Ухвала

від 04.03.2009 по справі 25/557

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

25/557

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

04 березня 2009 р.                                                                                   № 25/557  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:          

головуючогоГубенко Н.М.

суддівБарицької Т.Л.Подоляк О.А.

перевіривши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінкоштпром"

на рішеннявідгосподарського суду м. Києва05.02.2008

у справі№ 25/557

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Альба-Регія"

простягнення 11 702 462,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 05.02.2008 у справі № 25/557 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь Інтернешнл" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альба-Регія" про стягнення 11 702 462,69 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінкоштпром" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скориставшись правом, наданим ст. 107 ГПК України, відповідно до положень якої, касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Одночасно скаржник просить відновити пропущений строк на подання касаційної скарги на судове рішення.

Вищий господарський суд України, розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінкоштпром", прийшов до висновку, що вони не можуть бути прийняті до розгляду та підлягають поверненню скаржникові з огляду на наступне.

Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Колегією суддів встановлено, що до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі, що є порушенням вимог ч. 4 ст. 111 ГПК України.

Згідно із підпунктами "а" та "г" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" в останній редакції від 01.01.2008 із заяв майнового характеру державне мито сплачується у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; державне мито із касаційних скарг на рішення та постанови сплачується у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Скаржником оскаржується вимога майнового характеру –стягнення 11 702 462,69 грн.

50 відсотків ставки за вказаною позовною вимогою становить 12 750,00 грн. Відповідно до квитанції № 203 від 10.12.2008, доданої до касаційної скарги, скаржник перерахував 42,50 грн.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінкоштпром" державне мито сплачено не у встановленому розмірі, що є підставою відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України для неприйняття касаційної скарги до розгляду та поверненню скаржникові.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінкоштпром" касаційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 05.02.2008 у справі № 25/557.

Головуючий суддя                                                                    Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                             Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                                        О.А. ПОДОЛЯК