Ухвала

від 29.05.2013 по справі 2а-12378/09/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2013 р. м. Київ К-32760/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 по справі №2а-12378/09/2670 за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глебфіл», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація про припинення юридичної особи

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, у задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глебфіл», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про припинення юридичної особи - відмовлено повністю.

Рішення судів мотивовано недоведеністю позивачем факту порушених його прав та інтересів при здійсненні повноважень щодо відповідача з огляду на своєчасне подання відповідачем податкової звітності, та відсутності у останнього заборгованості перед бюджетом.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач 15.10.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, зокрема, ст. 19 Конституції України, ст. 247 Господарського кодексу України, п.5 ч.2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», п.17 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

У Господарському кодексі України вживаються терміни «скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання», «припинення діяльності суб'єкта господарювання», тоді як у статті 104 Цивільного кодексу України використовується поняття «припинення юридичної особи», що застосовується і у Законі України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Оскільки усі перелічені нормативно-правові акти (частина друга статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», частина друга статті 104, частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України, частина сьома статті 59 Господарського кодексу України) пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання), то позовні вимоги про припинення юридичної особи, спрямовані на втрату останньою цивільної правоздатності, відповідають повноваженням органу державної податкової служби.

Разом з тим, підстави для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, передбачені частиною другою статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних особі та фізичних осіб-підприємців». Однією з таких підстав є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Норма названої статті не містить імперативного застереження щодо кола осіб, які мають право звернутися до суду з позовом про припинення юридичної особи з наведеної підстави, а подання такого позову органом державної податкової служби обумовлено виконанням покладеного на нього законом обов'язку щодо аналізу причин і оцінки даних про факти порушень податкового законодавства.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно подавав податкову звітність, заборгованість перед бюджетом у останнього відсутня. Зазначений факт також було підтверджено позивачем в процесі розгляду справи.

Отже, за встановлених обставин, висновок судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог є правомірним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв