Постанова

від 29.05.2013 по справі 820/2428/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2013 р. № 820/2428/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бабаєва А.І.

при секретарі судового засідання Безщасній Т.О.

за участі:

представника позивача Злобіної О.О.

представника відповідача Корнієвського О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0004752305 від 30.05.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначило, що правомірно включило до складу податкового кредиту грудня 2011 року суми податку на додану вартість за податковими накладними виданими ПП "ВКФ Ніколь Плюс" в розмірі 69481,00 грн., а висновки викладені в Акті перевірки не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання представник позивача прибула, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити позов.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби проти позову заперечувала. В обґрунтування заперечень зазначила, що ТОВ "Сіестел" в порушення: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 69481,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 69481,00 грн.

В судове засідання представник відповідача прибув, проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Сіестел" пройшло державну реєстрацію та зареєстроване ВК Харківської міської ради 06.08.2004 року. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ДПС з 17.08.2004 року за № 14979 та зареєстроване платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №28317136 від 30.08.2004 року.

Фахівцем ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку "Сіестел" (код ЄДРПОУ 33118839) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "ВКФ Ніколь Плюс" (код ЄДРПОУ 35612424) за грудень 2011 року.

За результатами перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС було складено Акт "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел" (код ЄДРПОУ 33118839) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП "ВКФ Ніколь Плюс" (код ЄДРПОУ 35612424) за грудень 2011 року" № 1389/2305/33118839 від 03.05.2011 року (надалі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки, ТОВ "Сіестел" порушено: п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, п.200.3 ст. 200, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 року, занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 69481,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 69481,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесене податкове повідомлення - рішення № 0004752305 від 30.05.2012 року, яким ТОВ "Сіестел" визначено податкове зобов'язання з ПДВ в розмірі 104221,50 грн. в тому числі за основним платежем 69481,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 34740,50 грн.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова за результатом аналізу правовідносин ТОВ "Сіестел" з ПП "ВКФ Ніколь Плюс" за грудень 2011 року.

Як встановлено судом, письмового договору між позивачем та ПП "ВКФ Ніколь Плюс" не укладалось.

Для підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії:

- рахунків-фактур №1120514 від 05.12.2011 року на загальну суму 225862,70 грн., в тому числі ПДВ 37643,78 грн.; № 1121308 від 13.12.2011 року на загальну суму 191023,20 грн., в тому числі ПДВ 31837,20 грн.;

- видаткових накладних №РН-1120514 від 05.12.2011 року на загальну суму 225862,70 грн., у тому числі ПДВ 37643,78 грн.; №РН-1121308 від 13.12.2011 року на загальну суму 191023,20 грн., в тому числі ПДВ 31837,20 грн.;

- податкових накладних №67 від 05.12.2011 року на загальну суму 225862,70 грн., у тому числі ПДВ 37643,78 грн.; №125 від 13.12.2011 року на загальну суму 191023,20 грн., в тому числі ПДВ 31837,20 грн.

- платіжних доручень №854 від 27.12.2011 року на загальну суму 225862,70 грн., у тому числі ПДВ 37643,78 грн.; №855 від 27.12.2011 року на загальну суму 191023,20 грн., в тому числі ПДВ 31837,20 грн.

Документів, що підтверджують транспортування товарів (товарно-транспортні накладні, договори на перевезення товару, подорожні листи, наказ на відрядження) позивачем ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Відповідно до п.п "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Відповідно до п.п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, витрати для цілей визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.1999 року визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом - Правила № 363), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно абз. 27 п. 1 Правил № 363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

В матеріалах справи відсутні належні документи на підтвердження руху товару від постачальника до покупця, отже, відсутнє підтвердження фізичного переміщення товару. Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції.

Судом було витребувано докази на підтвердження руху товару, його оприбуткування та обліку на підприємстві.

Позивачем таких доказів до суду не надано.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення.

Враховуючи ненадання позивачем первинної документації, а саме відсутності документів щодо підтвердження реальності проведених операцій, суд дійшов висновку про те, що позивачем не було підтверджено реальності здійснення господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.

Щодо доказів подальшої реалізації товару, суд зазначає, що вони не підтверджують придбання позивачем товарів саме у ПП "ВКФ Ніколь Плюс" та відповідно, не підтверджують реальність правовідносин позивача з ПП "ВКФ Ніколь Плюс", що є предметом дослідження в даній справі.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що наявність у позивача податкових накладних не може бути визнана судом достатньою підставою для формування податкового кредиту, так як факт реальності господарських операцій не знайшов свого підтвердження добутими доказами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіестел" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бабаєв А.І.

Повний текст постанови виготовлений 03.06.2013 року.