Постанова

від 03.06.2013 по справі 812/3628/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2013 року Справа № 812/3628/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого: Твердохліб Р.С.,

при секретарі: Андріасяні Е.А.,

та

представників сторін:

від позивача - Горшков В.В. (довіреність від 01.04.2013 б/н),

Цимбалюк О.В. (довіреність від 02.02.2012 б/н),

від відповідача - Третьякова О.В. (довіреність від 23.11.2012 № 16675/10-028),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000132201, № 0000142201, № 0000152201,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2013 року відкрито провадження по справі за адміністративним позовом Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000132201, № 0000142201, № 0000152201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив.

У період з 28 листопада 2012 року по 29 листопада 2012 року та з 27 лютого 2013 року по 04 березня 2013 року відповідачем проведена планова виїзна перевірка Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток, податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «ТКФ «Юпітер», ТОВ «РКС Компоненти» та ТОВ «Трейд-Лаб» за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року. Перевірка проводилась на підставі наказу від 26 листопада 2012 року № 897-п.

За результатами зазначеної перевірки був складений акт від 12 березня 2013 року № 380/22-21841175, відповідно до якого відповідачем були зроблені висновки про заниження податку на додану вартість у розмірі 133070,00 грн., внаслідок порушення позивачем п.п. 7.2.1, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також про заниження податку на прибуток у розмірі 166338,00 грн., що сталося внаслідок порушення позивачем п.п. 5.1, 5.2.1, 5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

26 березня 2013 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000132201, згідно до якого Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 133070,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 33267,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000142201, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 166338,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 41584,50 грн., податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000152201, згідно якого позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Сєвєродонецька науково-виробнича фірма «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю вважає податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000132201, № 0000142201, № 0000152201 протиправними, та такими, що підлягають скасуванню, з наступних підстав.

Підставою донарахування сум податку на додану вартість було неправомірне, на думку відповідача, віднесення до податкового кредиту сум у зв'язку з придбанням позивачем товару по договору з ПП «ТКФ «Юпітер», відповідач вважає, що позивач при цьому порушив п. п.п. 7.2.1, 7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно зі п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків протягом такого звітного періоду і зв'язку з (у тому числі) придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у мажах господарської діяльності платника податків.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Актом перевірки встановлено, що усі товарні операції між позивачем, з одного боку, та ПП «ТКФ «Юпітер», з іншого боку, супроводжувалися наданням відповідних податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, а розрахунки між суб'єктами господарювання проведено у безготівковій формі у повному обсязі.

Отже, на думку позивача, включення вищезазначених сум до податкового кредиту біло цілком правомірним, та ним не було порушено п.п. 7.2.1, п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою донарахування сум податку на прибуток підприємств було неправомірне, на думку відповідача,віднесення до витрат сум у зв'язку із придбанням позивачем товару по договору з ПП «ТКФ «Юпітер», відповідач вважає, що позивач при цьому порушив п.п. 5.1, п.п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Але ж, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, до валових витрат відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мають бути віднесені суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Отже, на думку позивача, включення вищезазначених сум до валових витрат було цілком правомірним та ним не було порушено п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку, на думку позивача, відповідача в акті перевірки не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Згідно до з п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених у пунктах 44.1, 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби.

Відповідач був своєчасно повідомлений позивачем про втрату документів, та у встановлений законодавством строк документи було позивачем відновлено у відповідності до вимог п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України.

Отже, на думку позивача, він не допустив порушення норм Податкового кодексу України щодо зберігання документів.

У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000132201, № 0000142201, № 0000152201.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні, викладеному у позові, просили задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував про що надав заперечення на адміністративний позов, у яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000132201, № 0000142201, № 0000152201 прийняті начальником державної податкової служби у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та відповідно до п.6 підрозділу 10 розділу ХХ, п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України на підставі акту від 12 березня 2013 року № 380/22-21841175, в якому вказано порушення Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю: п.5.1, п.п5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

В ході перевірки Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю використані матеріали перевірки Ленінської МДПІ Луганської області ДПС, результати якої оформлені актом від 22 червня 2011 року № 1132/16-36901560 «Про проведення невиїзної документальної перевірки ПП «ТКФ «Юпітер» (код ЄДРПОУ 36901560) з питань взаємовідносин з контрагентами, яким сформовані податкові зобов'язання за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2010 року.

В ході перевірки ПП «ТКФ «Юпітер» встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій, шляхом формування податкових зобов'язань та кредиту з метою заниження операцій, штучного формування податкових зобов'язань та кредиту з метою заниження податкових зобов'язань контрагентів, безпідставне складення податкової звітності.

Дослідженням руху товарно-матеріальних цінностей встановлено, що їх транспортування здійснювалося транспортом позивача відповідно до товарно-транспортної накладної від 06 вересня 2010 року № 61 та від 02 червня 2010 року № 41, в яких зазначена адреса навантаження м. Луганськ, вул. Цимлянська, 15.

В свою чергу, актом Ленінської МДПІ Луганської області ДПС від 22 червня 2011 року № 1132/16-36901560 встановлено місцезнаходження ПП «ТКФ «Юпітер» м. Луганськ, вул. Цимлянська, 15/208, фактично за вказаною адресою підприємство не знаходиться.

Отже, за адресою м. Луганськ, вул. Цимлянська, 15/208 Сєвєродонецька науково-виробнича фірма «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю не могла здійснювати навантаження товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, сплата товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договорами укладеними між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер» частково здійснювалась у вексельній формі, в ході проведення перевірки по Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2010 року було встановлено, що станом на 01 січня 2012 року у позивача рахується кредиторська заборгованість по рахунку «короткострокові векселя видані у національній валюті» по контрагенту ПП «ТКФ «Юпітер».

У зв'язку з цим, ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС направлено запит до Ленінської МДПІ Луганської області від 15 березня 2013 року № 305/7/23-504, щодо проведення перевірки ПП «ТКФ «Юпітер» для підтвердження кредиторської заборгованості по векселям, виданих Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю.

Листом від 30 березня 2012 року № 503/23-772 Ленінська МДПІ Луганської області ДПС повідомила про неможливість проведення зустрічної звірки.

Отже станом на 01 січня 2012 року Сєвєродонецька науково-виробнича фірма «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю не понесло будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно наказу ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС від 26 листопада 2012 року № 897 було розпочато з 28 листопада 2012 року позапланову виїзну перевірку з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю.

Листом від 28 листопада 2012 року № 967 позивач повідомив ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС про втрату первинної документації по взаємовідносинам з ПП «ТКФ «Юпітер», на підставі чого було складено акт № 1/22-21841175 «Про неможливість проведення перевірки Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю». Отже перевірку було призупинено згідно наказу від 29 листопада 2012 року № 917-п.

Таким чином, позивачем був порушений п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

У зв'язку з вищевикладеним відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Сєвєродонецька науково-виробнича фірма «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю зареєстрована виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 01 червня 1995 року, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області з 15 червня 1995 року за № 1378, є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про взяття на облік платника податку на додану вартість № 100289225 (арк. справи 11, 12, 116).

На підставі направлення на перевірку від 28 листопада 2012 року № 297/01-16, згідно п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС проведена позапланова виїзна перевірка Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю, результати якої оформлені актом від 12 березня 2013 року № 380/22-21841175 «Про проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю по взаємовідносинам з ПП «ТКФ «Юпітер» «код ЄДРПОУ 36901560), ТОВ «РКС Компоненти» (код ЄДРПОУ 36926522) та ТОВ «Трейд-Лаб» (код ЄДРПОУ 37227110) за період з 01 квітня 2010 року по 31 березня 2012 року (арк. справи 14-27).

Згідно висновків акту від 12 березня 2013 року № 380/22-21841175 перевіркою, встановлено порушення Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю :

- п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення податку на прибуток в сумі 166338,00 грн., в т.ч. за 1 півріччя 2010 року на 63825,00 грн. ат за 9 місяців 2010 року на 166338,00 грн., за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій по операціям з ПП «ТКФ «Юпітер»;

- п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 133070,00 грн., в т.ч. за червень 2010 року - 51060,00 грн., вересень 2010 року - 82010,00 грн., за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій по операціям з ПП «ТКФ «Юпітер»;

- п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України втрата первинних документів що підтверджують факт взаємовідносин Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю з ПП «ТКФ «Юпітер».

На підставі акту перевірки від 12 березня 2013 року № 380/22-21841175 державною податковою інспекцією у м. Сєвєродонецьку Луганської обласні винесені податкові повідомлення-рішення:

- від 26 березня 2013 року № 0000132201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166337,50 грн., з якої за основним платежем - 133070,00 грн. та 33267,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.п.7.2.1. п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (арк. справи 28);

- від 26 березня 2013 року № 0000142201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 207922,50 грн., з якої за основним платежем - 166338,00 грн. та 41584,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (арк. справи 30).

- від 26 березня 2013 року № 0000152201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн. за порушення п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України (арк. справи 32).

За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області від 26 березня 2013 року № 0000132201, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166337,50 грн., з якої за основним платежем - 133070,00 грн. та 33267,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, від 26 березня 2013 року № 0000142201, про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 207922,50 грн., з якої за основним платежем - 166338,00 грн. та 41584,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є протиправними та підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Предметом адміністративного позову є правомірність збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166337,50 грн. податковим повідомленням-рішення від 26 березня 2013 року № 0000132201, суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 207932,50 грн., суми податковим повідомленням-рішенням від 26 березня 2013 року № 0000142201, суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн. податковим повідомленням-рішенням від 26 березня 2013 року № 0000152201, винесених на підставі акту перевірки від 12 березня 2013 року № 380/22-21841175.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, 28 травня 2010 року між Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» ПП «ТКФ «Юпітер» укладений договір поставки № ДГ-102805 (арк. справи 43-44).

На виконання умов договору поставки від 28 травня 2010 року № ДГ-102805 ПП «ТКФ «Юпітер» видало Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю податкову накладну від 02 червня 2010 року № 02060000006 на суму 306360,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 51060,00 грн., яка включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2010 року (арк. справи 118).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором від 28 травня 2010 року № ДГ-102805 підтверджується товарно-транспортною накладною від 02 червня 2010 року № 41, подорожнім листом від 02 червня 2010 року № 322334, розпорядженням про направлення водія ОСОБА_5 у відрядження від 01 червня 2010 року № 48, посвідченням про відрядження, відрядним завданням, видатковим касовим ордером (арк. справи 47-53).

Відповідно до вищезазначеної товарно-транспортної накладної товарно-матеріальні цінності, придбані за договором від 28 травня 2010 року № ДГ-102805 були навантажені за адресою: м. Луганськ, вул. Цимлянська, 15 та розвантажені за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченко, 3., за якою знаходиться приміщення, яке перебуває у власності позивача відповідно до договору купівлі-продажу комунального майна - нежитлового приміщення від 20 лютого 2007 року б/н (арк. справи 189-191).

У подальшому, відповідно до товарно-транспортної накладної від 13 грудня 2010 року № 90 зазначені товарно-матеріальні цінності були перевезені на виробничі площі позивача, які знаходяться на території ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова,5, що підтверджується відміткою служби безпеки відділу забезпечення пропускного режиму у товарно-транспортній накладній № 90 (арк. справи 107).

Крім того, 30 серпня 2010 року між Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» ПП «ТКФ «Юпітер» укладений договір поставки № ДГ-103008 (арк. справи 55-56).

На виконання умов договору поставки від 30 серпня 2010 року № ДГ-103008 ПП «ТКФ «Юпітер» видало Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю податкову накладну від 06 вересня 2010 року № 060913 на суму 492062,40 грн., у тому числі податок на додану вартість 82010,00 грн., яка включена позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2010 року (арк. справи 125).

Перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договором від 30 серпня 2010 року № ДГ-103008 підтверджується товарно-транспортною накладною від 06 вересня 2010 року № 61, подорожнім листом від 06 вересня 2010 року № 405709, розпорядженням про направлення водія ОСОБА_5 у відрядження від 03 вересня 2010 року № 84, посвідченням про відрядження, відрядним завданням, видатковим касовим ордером (арк. справи 60-65).

Відповідно до вищезазначеної товарно-транспортної накладної товарно-матеріальні цінності, придбані за договором від 30 серпня 2010 року № ДГ-103008 були навантажені за адресою: м. Луганськ, вул. Цимлянська, 15 та розвантажені за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Октябрьська, 2-в, за якою знаходиться приміщення, яке перебуває у власності позивача відповідно до договору купівлі-продажу комунального майна - комплексу нежитлових приміщень від 26 вересня 2003 року №19/03 (арк. справи 193-195).

У подальшому, відповідно до товарно-транспортної накладної від 17 вересня 2010 року № 67 зазначені товарно-матеріальні цінності були перевезені на виробничі площі позивача, які знаходяться на території ПрАТ «Сєвєродонецьке об'єднання «Азот», за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова,5, що підтверджується відміткою служби безпеки відділу забезпечення пропускного режиму у товарно-транспортній накладній № 67 (арк. справи 73).

Факт оплати Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю товарно-матеріальних цінностей за договорами поставки від 28 травня 2010 року № ДГ-102805 та від 30 серпня 2010 року № ДГ-103008 підтверджується платіжними дорученнями від 13 липня 2010 року № 685, від 21 липня 2010 року № 747, від 29 липня 2010 року № 817, від 13 жовтня 2010 року № 1271 (арк. справи 185-188) та актом прийому-передачі векселя від 01 жовтня 2010 року, відповідно до якого були передані 7 векселів (арк. справи 67), переведення у готівку зазначених векселів підтверджується платіжними дорученнями (арк. справи 109-115).

Використання у подальшій господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, придбаних за договорами від 28 травня 2010 року № ДГ-102805, від 30 серпня 2010 року № ДГ-103008 підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт за січень 2011 року (арк. справи 159-184).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість до складу податкового кредиту червня, вересня 2010 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» позивачем включено по господарським операціям з ПП «ТКФ «Юпітер» податок на додану вартість в сумі 51060,00 грн., 82010,40 грн. відповідно (арк. справи 137-140, 142-146).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у червні, вересня 2010 року по фінансово-господарським операціям з ПП «ТКФ «Юпітер» сформовано з дотриманням вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Що стосується доводів відповідача щодо незнаходження контрагента позивача ПП «ТКФ «Юпітер» за юридичною адресою та неможливості проведення зустрічної звірки ПП «ТКФ «Юпітер», суд зазначає, що не знаходження за юридичною адресою не є доказом того, що між позивачем та ПП «ТКФ «Юпітер» не здійснювались вищезазначені господарські операції.

Відповідач, як на доказ незнаходження юридичною адресою контрагента позивача, посилається на акт перевірки ПП «ТКФ «Юпітер» від 22 червня 2011 року № 1132/16-36901560, яка проводилась у 2011 році, доказів незнаходження ПП «ТКФ «Юпітер» за юридичною адресою у 2010 році, тобто у період здійснення господарській операції з позивачем, відповідачем суду не надано.

Крім того, суд зазначає, що порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача породжує негативні наслідки безпосередньо для контрагента позивача і не може впливати на право позивача на включення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях ПП «ТКФ «Юпітер», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166337,50 грн. та суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 207932,50 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000132201, про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166337,50 грн., з якої за основним платежем - 133070,00 грн. та 33267,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, від 26 березня 2013 року № 0000142201, про збільшення позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 207922,50 грн., з якої за основним платежем - 166338,00 грн. та 41584,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн., суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000152201 не підлягає скасуванню з огляду на таке.

Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем були втрачені первинні документи по взаємовідносинам з ПП «ТКФ «Юпітер», що підтверджується актом про неможливість продовження перевірки Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю від 29 листопада 2012 року № 1/22-21841175, наказом про перенесення термінів проведення позапланової виїзної документальної перевірки від 29 листопада 2012 року № 917-п (арк. справи 101, 102).

Сєвєродонецькою науково-виробничою фірмою «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю відновлені втрачені документи у встановлений законом термін.

Однак, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000152201 винесено не за несвоєчасне повідомлення про втрату первинних документів чи не відновлення їх у встановлені законом строк, а саме за їх втрату (незбереження).

Отже з огляду на те, що відповідно до п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України платник податків повинен був забезпечити зберігання первинних документів, у податкового органу були правові підстави для винесення повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн. за не забезпечення зберігання первинних документів.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2013 року № 0000152201 про збільшення суми грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 510,00 грн.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності свого рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог.

Згідно з частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 03 червня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07 червня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю до державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 березня 2013 року № 0000132201, № 0000142201, № 0000152201 - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове від 26 березня 2013 року № 0000132201 про збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 166337,50 грн., з якої за основним платежем - 133070,00 грн. та 33267,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове від 26 березня 2013 року № 0000142201 про збільшення Сєвєродонецькій науково-виробничій фірмі «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 207922,50 грн., з якої за основним платежем - 166338,00 грн. та 41584,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Сєвєродонецької науково-виробничої фірми «Хіммаш Компресор-сервіс» товариство з обмеженою відповідальністю (місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Жовтнева, буд.2 «в», ідентифікаційний номер 21841175) судовий збір у розмірі 2290,88 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто гривень, вісімдесят вісім копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 07 червня 2013 року.

Суддя Р.С. Твердохліб