Ухвала

від 03.06.2013 по справі 2а-1670/1995/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2013 року м. Київ К/9991/68681/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012

у справі № 2а-1670/1995/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Промсантехніка-1» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22.03.2012 № 0005792301/235 та № 0005832301/30.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Компанія «Промсантехніка-1» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, складено акт № 46/23-209/31103789 від 03.03.2012, в якому зафіксовані порушення вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 135.1, п. 135.5.4 ст. 135, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток в розмірі 500 080 грн.; пп. пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. п. 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 126 031 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.03.2012 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0005792301/235 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 523 503 грн.;

- № 0005832301/30 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 126 031 грн.

Приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, податковий орган виходив з того, що позивачем безпідставно віднесено до валових витрат та податкового кредиту відповідні суми по операціях з ПП «Агро-Буд-Гранд», ПП «Лідер-Трейд» та ТОВ «БТС «Арон», ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Дисконтопторг», ТОВ «Укрторг-Метал», де є розбіжності між задекларованими зобов'язаннями контрагентів та податковим кредитом позивача, що свідчить про неможливість формування податкового кредиту без надходження відповідних платежів до бюджету від постачальників товарів (робіт, послуг); стосовно керівника підприємства ПП «Агро-Буд-Гранд» порушена кримінальна справа за фіктивне підприємництво.

Також судами встановлено, що в період 2010-2011 роки між позивачем та контрагентами ПП «Агро-Буд-Гранд» і ПП «Лідер-Трейд» були укладені договори, відповідно, № 45 від 06.03.2010 та № 43 04.01.2011, за умовами яких постачальники зобов'язувались поставити та передати у власність замовника товар згідно накладних, а замовник прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Постачальники зобов'язувались надати у момент поставки товару наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну.

Факт виконання умов вказаних договорів судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ, актами приймання-передачі.

Договірні відносини з ТОВ «БТС «Арон» підтверджуються рахунком, актом виконаних робіт виготовлення та встановлення навісу під склад, кошторисом виготовлення та встановлення навісу під склад, платіжними дорученнями.

Також позивач в 2010 році мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2, ТОВ «Дисконтоптторг» та ТОВ «Укрторг-Метал».

На підтвердження реальності даних взаємовідносин в матеріалах справи наявні: договори, товарно-транспорті накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, докази на підтвердження транспортування, акти приймання-передачі, дорожні листи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оподаткування податку на прибуток» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У відповідності до положень п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За встановлення в судовому порядку реальності здійснення господарських операцій позивача з вищезазначеними контрагентами, та документального підтвердження витрат понесених, у зв'язку із здійсненням таких операцій, формування валових витрат та податкового кредиту здійснене позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Звільнення від доказування в адміністративному судочинстві відповідно до положень ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише на підставі вироку суду в кримінальній справі або постанови суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, стосовно питань, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, щодо якої ухвалено вирок або постанову суду.

Сам факт порушення кримінальної справи стосовно директора ПП «Агро-Буд-Гранд» за фактом фіктивного підприємництва, не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за результатами правовідносин з ПП «Агро-Буд-Гранд».

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)В.В. Кошіль Судді (підпис)І.В. Борисенко (підпис)О.А. Моторний