Постанова

від 05.06.2013 по справі 5024/1596/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 5024/1596/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач) суддівГубенко Н.М., Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортуна" на рішення та на постановуГосподарського суду Херсонської області від 24.12.2012 Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі№ 5024/1596/2012 господарського судуХерсонської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Херсонобленерго" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортуна" прозобов'язання укласти договір за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 03.06.2013 № 02-05/507 для розгляду касаційної скарги у справі №5024/1596/2012, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 05.06.2013, сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гольцова Л.А., судді - Губенко Н.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.12.2012 у справі №5024/1596/2012 (суддя Людоговська В.В.) позовні вимоги задоволено. Суд зобов'язав відповідача укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних мереж на умовах поданого проекту цього договору № 4387 та надати позивачу кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лисенко В.А., судді - Філінюк І.Г., Ярош А.І.) рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2012 у справі №5024/1596/2012 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ОСББ "Фортуна" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" листом від 09.10.2012 № 24/44-2225 направило на адресу відповідача два примірника договору № 4387 про спільне використання електромереж для розгляду та підписання, та зазначило про необхідність надання кошторису витрат відповідача на утримання технологічних мереж спільного використання. Вказаний лист отримано 10.10.2012, однак відповідач проект договору не підписав, протокол розбіжностей до нього не склав, пославшись на невідповідність проекту договору типовій формі.

Звертаючись до суду з даним позовом, як визначено судами попередніх інстанцій, позивач просить зобов'язати відповідача укласти з ним договір про спільне використання технологічних електричних мереж та зобов'язати надати останнього кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з наступного.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - Правила НКРЕ) від 31.07.1996 №28 (з наступними змінами та доповненнями).

Пунктом 1.10 Правил НКРЕ передбачено, що для забезпечення передачі електричної енергії електричними мережами, що не належать електропередавальній організації, між електропередавальною організацією та відповідним власником мереж, який не має ліцензії на здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, укладається договір щодо спільного використання електричних мереж.

У відповідності до п. 1.7 вищезазначених Правил НКРЕ, у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2).

Основний споживач не має права відмовити електропередавальній організації, яка здійснює ліцензовану діяльність на закріпленій території, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж, а субспоживачу у разі дотримання ним вимог цих Правил в укладенні (переукладенні) договору про технічне забезпечення електропостачання споживача в передбачених цими Правилами випадках.

Згідно ст. 181 ГК України, проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Статтею 184 ГК України визначено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку, що відповідач, як власник електричних мереж, в силу норм п. 1.7 Правил НКРЕ та ст. 181 ГК України, зобов'язаний був укласти з позивачем договір про спільне використання технологічних електричних мереж.

Крім того, колегія суддів також зазначає, що кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання є невід'ємною частиною спірного договору, складення і надання якого електропередавальній організації покладається на власника (користувача), основного споживача електроенергії.

Так, згідно з п. 6.29 Правил НКРЕ, організації, які використовують технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачують останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 №691 (далі - Методика).

Відповідно до п. 6.30 Правил НКРЕ, відшкодування обґрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і враховує фактичні обґрунтовані витрати основного споживача на утримання цих електричних мереж.

Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж споживача (основного споживача) з електропередавальною організацією зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 6.31 Правил НКРЕ).

Положеннями п. 6.32 Правил НКРЕ встановлено, що фактичні обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються власнику електричних мереж відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності. До витрат на утримання технологічних електричних мереж належать лише ті витрати, які безпосередньо стосуються вказаного виду діяльності.

Для підтвердження величини обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж спільного використання за розрахунковий період (календарний рік) власник мереж складає кошторис витрат (без ПДВ) на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати, що безпосередньо стосуються цього виду діяльності (п.1.8.Методики). Витрати власника мереж визначаються щодо тих електричних мереж, які використовуються власником мереж спільно з іншим користувачем та виділені на однолінійній схемі, яка є невід'ємним додатком до договору про спільне використання технологічних електричних мереж (п. 1.3. Методики).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Попередні судові інстанції, дослідивши матеріали справи в їх сукупності встановили, що відповідач вказаний кошторис не надав.

Отже, враховуючи, що кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання є невід'ємною частиною договору, складання якого до того ж покладається на відповідача, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позовні вимоги і в цій частині, зобов'язавши відповідача надати позивачеві кошторис обґрунтованих річних витрат власника мереж на утримання електричних мереж спільного використання.

При цьому, колегія суддів враховує, що касаційна скарга відповідача не містить доводів і відповідних обґрунтувань щодо неправомірності судових рішень в цій частині.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з доводами апеляційного господарського суду, який відхилив посилання відповідача на відсутність у запропонованому до підписання договорі таких умов, які передбачені розділом 9 Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж.

Частиною 4 ст. 179 ГК України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Судами досліджено, що розділом 9 "Відносини з постачальником електричної енергії" Типового договору врегульовано відносини сторін договору, а саме користувача та власника мереж з постачальником електричної енергії. Однак, ПАТ "ЕК "Херсонобленерго" виступає і користувачем і постачальником електричної енергії одночасно. До того ж, умови, передбачені розділом 9 дублюються в інших пунктах договору, а тому така конкретизація умов договору є допустимою при укладенні договору на основі типового.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що доводи скаржника, фактично, зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст.ст. 111 5 , 111 7 ГПК України.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фортуна" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Херсонської області від 24.12.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 у справі № 5024/1596/2012 - без змін.

Головуючий суддя Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА