Рішення

від 03.06.2013 по справі 908/1166/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 27/17/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.13 Справа № 908/1166/13

За позовом: Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; адреса для листування: 04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 55)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжавтомотор" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4)

про стягнення 5 007 грн. 20 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Скрипник Н.М., дов. № 17/055-78 від 02.01.2013р.

Від відповідача : не з'явився

Товариство з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжавтомотор" про стягнення в порядку регресу 5 007 грн. 20 коп.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 03.04.2013р., справу № 908/1166/13 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 03.04.2013р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1166/13, присвоєно справі номер провадження 27/17/13 та призначено судове засідання на 25.04.2013р.

Ухвалою суду від 25.04.2013р. розгляд справи відкладався на 27.05.2013р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

Ухвалою суду від 27.05.2013р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, відповідно до ст. 69 ГПК України. Розгляд справи відкладено на 03.06.2013р.

03.06.2013р. продовжено судовий розгляд справи № 908/1166/13.

03.06.2013р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 03.06.2013р. позивач підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав письмові пояснення до позовної заяви (додані до матеріалів справи).

Відповідач у судові засідання, відкриті 25.04.2013р., 27.05.2013р. та 03.06.2013р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи - подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Господарським судом встановлено , що 12.03.2009р. між ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» (страховик) та ЗАТ «Відкритий лист» (страхувальник) укладено договір № 06-К\01-044-00419 добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно умов договору страхування страховик зобов'язується у випадку пошкодження застрахованого автомобіля «ЗАЗ Daewoo Т І3110», д.н.з 59027КТ, 2004 року випуску, виплатити страхове відшкодування страхувальнику у розмірі фактичної матеріальної шкоди з вирахуванням франшизи.

Згідно ст. 4 Закону України «Про страхування» предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані: з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування); з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що предмет договору страхування, за яким позивач здійснив виплату страхувальнику, не суперечить положенням наведеної норми права.

05.11.2009р. о 18 хвл. 30 год. на вул. Північне Шосе в м. Запоріжжя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «БАЗ 22154, д.н.з. АР 4519 ВС, що належить ТОВ «Запоріжавтомотор», під керуванням Рубанова Ю.О., що працює водієм у ТОВ «Запоріжавтомотор», та автомобіля «ЗАЗ Daewoo Т І3110», д.н.з 59027КТ, під керуванням Бондаренко І.В.

Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2009 року Рубанова Юрія Олександровича було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Зазначене кореспондується із приписами ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, якою встановлено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

На виконання своїх зобов'язань по договору страхування страховик склав страховий акт та виплатив страхувальнику 5 007 грн. 20 коп. 28 квітня 2010 року за пошкодження автомобіля «ЗАЗ Daewoo Т І3110», д.н.з. 59027КТ.

Відповідно до заяви страхувальника, власник пошкодженого автомобіля ЗАТ «Відкритий лист», № 36 від 26.02.2010 року останній попросив виплатити страхове відшкодування на рахунок ЧП Червинський С.К., який буде проводити відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля.

В платіжному дорученні № 1180 від 28.04.2010р. призначення платежу вказано «страх, відшкодування Відкритий лист ЗАТ».

Отже, позивачем та матеріалами справи підтверджено, що страхове відшкодування за пошкодження вищевказаного вказаного автомобіля виплачено в повному обсязі, відповідно до вказівок власника пошкодженого автомобіля, що жодним чином не суперечить умовам укладеного договору добровільного страхування та Закону України «Про страхування».

Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика у межах фактичної виплати, перейшло право вимоги, яке потерпілий страхувальник мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Пункт 2 ст. 1187 ЦК України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 5 зазначеної статті визначено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідач не довів того, що завдана позивачу шкода була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу позивача.

Відповідно до ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: відшкодування збитків.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

При цьому, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Юридичний аналіз наведених правових положень свідчить про те, що необхідними умовами наявності у страхової компанії права вимоги є вина особи, яка спричинила збитки.

Згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Матеріалами справи підтверджено, що вина Рубанова Ю.О., який керував автомобілем на законних підставах, що належить ТОВ «Запоріжавтомотор», у вчиненні ДТП доведена належним чином, у зв'язку з чим у відповідача виник обов'язок відшкодувати завдані збитки ТДВ Страхова компанія "Альфа-Гарант", яке отримало право вимоги від потерпілого.

Таким чином, виходячи з системного аналізу зазначених норм, до позивача зважаючи на розмір фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжавтомотор" в порядку регресу 5 007 грн. 20 коп. заявлені позивачем обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України - 03.06.2013року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжавтомотор" задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Запоріжавтомотор" (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 4, код ЄДРПОУ 33272601) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26; адреса для листування:04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 55, код ЄДРПОУ 32382598, п/р 26508063794100 ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005) в порядку регресу 5 007 (п'ять тисяч сім) грн. 20 коп., 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.06.2013р.