Постанова

від 05.06.2013 по справі 18/2675/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 року Справа № 18/2675/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є., розглянувши касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на ухвалувід 21.02.2013 р. господарського суду Полтавської області та постановувід 01.04.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№18/2675/12 господарського суду Полтавської області за заявою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби дотовариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Плюс" с. Шостаки Полтавської області пробанкрутство представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.01.2013 р. за заявою Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби порушено провадження у справі № 18/2675/12 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Плюс" у порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 р. змін, внесених Законом України від 22.12.2011 р. N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство ).

Ухвалою господарського суду від 21.02.2013 р. провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, як безпідставно порушене.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. (судді: Пуль О.А. - головуючий, Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Полтавська міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області Державної податкової служби (далі - скаржник) звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в який просить їх скасувати та прийняти нове рішення.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зазначає, що його вимоги є узгодженим податковим зобов'язанням боржника, тобто безспірними грошовими вимогами у розумінні Закону про банкрутство та, відповідно, можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 52 Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Окрім визначених у вказаній статті особливостей, обов'язковою підставою для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є визначена ст. 1 та ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство наявність безспірних грошових вимог до боржника .

При цьому відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство до складу грошового зобов'язання, що складає кредиторські вимоги до боржника (у тому числі безспірні), не зараховуються недоїмка (пеня та штраф) .

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, кредитором у якості грошових зобов'язань боржника визначена заборгованість зі сплати 1080934,17 грн. штрафних санкцій та пені, а також 23,27 грн. заборгованості зі сплати комунального податку. При цьому частина заборгованості зі сплати штрафних санкцій - 1 080 680 грн. підтверджена постановою господарського суду Полтавської області від 13.04.2010 р. у справі № 9/88 та відповідним виконавчим листом.

Стосовно грошових вимог ініціюючого кредитора у частині 23,27 грн. заборгованості зі сплати комунального податку слід зазначити наступне.

Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Стаття 1071 Цивільного кодексу України визначає підстави списання грошових коштів з рахунка.

За приписами ч. 1 цієї статті банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Без такого розпорядження грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта на підставі рішення суду , а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом (ч. 2 вказаної статті).

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття останньою виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки його неплатоспроможності.

Проте, як встановлено судами попередніх інстанцій, ініціюючим кредитором не надано доказів безспірності грошових вимог до боржника у частині заборгованості зі сплати комунального податку (рішення суду, судовий наказ, постанова державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження тощо), що відповідно до норм Закону про банкрутство є необхідною умовою для порушення провадження у справі про банкрутство.

Решта визначених кредитором грошових вимог до боржника, у тому числі ті, що підтвердженні судовим рішенням, складаються з сум штрафних санкцій та пені. Однак такі вимоги не зараховуються до складу грошових зобов'язань, що покладаються в основу кредиторських вимог відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство.

Тобто, наявність таких грошових вимог не може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, у тому числі і за ст. 52 Закону про банкрутство не залежно від того, чи є такі вимоги безспірними.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про припинення провадження у справі про банкрутство, як безпідставно порушеного.

За таких обставин оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 1, 6, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 1071 Цивільного кодексу України, ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 21.02.2013 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 р. у справі № 18/2675/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич