Рішення

від 05.06.2013 по справі 904/3083/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.06.13р. Справа № 904/3083/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Пожіновація", вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 504, м. Київ, 02094

до Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", вул. Електрометалургів, буд. 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200

про стягнення 24 621 грн. 41 коп.

Суддя Ємельянова О.О.

Секретар судового засідання Магась М.В.

Представники:

Від позивача: Дементьєва Д. І. - представник (дов. № 31 від 26.03.2013 року)

Від відповідача: Бойко Н.Л. - представник (дов. № 197-4016 від 19.04.2011 року)

Золотарьова М.К. - представник (дов. № 86-4016 від 15.02.2013 року)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Пожиновація" (далі-позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів" (далі-відповідач) про стягнення 34 348 грн. 92 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1205404 від 14.11.2012 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2013 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13.05.2013 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 13.05.2013 року на 21.05.2013 року, з 21.05.2013 року на 30.05.2013 року та з 30.05.2013 року на 05.06.2013 року.

13.05.2013 року представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

05.06.2013 року представник позивача надав у судовому засіданні заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 05.06.2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Пожіновація" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством „Нікопольський завод феросплавів" (покупець) було укладено договір поставки № 1205404 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікації (додатку) до договору, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 13.1 договору передбачено, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення їх печатками. Термін дії договору закінчується 31 грудня 2012 року, але не раніше повного виконання зобов'язань обома Сторонами (а.с.12).

Відповідно до пункту 4.6 договору порядок оплати і форма розрахунків вказується Сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору.

Специфікацією № 1 до договору поставки № 1205404 від 14.11.2012 року, сторони узгодили конкретний асортимент, кількість, ціну, строк поставки та умови оплати товару, що має передаватися постачальником (а.с.14).

Відповідно до пункту 2 специфікації № 1 Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару за фактом поставки протягом 5-ти банківських днів, з моменту надання рахунків-фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар на склад Покупця за умови виконання пункту 3.4, 9.2. Датою (моментом) оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Пунктом 5 специфікації № 1 передбачено, що дата переходу права власності Покупцю на товар (продукцію), є дата підпису уповноваженої особи з боку Покупця, зазначена у видатковій накладній.

Згідно з умовами договору, позивач поставив партію товару відповідачу, що підтверджується видатковими накладними № РН-0002883 від 10.12.2012 року на суму 23 552 грн. 52 коп. та № РН-0003138 від 10.12.2012 року на суму 1 568 грн. 40 коп., які знаходиться в матеріалах справи (а.с.19-20).

Відповідно до видаткової накладної № 15 від 06.02.2013 року відповідач повернув позивачу товар на суму 1 568 грн. 40 коп., у зв'язку із браком товару (а.с.21).

Матеріалами справи встановлено, що позивачем на адресу відповідача були направлені листи претензії № 310113 від 31.01.2013 року та № 270213 від 27.02.2013 року, в яких позивач просить сплатити суму заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач суму заборгованості не сплатив, що є причиною виникнення спору.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Відповідно до пункту 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.3 договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений товар згідно з цим договором більше 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі 0,5 % від суми несплаченого товару за кожний день прострочення , починаючи з 11-го календарного дня прострочення.

Позивачем нараховано пеню за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 10 598 грн. 63 коп.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 23 грн. 55 коп. та інфляційні втрати за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 174 грн. 22 коп.

У ході судового розгляду представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача:

- 23 552 грн. 52 коп. основного боргу;

- пеню за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 871 грн. 12 коп.;

- 3 % річних за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 23 грн. 55 коп.;

- інфляційні втрати за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 174 грн. 22 коп.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення пені за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 871 грн. 12 коп., 3 % річних за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 23 грн. 55 коп. та інфляційні втрати за період з 18.12.2012 року по 17.03.2013 року у сумі 174 грн. 22 коп. є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, який набрав чинності 01.11.2011р. (пункт 1 статті 10 Закону), розмір ставок судового збору встановлено виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 року" встановлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 січня 2013 року становить 1 147 грн. 00 коп.

В підпунктах 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначений розмір ставки судового збору, а саме за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору складає 2 відсотки від ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, відповідно до вказаних вище вимог, судовий збір становить 1 720 грн. 50 коп.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволені позову судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Нікопольський завод феросплавів" (вул. Електрометалургів, 310, м. Нікополь, Дніпропетровська область, 53200; код ЄДРПОУ: 00186520; п/р 26008057009082 у ПАТ КБ „Приватбанк" м. Дніпропетровськ; МФО 305299) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Комерційна фірма „Пожіновація" (вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 504, м. Київ, 02094; код ЄДРПОУ: 37676364; п/р 26004053118684 в ПАТ КБ „ПриватБанк", м. Київ; МФО 321842) - 23 552 (двадцять три тисячі п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 52 коп. основного боргу, 871 (вісімсот сімдесят одна) грн. 12 коп. пеню, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 22 коп. 3 % річних, 23 (двадцять три) грн. 55 коп. інфляційних втрат та 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.06.2013 р.

Суддя О.О. Ємельянова