Постанова

від 30.05.2013 по справі 5015/2379/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2013 р. Справа № 5015/2379/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М.

Давид Л.Л.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 від 17.09.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року

у справі № 5015/2379/12

за позовом: ОСОБА_3, м. Кастаньола, Швейцарія

до відповідача-1: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів

до відповідача-2: Товариства з обмеженою з відповідальністю "Чесний продукт", м. Львів

до відповідача-3: ОСОБА_2, м. Львів

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Чесний продукт», оформленого протоколом №1/05 від 14.05.2012 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №361,

за участю представників:

від позивача : не з'явився

від відповідача-1: Горак Я.П. - представник

від відповідачів-2,3 : не з'явились

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 28.05.2013 року змінено склад колегії, замість судді Данко Л.С., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у справі № 5015/2379/12 (суддя Матвіїв Р.І.) в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, ТзОВ «Чесний продукт» та ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Чесний продукт», оформленого протоколом №1/05 від 14.05.2012 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №361 - відмовлено. Скасовано вжиті ухвалою суду від 13.06.2012 року заходи до забезпечення позову у спосіб заборони Управлінню майном спільної власності Львівської обласної ради та ТзОВ «Чесний продукт» в особі директора ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012 року, укладеного між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради та ТзОВ «Чесний продукт» в особі директора ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського територіального округу ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за № 361.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів та не обґрунтував належними і допустимими доказами порушення власних цивільних прав, які підлягали б судовому захисту та введення відповідачем-3 позивача в оману щодо умов розрахунків по договору купівлі-продажу № 7/12 від 14.05.2012 року в частині строку сплати за придбане майно.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву ОСОБА_3 залишити без розгляду. Зокрема, в апеляційній скарзі, апелянт покликається на те, що позивача не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, оскільки місце проживання останньої - Швейцарія. Таким чином, місцевий господарський суд фактично позбавив позивача та його представника підтримати позовні вимоги, заявлені в позові та додатково обґрунтувати правову позицію.

Крім цього, апелянт вважає, що у випадку неявки позивача в судове засідання без поважних на те причин та неподання ним витребуваних судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, місцевий господарський суд повинен був залишити позов без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не подав, однак, представник відповідача-1 судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання позивач, відповідач-2 та відповідач-3 явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

30.01.2013 року через канцелярію суду подано заяву про відмову від апеляційної скарги підписану ОСОБА_6 як представником ОСОБА_2. Однак, ні до вищенаведеної заяви, ні до матеріалів справи не додано доручення на представництво ОСОБА_6 інтересів ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного господарського суду від 24.04.2013 року колегія суддів вимагала від відповідача-3 подати доручення на представника ОСОБА_6 з повноваженнями наданими представнику станом на 30.01.2013 року. Проте, відповідач-3 вимоги ухвали не виконав та причин невиконання не надав, а тому колегія судів вважає що у задоволенні даної заяви слід відмовити, оскільки остання підписана не уповноваженою особою.

Окрім цього, оскільки, позивач у справі - ОСОБА_3 проживає у Швейцарії, апеляційний господарський суд на виконання вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (Гаага) надіслав в уповноважений орган Швейцарії прохання про вручення за кордоном судових документів.

Відповідно до ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965 року (Гаага), кожна Договірна Держава може заявити, що суддя, незалежно від положень частини першої цієї статті, може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

13.05.2013 року на адресу суду повернулось надіслане уповноваженому органу Швейцарії прохання з долученими документами по причині відсутності реєстрації в адміністративному органі адреси проживання ОСОБА_3.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що Львівський апеляційний господарський суд виконав усі положення вищенаведеної Конвенції щодо належного повідомлення сторони (позивача) у даній справі, про розгляд даної справи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні доводи та заперечення представника відповідач-1, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно д о спеціального витягу з ЄДРЮО та ФОП від 22.08.2012 року (а.с. 70) засновниками (учасниками) ТзОВ «Чесний продукт» є ОСОБА_7 та ОСОБА_3.

14.05.2012 року відбулись загальні збори учасників ТзОВ «Чесний продукт», які оформлені протоколом № 1/05 (а.с. 14). На загальних зборах учасниками було вирішено укласти з Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради договір купівлі-продажу способом викупу нежитлових приміщень технічного поверху, загальною площею 665,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 646 368 грн.. Уповноважено директора товариства - ОСОБА_2 підписати відповідний договір купівлі-продажу в порядку та на умовах згідно чинного законодавства та здійснити відповідні дії по реєстрації права власності на придбане нерухоме майно у відповідних державних органах.

14.05.2012 року між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (продавець) та ТзОВ «Чесний продукт» (покупець) укладено договір купівлі-продажу (а.с. 12) нежитлових приміщень технічного поверху, загальною площею 665,2 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 2.1 Договору купівлі-продажу, сторони договору узгодили, що покупець зобов'язується сплатити продавцю 646 368 грн. за об'єкт продажу протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.

ОСОБА_3 не погодившись з даними діями директора ТзОВ «Чесний продукт» - ОСОБА_2 заявила позов про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ «Чесний продукт», оформленого протоколом №1/05 від 14.05.2012 року та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012 року, мотивуючи свій позов тим, що остання ввела ОСОБА_3 в оману щодо порядку розрахунків за придбане нежитлове приміщення за вищезазначеним договором. А тому, з огляду на положення ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

Виходячи із змісту зазначеної норми, порушення права чи інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

Такий висновок узгоджується із практикою Верховного Суду України у справі № 30-16/432-04-11492 від 26.04.2006 року.

Стаття 54 ГПК України, встановлює вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, зокрема у позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов, законодавство, на підставі якого подається позов.

Позовна вимога ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Чесний продукт», оформленого протоколом №1/05 від 14.05.2012 року по своїй суті є корпоративним спором.

Пунктом 17 постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24.10.2008 року № 13, визначено, що вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства) (п. 18 постанови Пленуму) .

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п. 19 постанови Пленуму) .

Однак, розглянувши позовну заяву та долучені до матеріалів справи доказів, колегія суддів вважає, що звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Чесний продукт», оформленого протоколом №1/05 від 14.05.2012 року, ОСОБА_3, не обґрунтувала належними та допустимими доказами свої позовні вимоги в цій частині позову, як і не навела норм чинного законодавства, якими порушено права чи законні інтереси її, як учасника товариства оскаржуваним рішенням загальних зборів.

Окрім цього, колегія суддів дослідивши протокол загальних зборів № 1/05 від 14.05.2012 року (а.с. 14) не вбачає порушень чинного законодавства під час проведення загальних зборів та прийняття учасниками ТзОВ «Чесний продукт» рішень по питаннях порядку денного, оскільки зворотного позивачем не доведено.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень шляхом викупу від 14.05.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі за №361, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Обґрунтовуючи позовну вимогу в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 14.05.2012 року, позивач у позовній заяві покликаючись на ст. 230 ЦК України зазначає, що оспрюваний правочин було вчинено шляхом обману ОСОБА_3 щодо порядку розрахунків між сторонами договору.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин, що здійснений під впливом обману, є оспорюваним. Він визнається судом недійсним за позовом учасника правочину, який (позов) повинен бути заявлений у межах позовної давності, яка встановлена тривалістю п'ять років (ч. 3 ст. 258 ЦК України).

Підставою для визнання правочину недійсним відповідно до ст. 230 ЦК є введення однією стороною іншої сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Обман може полягати в тому, що сторона неправдиво заперечує наявність обставин, що можуть бути перешкодою для вчинення правочину, або в тому, що вона замовчує їх існування. Суб'єктивною ознакою дій сторони, що ввела іншу сторону в оману, є умисел на введення в оману (коментар до ст. 230 ЦК України за ред. проф. Ротань В.Г.) .

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними») .

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позов подано не стороною оспорюваного правочину, а до сторін які його чинили та окрім цього, позивачем не обґрунтовано належними та допустимими доказами наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

За таких обставин та враховуючи все вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо скасування рішенням місцевого господарського суду вжитих ухвалою від 13.06.2012 року заходів до забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:

Відповідно до ст. 68 ГПК України, питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

Пунктом 10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» визначено, що забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача, господарський суд не повинен скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба у забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились певні обставини, що спричинили застосування заходів забезпечення позову, або забезпечення позову перешкоджає належному виконанню судового рішення.

Отже, оскільки місцевий господарський суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, з чим погодилась і судова колегія, відповідно відпала потреба у забезпеченні позовних вимог.

Щодо покликань апелянта на те, що місцевий господарський суд повинен був залишити позов без розгляду відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, колегія суддів зазначає, що пунктом 4.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями), передбачено, що застосування пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність.

Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом.

У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.08.2012 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Гриців В.М.

суддя Давид Л.Л.