВ «Ековент 2000» та інші необхідні для реєстрації документи були подані невстановленою слідством особою до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, на підставі яких 24 вересня 2009 року проведена державна реєстрація зазначеного товариства.

Далі, ОСОБА_4 02.12.2009 року, в денний час, повторно, за попередньою змовою з невстановленою особою, використавши в якості підставної особи ОСОБА_9, ввівши його в оману щодо законності вчинюваних ним дій, познайомив ОСОБА_9 з невстановленою слідством особою на ім'я «Андрій» для створення суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Трейдпостач ТС». Так, цього ж дня в приміщенні шостої державної нотаріальної контори за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 13-В, в присутності державного нотаріуса ОСОБА_7, ОСОБА_9, який був використаний ОСОБА_4 в якості «підставної» особи і введений в оману щодо законності вчинених дій, підписав, як засновник, статут товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТОВ) «Трейдпостач ТС», відповідно якого створив суб'єкт підприємницької діяльності за юридичною адресою: м. Київ, вул. Аніщенка, буд. 4. Вказаний статут ТОВ «Трейдпостач ТС» ОСОБА_9 в той же день за грошову винагороду передав невстановленій слідством особі для подальшої реєстрації підприємства в державних органах. Статут ТОВ «Трейдпостач ТС» та інші необхідні для реєстрації документи були подані невстановленою слідством особою до Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, на підставі яких 08 грудня 2009 року проведена державна реєстрація зазначеного товариства.

Після реєстрації ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач ТС» ОСОБА_4 самостійно та від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підприємницьку діяльність не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печатками підприємств не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначених підприємств передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

В подальшому, невстановлена слідством особа використала печатки, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Логокомп», ТОВ «Ековент 2000», ТОВ «Трейдпостач ТС» для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних» операцій.

Крім того, ОСОБА_4 03.09.2009 року, в денний час, знаходячись в приміщенні шостої державної нотаріальної контори за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 13-В, в присутності державного нотаріуса ОСОБА_7, підробив, тобто підписав статут ТОВ «Логокомп», достовірно знаючі, що в його зміст внесені завідомо неправдиві відомості.

Того ж дня, ОСОБА_4 підробив, тобто підписав достовірно знаючі, що в їх зміст внесені завідомо неправдиві відомості, протокол № 1 установчих зборів засновників ТОВ «Логокомп» від 01.09.2009 року, відповідно якого прийнято рішення створити ТОВ «Логокомп» із статутним капіталом в розмірі 66 000 гри. за рахунок внесків учасника ОСОБА_4,

Як зазначив під час досудового слідства ОСОБА_4, він не мав наміру створювати ТОВ «Логокомп», не затверджував статут вказаного підприємства, та фактично в його власності не перебувало майно зазначене в даному протоколі і до статутного капіталу ним не вносились кошти.

Далі, ОСОБА_4 01.09.2009 року, збув підроблені ним статут та інші вищевказані документи ТОВ «Логокомп» за грошову винагороду, з метою використання, невстановленій слідством особі, яка використала його в вересні 2009 року шляхом надання до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.

Так, під час судового розгляду кримінальної справи, підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, підтвердив суду фактичні обставини справи та свої показання під час досудового слідства в якості обвинуваченого.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_4 не заперечував фактичних обставини справи і судом встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення ст. 299 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів у справі, крім тих, що характеризують особу підсудного.

Оцінюючи зазначене, суд прийшов до висновку про те, що винність ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, що йому інкримінуються, доведена повністю, а його умисні дії правильно кваліфіковані:

- за ст. 205 ч. 2 КК України, як створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), із метою прикриття незаконної діяльності, вчинене повторно;

- ст. 358 ч. 2 КК України, як підроблення документа, який посвідчується приватним нотаріусом та видається чи посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його іншою особою, та збут такого документа, вчинений повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Обставинами, які пом'якшують покарання, відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття підсудного.

При призначенні покарання підсудному суд враховував наступні обставини справи:

- ступінь тяжкості вчинених підсудним злочинів передбачених ст.ст. 205 ч. 2, 358 ч. 2 КК України, які віднесені кримінальним законом до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу ОСОБА_4, який має постійне місце проживання, за місцем навчання характеризується позитивно, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Зважаючи на таке суд при розгляді кримінальної справи вирішив, що перевиховання та виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 205 ч. 2 КК України, пов'язане з позбавленням волі, та в межах санкції ст. 358 ч. 2 КК України, пов'язане з позбавленням волі, але із застосуванням правил ст. 75 КК України - звільненням від відбування покарання з випробуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти зазначений орган про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в органах кримінально-виконавчої інспекції.

Таким чином, вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі № 1-786/10 по обвинуваченню ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Логокомп» - контрагента позивача) у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, було визнано останнього винним у вчиненні таких злочинів та засуджено: за ст. 205 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ст. 358 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання - 3 (три) роки позбавлення волі, та відповідно до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.

Враховуючи вищевикладене, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено відсутність фактичного здійснення постачання, приймання-передачі та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей по договірних взаємовідносинах між ТОВ «Логокомп» та його контрагентами.

Зважаючи на наявні у справі докази, зокрема вироку суду відносно засновника та директора ТОВ «Логокомп» ОСОБА_4 (контрагента позивача), яким останнього визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України (фіктивне підприємництво та підробка документів), суд погоджується із висновком податкового органу про те, що контрагент позивача ТОВ «Логокомп» був створений в порушення вимог п. 1 ст. 42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, яким передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п. 2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, згідно наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки ТОВ «Логокомп», в якому встановлено відсутність у підприємства будь-яких матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а також вироку Печерського районного суду м. Києва відносно ОСОБА_4 - засновника та директора ТОВ «Логокомп» (контрагента позивача), яким останнього визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України (фіктивне підприємництво та підробка документів), судом вбачається, що наслідком діяльності підприємства ТОВ «Логокомп» було виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, а тому в позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту та валових витрат за рахунок сум, сплачених на користь ТОВ «Логокомп».

Відповідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було правомірно зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Логокомп» з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Згідно вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

В даному випадку всі первинні документи по господарських операціях із ТОВ «Логокомп» від, зокрема договір, акти приймання-передачі та податкові накладні від імені ТОВ «Логокомп» були укладені та підписані з порушенням вимог чинного законодавства, а саме укладені та підписані невідомою особою, оскільки, як зазначалося вище, директор ТОВ «Логокомп» ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінальної справи (та будучи допитаним в якості обвинувачуваного при досудовому розгляді кримінальної справи), пояснив, що ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Логокомп» не мав, підприємство зареєстрував за винагороду з метою здійснення останнім незаконної діяльності, та ніяких господарських документів не складав і не підписував.

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи викладене, в суду є достатні підстави зробити висновок, що вся первинна документація (договори, податкові та видаткові накладні, акти приймання-передачі) щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «Логокомп» підписані з боку останнього невстановленою особою, а відповідно така первинна документація не може вважатися належним доказом по справі, а зазначені правочини містять ознаки нікчемності.

Також, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

Як було зазначено вище, підтверджується наявними матеріалами справи, та не було жодними допустимими доказами спростовано позивачем, всі первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «Логокомп» з боку останнього були підписані невстановленою (невідомою) особою, оскільки директор ТОВ «Логокомп» ОСОБА_4 під час судового розгляду кримінальної справи (та будучи допитаним в якості обвинувачуваного при досудовому розгляді кримінальної справи), пояснив, що ніякого відношення до господарської діяльності ТОВ «Логокомп» не мав, підприємство зареєстрував за винагороду з метою здійснення останніми незаконної діяльності, та ніяких господарських документів не складав і не підписував

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «Логокомп» здійснювало діяльність спрямовану на укладення правовідносин, пов'язаних із наданням податкової вигоди третім особам.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «Логокомп» об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 2 «Бюджетного кодексу України» від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п. 2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування» № 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, в матеріалах справи є наявним вирок Печерського районного суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі № 1-786/10 по обвинуваченню ОСОБА_4 (засновника та директора ТОВ «Логокомп» - контрагента позивача) у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України, яким було визнано останнього винним у вчиненні таких злочинів та засуджено: за ст. 205 ч. 2 КК України до 3 (трьох) років позбавлення волі, за ст. 358 ч. 2 КК України до 2 (двох) років позбавлення волі, відповідно до ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання - 3 (три) роки позбавлення волі, та відповідно до ст. 75 КК України звільнено засудженого ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 (два) роки.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявними у справі доказами та наведеними вище нормами чинного законодавства, підтверджується правомірність висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства (паперовий (безтоварний) варіант взаємовідносин), на підставі чого було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 04.06.2013 р.