Постанова

від 07.06.2013 по справі 810/2076/13-а

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2013 року 810/2076/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - Броварська ОДПІ або відповідач) з урахуванням ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013 про роз'єднання позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2013 №0000051702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу про нікчемність правочину, укладеного позивачем з ПП «Ін-Фоліо» є безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на даних матеріалів перевірок контрагента позивача.

Як стверджує позивач, реальність господарських операцій між ним і Приватним підприємством «Ін-Фоліо» (далі - ПП «Ін-Фоліо») підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, зокрема, податковими накладними, рахунками-фактурами, актами здачі-приймання робіт, фактом оплати за отримані послуги тощо.

У зв'язку з цим, позивач вважає, що твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність та фіктивність правочину, укладеного між ним та ПП «Ін-Фоліо», ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Тому, податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що контрагент позивача відсутній за адресою реєстрації та у нього відсутні матеріальні та технічні можливості здійснювати господарські операції, а відтак, правочин укладений позивачем з ПП «Ін-Фоліо» є нікчемним.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 07 червня 2013 року, не з'явились.

Разом з цим, матеріали адміністративної справи містять клопотання позивача та представника відповідача про розгляд справи за їх відсутності.

З огляду на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експертів судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 13.03.2006 Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, про що в ЄДРПОУ внесений запис за №23550000000003783. Як платник податків ФОП ОСОБА_1 узятий на облік у податковому органі з 11.05.2006 за №7344. Як платник податку на додану вартість зареєстрований 07.04.2009 згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_2, виданого Броварською ОДПІ (том І а.с.112).

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є вантажний автомобільний транспорт.

У період з 02.01.2013 по 09.01.2013 на підставі наказу від 27.12.2012 №1326 та повідомлення про проведення перевірки від 27.12.2012 №11103/17-2 посадовою особою Броварської ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з платником податків ПП «Ін-Фоліо» (код ЄДРПОУ 34425926) їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2012 року.

За результатами перевірки складений акт від 16.01.2013 №24/17-2/НОМЕР_1 (надалі - Акт перевірки) (том І а.с.67-77), який містить висновки про:

- порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 4000,00 грн.;

- нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП «Ін-Фоліо».

Висновки податкового органу про заниження суми податкових зобов'язань пов'язуються із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання у ПП «Ін-Фоліо» послуг щодо навантаження та розвантаження продукції (товарів), які ґрунтуються виключно на висновках акта ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 №769/22-317/34425926 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ін-Фоліо» (код за ЄДРПОУ 34425926) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 по 31.07.2012.

В обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення відповідач зазначив, що на його адресу надійшов акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС від 27.08.2012 №769/22-317/34425926 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Ін-Фоліо» (код за ЄДРПОУ 34425926) щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.02.2012 по 31.07.2012.

У зв'язку з неможливістю проведення перевірки ПП «Ін-Фоліо», посадові особи ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС дійшли висновку про відсутність у нього первинних та інших документів, відсутність фізичних та технічних можливостей, кваліфікованого персоналу для здійснення задекларованих господарських операцій, що свідчить про фіктивність діяльності вказаного підприємства та про нікчемність всіх укладених ним правочинів.

Тобто, єдиною підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість є матеріали перевірки контрагента позивача - ПП «Ін-Фоліо», а саме Акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Зважаючи виключно на зазначені обставини, посадові особи Броварської ОДПІ дійшли висновку, що суми податку на додану вартість за господарськими операціями з ПП «Ін-Фоліо» включені позивачем до складу податкового кредиту безпідставно.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Броварською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.01.2013 №0000051702 (том І а.с.24), відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 6000,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 4000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що з метою здійснення власної господарської діяльності, між замовником - ФОП ОСОБА_1 та виконавцем - ПП «Ін-Фоліо» укладено договір від 29.12.2011 №29-12 (том ІІ а.с.242,243).

За зазначеним договором виконавець зобов'язується за завданням замовника, що є перевізником на автомобілі DAF 95 XF, надати послуги по навантажуванню-розвантажуванню продукції/товару в порядку та на умовах визначених договором (пункт 1 договору).

Відповідно до пункту 2 договору, послуги по навантажуванню продукції/товару в автомобіль замовника або по розвантажуванню продукції/товару з автомобіля замовника здійснюються виконавцем безпосередньо на складі постачальника/замовника у м. Києві (Київській області) та у торгових точках м. Києва (Київській області).

Згідно пункту 3 договору, вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах про надані послуги.

Вказаний договір підписаний з однієї сторони ФОП ОСОБА_1, з іншої - директором ПП «Ін-Фоліо» Осиповим О.Г. та скріплений печатками обох сторін.

Відповідно до пояснень представника позивача, перед укладенням договору з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання він учинив низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності ПП «Ін-Фоліо», а саме, позивачем було запитано та отримано від контрагента документи про наявність державної реєстрації та стан контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім цього, позивач зазначив, що згідно даних Державної податкової служби України, розміщених на її офіційному сайті, у підрозділі "Дані про платників ПДВ" на момент укладання позивачем договору та його виконання ПП «Ін-Фоліо» (код за ЄДРПОУ 34425926) перебував платником податку на додану вартість.

Лише після отримання всіх документів та перевірки даних з доступних позивачеві джерел позивачем був укладений вищевказаний договір.

У зв'язку з цим, судом встановлено, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності у ПП «Ін-Фоліо», наявності дефектів у його правовому статусі (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться Державною податковою службою України.

На підтвердження виконання умов договору від 29.12.2011 №29-12, позивачем до перевірки та матеріалів справи, надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 24000,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 4000,00 грн., а саме від 14.02.2012 №04 та від 29.02.2012 №05 (том ІІ а.с.244-245) та відповідні рахунки-фактури від 14.02.2012 №4 та від 29.02.2012 №5 (том ІІ а.с.246-247) на підставі яких здійснювалася оплата наданих послуг.

За результатами господарських операцій ПП «Ін-Фоліо» видано на користь ФОП ОСОБА_1 податкові накладні на загальну суму 24000,00 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 4000,00 грн., від 14.02.2012 №4 та від 29.02.2012 №5 (Том ІІІ а.с.1, 2).

Всі зазначені двосторонні документи підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їх печатками. Під час проведення перевірки порушень в оформленні документів відповідачем не встановлено.

Як убачається з Акта перевірки та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, всі документи були наданні до перевірки та використовувались під час її проведення.

У ході розгляду справи представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам відповідач суду не надав.

Розрахунки між позивачем та ПП «Ін-Фоліо» за надані послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 23.03.2012 № 18 на суму 24000,00 грн. (том ІІ а.с.248).

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг ПП «Ін-Фоліо» та їх оплати.

Крім того, судом встановлено, що перелічені вище первинні документи містять усі необхідні реквізити, для надання їм юридичної сили та доказовості.

Таким чином, факт надання послуг ПП «Ін-Фоліо» на користь ФОП ОСОБА_1 та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, жодних податкових правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено.

Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Ін-Фоліо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду, як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

А відтак, на момент здійснення господарських операцій та видання податкових накладних, контрагент позивача був платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до положень статті 183 Податкового Кодексу України.

Статус позивача та його контрагента, як платника ПДВ, не заперечувався сторонами.

Відповідач не заперечував та не спростував той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України та наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за №1401/18696.

У силу положень пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що на виконання умов договору ПП «Ін-Фоліо» видано на користь ФОП ОСОБА_1 належним чином оформлені податкові накладні.

Згідно з даними Акта перевірки, зазначені податкові накладні включені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, суми податку на додану вартість по даним податковим накладним включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображено у додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість.

Із зазначеного випливає, що сума податкового кредиту позивачем сформовано правомірно.

За змістом положень Податкового кодексу України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі вартості придбаних послуг.

Оскільки, на думку податкового органу, послуги фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, угода є нікчемною або безтоварною, а тому формування податкового кредиту вчинено позивачем безпідставно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з цим, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Вивчивши надані документальні підтвердження, судом не встановлено відсутності мети у позивача щодо реального настання правових наслідків та укладення правочину задля заниження об'єкту оподаткування і несплати податків.

Реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися та у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Ін-Фоліо».

Факт надання послуг на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості придбаних послуг, посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Згідно з пунктом 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не встановлено порушень позивачем вимог вищевказаних норм законодавства.

Разом з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача, оскільки такі висновки не можливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єктів господарювання.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, податковими органами не перевірявся ПП «Ін-Фоліо» на предмет наявності у нього господарсько-правових відносин з іншими суб'єктами господарювання у зв'язку з укладанням договорів оренди основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів, наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт тощо.

Водночас, відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентом зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Висновки про відсутність у ПП «Ін-Фоліо» умов для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені лише на підставі службової інформації податкового органу.

За висновком суду, такий висновок є формальним і не об'єктивним, оскільки ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 Податкового кодексу України і "Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Щодо тверджень податкового органу про нікчемність правочинів суд зазначає таке.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 Цивільного кодексу України).

В силу положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Ін-Фоліо» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору так і на дату складання податкових накладних, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Суд звертає увагу на те, що у даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладеного між позивачем та його контрагентом договору, повинно бути надано належні докази на обґрунтування такої нікчемності.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угоди з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначений правочин був укладений не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що він спрямований на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямований на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського та податкового обліку і договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, назву перевізника із зазначенням державного номеру автотранспортного засобу, який здійснював перевезення, перелік виконаних робіт (наданих послуг), підписи уповноважених представників сторін, що відповідає вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксують факт здійснення господарської операції позивача.

Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме послуги надавались, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання придбаних послуг у власній господарській діяльності.

За наведених обставин, твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладений між позивачем та ПП «Ін-Фоліо» правочин відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентом враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Водночас, позивач під час судового розгляду довів суду належними та достатніми доказами факт придбання робіт (послуг). Надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції та використання придбаних послуг у власній господарській діяльності з урахуванням видів діяльності за КВЕД.

Слід також зазначити, що обов'язок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання послуг спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено недобросовісності позивача суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

У зв'язку роз'єднання позовних вимог відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2013, суд повертає позивачеві судовий збір з урахуванням меж заявлених позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 24.01.2013 №0000051702.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 60 (шістдесят) грн. 00 коп. згідно квитанції від 23.04.2013 №296_ZRp.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 07.06.2013