Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-1524/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2013 р. Справа № 55747/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Драбчук М.С.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

06.05.2011 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» звернувся в суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000312303 від 28.04.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську безпідставно прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 13124 грн., оскільки у позивача наявні всі необхідні первинні документи на підтвердження правомірності дій щодо віднесення вказаних сум до відшкодування, а перерахування коштів на розрахунковий рахунок філії не може бути підставою для прийняття висновку про відсутність права у позивача на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року позов задоволено. Скасовано повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську №0000312303 від 28.04.2011 року щодо зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фабрика духових музичних інструментів» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 13124,00 грн. (тринадцять тисяч сто двадцять чотири гривні).

Представник Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Філія Завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» є відособленим структурним підрозділом ВАТ «Індуктор» та не являється платником податку на додану вартість (Свідоцтво платника ПДВ філії Завод» Оснастка» ВАТ «Індуктор» скасовано - 18.02.1998р.). При цьому, зазначає, що жодних пояснень з приводу того чому кошти перераховувались на розрахунковий рахунок філії, а не основного товариства позивачем до перевірки не надано та не доведено наявність обставин, які незалежно від волі позивача унеможливлювали б перерахування коштів на розрахунковий рахунок ВАТ «Індуктор». Таким чином, позивач отримавши послуги згідно укладеного договору від 12.03.08р. із ВАТ «Індуктор» з метою подальшого відшкодування надміру сплаченої суми ПДВ, всі розрахунки повинен був проводити виключно із стороною згідно договору, а саме - постачальником послуг, а не із відособленим підрозділом, який не є надавачем послуг та платником ПДВ.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 12.11.2007 року та перебуває на податковому обліку ДПІ в м. Івано-Франківську.

20.04. 2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі наказу №1164 від 13 квітня 2011 року проводила перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника за січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року.

28 квітня 2011 року ДПІ в м. Івано-Франківську податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000312303, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року в розмірі 13124 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою зменшення суми бюджетного відшкодування став факт виявлення податковим органом перерахування позивачем коштів як оплату за послуги - філії Завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор». При перевірці було встановлено, що свідоцтво платника ПДВ філії Завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор» скасовано 18.02.1998року. Таким чином, на думку податкового органу, вищезазначені суми ПДВ сплачені за послуги не можуть бути включені до бюджетного відшкодування.

Як вбачається з матеріалів справи між ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» та ВАТ «Індуктор» укладено договір оренди №1/03-08 від 12.03.2008 року. У відповідності до умов вказаного договору позивач зобов'язувався здійснити оплату за надані послуги з оренди. Крім цього у відповідності до п. 3.5 договору позивач здійснює ВАТ «Індуктор» компенсаційні виплати (оплату комунальних послуг, експлуатаційних послуг, послуг зв'язку та охорони). Відповідно п. 3.6 даного договору компенсаційні виплати здійснюються на підставі відповідного рахунку шляхом перерахування в безготівковому порядку на рахунок ВАТ «Індуктор» зазначений у розділі 11 «реквізити і підписи сторін».

25 серпня 2010 року між сторонами договору укладено додаток до договору оренди №1/03-08 від 12 березня 2008 року, яким сторонами договору визначено, що орендна плата, відшкодування вартості використаної електроенергії, відшкодування плати за дощові стоки, інші послуги надані ВАТ «Індуктор» вносяться ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» на розрахунковий рахунок філії Завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор».

Про виконання умов договору свідчить акт надання послуг (виконання робіт) №408 від 29.12.2010 року.

Платіжними дорученнями №843 від 03.12.2010 року, №844 від 06.12.2010 року, № 864 від 14.12.2010 року, №878 від 17.12.2010 року, №909 від 29.12.2010 року кошти за надання послуг позивачем перераховано філії Завод «Оснастка» ВАТ «Індуктор».

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що відповідно до п. 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до Положення про філію, затвердженого 05.09.1995 року генеральним директором ВАТ «Індуктор», Завод «Оснастка» є структурним підрозділом створеним на основі статуту ВАТ «Індуктор» на базі інструментального цеху, інструментального бюро, конструкторського бюро оснастки дільниці №19, не являється юридичною особою і діє по довіреності ВАТ «Індуктор».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що перерахування позивачем коштів на розрахунковий рахунок філії Заводу «Оснастка» ВАТ «Індуктор» за надані послуги ВАТ «Індуктор», здійснено у повній відповідності до договору оренди №1/03-08 від 12.03.2008 року, а дане не позбавляє позивача права на включення до відшкодування сплачених сум податку на додану вартість.

Крім того, у ТзОВ «Фабрика духових музичних інструментів» наявні всі первинні документи, які підтверджують виконання господарських операцій та нарахування податкового кредиту (договори, акти, платіжні доручення, податкові накладні).

Відповідно до вимог п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, як встановлено судом першої інстанції, податкові зобов'язання з податку на додану вартість згідно податкової накладної №464 від 29.12.2010 року задекларовані постачальником послуг ВАТ «Індуктор» у податковій декларації та вказані суми сплачені останнім до бюджету. Дане підтверджується також довідкою ВАТ «Індуктор» від 25.05.2011 року №192.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 червня 2011 року у справі № 2a-1524/11/0970 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 10.06.2013 року.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук