Постанова

від 14.12.2006 по справі 4/193-06-4801

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/193-06-4801

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 грудня 2006 р.                                                                                   № 4/193-06-4801  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючогосуддів:Кочерової Н.О.Рибака В.В.Черкащенка М.М.

розглянув касаційну скаргуприватного підприємства “Агропромхімснаб”

на постановувід 05.09.2006 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 4/193-06-4801 господарського суду Одеської області

за позовомдоприватного підприємства “Агропромхімснаб”товариства з обмежено відповідальністю “Агрофірма ШАБО”

простягнення 357 022,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача      Базилюк К.В. дов. від 28.12.2006

від відповідача  не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

В травні 2005 року приватне підприємство “Агропромхімснаб” звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмежено відповідальністю “Агрофірма ШАБО” про стягнення  357 022,63 грн., з яких 210 779,02 грн. основний борг, 19 655 грн. пені, 5 120,32 грн. 3% річних, 16 078,77 грн. інфляційні, 105 389,52 грн. штраф.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором купівлі-продажу № 33-2005 від 14.01.2005 та додаткових угод укладених до нього, а саме не своєчасно та не в повному обсязі здійснював оплату поставленого на його адресу товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 210 779,02 грн. та нараховані штрафні санкції.

Рішенням господарського суду Одеської області від 22.06.2006 (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Шабо” основний борг 210 779,02 грн., пеню 19 655 грн., штраф  100 000 грн., 3%  річних 5 120,32 грн. та встановлений  індекс інфляції 16 078,77 грн., державне мито 3516,33 грн. та витрати по сплаті ІТЗ судового процесу 118 грн.

Задовольняючи позов частково, господарський суд виходив з правомірності та документальної обґрунтованості позовних вимог.

Зменшуючи на підставі ст. 233 ГК України розмір штрафу на 5 389,52 грн., господарський суд, враховуючи проведену відповідачем часткову оплату поставленого товару, вважав, що розмір штрафу, передбачений договором є завеликим.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.09.2006 (судді: Колоколов С.І. –головуючий, Разюк Г.П., Петров М.С.) рішення змінено.

Суму стягнутого штрафу зменшено до 5000 грн., витрати по сплаті державного мита зменшено до 2566,27 грн., витрати на ІТЗ судового процесу зменшено до 84,81 грн.

В решті рішення залишено без змін.

Змінюючи рішення та зменшуючи суму штрафу, апеляційний господарський суд виходив з того, що відповідач є сільськогосподарським товаровиробником та має скрутне становище, що підтверджується звітами про фінансові результати господарської діяльності підприємства за 2006 рік.

В касаційній скарзі приватне підприємство “Агропромхімснаб” просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити рішення господарського суду без змін, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського суду України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2005 року сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу № 33-2005 без будь-яких зауважень.

Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п. 3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.

Апеляційним господарським судом досліджено, що відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п. 5 ст. 231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.

Враховуючи наведене, господарські суди правомірно прийшли до висновку, що застосовані у договорі купівлі-продажу № 33-2005 від 14.01.2005 року штрафні санкції відповідають вимогам діючого законодавства.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Одеський апеляційний господарський суд, враховуючи  скрутне матеріальне становище відповідача, який є сільськогосподарським товаровиробником, підтверджене звітами про фінансові результати господарської діяльності підприємства за 2006 рік, правомірно керуючись ст. 233 ГК України зменшив розмір стягнутого штрафу до 5000грн.

За таких обставин, прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду і не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного підприємства “Агропромхімснаб” залишити  без задоволення, а постанову від 05.09.2006 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 4/193-06-4801 без змін.

Головуючий                                                                          Н.Кочерова

Судді                                                                                               В.Рибак   

                                                                                           М.Черкащенко