Рішення

від 05.06.2013 по справі 914/338/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.13 Справа № 914/338/13-г

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів Сухович Ю.О. (головуючий), суддів Кидисюка Р.А. та Петрашка М.М. при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс", м.Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс", с.Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення 90 944,31 грн.

За участю представників сторін:

від позивача Шуст С.І. - представник (довіреність б/н від 12.02.2013р.);

від відповідача Кіт Ю.В. - представник (довіреність б/н від 21.03.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" звернулось із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" про стягнення 69 548,17 грн. з яких 57 256,00 грн. основний борг, 259,47 грн. неустойка, 276,76 грн. інфляційні втрати, 835,90 грн. 3% річних та 10 920,04 грн. відсотки за користування грошовими коштами. Згідно заяви про уточнення позовних вимог (збільшення позовних вимог) до стягнення було заявлено 95 716,24 грн. з яких 57 256,00 грн. основний борг, 8 605,22 грн. неустойка, 29 358,55 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами, 495,01 грн. інфляційні нарахування. Згідно заяви про уточнення позовних вимог до стягнення заявлено 91 439,33 грн. з яких 57 256,00 грн. основний борг, 4 328,31 грн. неустойка, 29 358,55 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами та 495,01 грн. інфляційні нарахування.

Ухвалою суду від 25.01.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 13.02.2013р. Ухвалою суду від 13.02.2013р. розгляд справи відкладався у зв"язку з неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвал суду. В судовому засіданні 13.02.2013р. розгляд справи було відкладено на 27.02.2013р. Ухвалою суду від 13.03.2013р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи на 27.03.2013р. з підстав викладених в даній ухвалі. В судовому засіданні 27.03.2013р. оголошено перерву до 03.04.2013р. В судовому засіданні від 03.04.2013р. оголошено перерву до 09.04.2013р.

Ухвалою суду від 09.04.2013р. призначено колегіальний розгляд справи. За наслідками проведеного атоматизованого розподілу членами колегії було визначено суддів Ділай У.І. та Петрашка М.М.

Ухвалою суду від 09.04.2013р. розгляд справи відкладено на 15.05.2013р. У звязку із перебуванням судді Ділай У.І. станом на 15.05.2013р. у відпустці, було призначено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого до складу колегії увійшов суддя Кидисюк Р.А.

В судовому засіданні 15.05.2013р. було оголошено перерву до 05.06.2013р.

Представник позивача подав заяву б/н від 24.05.2013р. (вх.№19011/13 від 27.05.2013р.) про уточнення позовних вимог, в якій посилаючись на здійснення позивачем аналізу позовних вимог про нарахування інфляційних втрат, необхідності їх перерахунку, просить стягнути з відповідача 90 944,31 грн. з яких 57 256,00 грн. основний борг, 4 328,31 грн. неустойка та 29 360,00 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами. Позивач відмовився від позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань, про що зазначив у заяві про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, згідно останньо поданої заяви про їх уточнення підтримав, просив стягнути з відповідача 90 944,31 грн. з яких 57 256,00 грн. основного боргу, 4 328,31 грн. неустойки та 29 360,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Представник відповідача подав відзив вх.№11300/13 від 01.04.2013р., в якому вказує, що вважає вимоги позовної заяви та заяви про уточнення позовних вимог безпідставними та необгрунтованими. Крім того, зазначає про те, що на його думку виключне значення має з'ясування у судовому процесі питання, щодо кола повноважень довірених осіб, а також сам факт наявності таких повноважень. Так, з аналізу документів долучених до позовної заяви відповідач вбачає, що підписи керівника позивача на копіях первинних документів та підпис керівника на довіреності від 17 жовтня 2012 року не співпадають, крім цього відрізняються вказані підписи керівника на копіях первинних документів та на довіреності представника який представляє інтереси відповідача безпосередньо у судовому процесі. Також зазначає, що відсутність первинних документів в матеріалах справи, неможливість проведення переговорів з керівництвом позивача з питань наявності суми боргу, підстав його існування та відповідно, можливості вирішення спірних правовідносин у позасудовому порядку, не дають можливості стверджувати про факт підставності та обґрунтованості позовних вимог взагалі. У відповідача є сумніви щодо наявності повноважень у осіб, які виступають у процесі як уповноважені представники позивача, здійснювати процесуальні дії та дії які мають матеріальне значення для сторони відповідача, адже саме цими особами здійснено подання позовної заяви, визначення суми боргу та донарахування штрафних санкцій у великих розмірах. Зокрема, для з'ясування повноважень представників позивача та автентичності підписів виконаних на первинних документах, які мають відношення до цієї справи, відповідач вважає за необхідне призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник відповідача у вищенаведеному відзиві просив суд витребувати у позивача оригінали документів копії яких надані до позовної заяви, а саме договору № 11011701 від 17.01.2011р. та накладних, які засвідчують наявність поставок по вказаному договору; призначити почеркознавчу експертизу для дослідження підписів керівника Василенка В.В. виконаних на дорученнях уповноважених представників позивача та на договорі поставки №11011701 від 17.01.2011р. з метою встановлення їх автентичності, відповідно до рекомендованого переліку питань визначеного у тексті відзиву.

Крім того, представник позивача підтримав попередньо подану заяву про застосування строку позовної давності визначеної ст.258 ЦК України до позовних вимог про стягнення штрафних санкцій по накладній №ІФ11110901 від 09.11.2011р.

В судовому засіданні 15.05.2013р. представник позивача надав повторно для огляду оригінали первинних документів (договору, накладних) які були оглянуті судом та представником відповідача.

Розглянувши клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи для дослідження підписів керівника Василенка В.В. виконаних на дорученнях уповноважених представників позивача та на договорі поставки №11011701 від 17.01.2011р. з метою встановлення їх автентичності, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування , тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В даному випадку відповідач просить провести почеркознавчу експертизу для дослідження підписів керівника товариства виконаних на дорученнях які видані особам для представництва інтересів товариства в суді.

Враховуючи ту обставину, що предметом спору є стягнення заборгованості, при цьому суд повинен встановити наявність чи відсутності заборгованості, підстави для стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій та відсотків за користування грошовими коштами, отже дослідження підпису керівника товариства на дорученнях, які видані особам для представництва інтересів товариства в суді не входить до предмету доказування, відтак клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи задоволенню не підлягає.

Слід зазначити, що на адресу суду надійшла заява вх.№ 14518/13 від 25.04.2013р. за підписом директора ТзОВ "Інтерфудс" Василенка В.В. скріплена печаткою товариства, в якій останній підтверджує факт видачі довіреностей на ім"я представників Шуста С.І. та Хапкової Г.В. та наявність повноважень у вказаних осіб на представництво інтересів ТзОВ "Інтерфудс" у господарському суді Львівської області.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на вищевказане, суд розцінює дії відповідача, як такі, що спрямовані на умисне затягування судового процесу, що порушує права позивача та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд -

встановив:

17.01.2011р. між ТзОВ "Інтерфудс" (постачальник) та ТзОВ "Оліокс" (покупець) укладено договір поставки № 11011701 (далі по тексту договір), за умовами якого постачальник протягом терміну дії договору зобов"язується поставляти, а покупець приймати та оплачувати свіжоморожену рибу, рибну продукцію, морепродукти (далі - товар) у порядку і на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.1.2. договору поставки найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначаються відповідною видатковою накладною, яка є невід"ємною частиною договору.

За умовами п.3.3. договору поставки перехід до покупця права власності та відповідно, ризиків яких може зазнати товар, відбувається в момент підписання видаткової накладної, яка підтверджує передачу товару по кількості та якості. Факт приймання товару по кількості і якості підтверджується видатковою накладною.

Відповідно до п.4.2. договору поставки оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною, якщо інший строк оплати не зазначений у видатковій накладній. Якщо у видатковій накладній зазначений інший строк оплати, застосовується строк оплати, що зазначений у видатковій накладній.

Згідно п.5.1. договору поставки в разі прострочення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення неустойку у вигляді пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період прострочення.

Відповідно до п.5.2. договору поставки, окрім неустойки передбаченої п.5.1. договору, покупець, в разі прострочення строків оплати за товар не більше ніж на 15 календарних днів включно, сплачує постачальнику 25,5 % від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами за період прострочення до 15 календарних днів. В разі прострочення строків оплати за товар більше ніж 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику 51% річних від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами за весь наступний період прострочення.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар (свіжозаморожену рибу, рибну продукцію, морепродукти) на загальну суму 737 811,23 грн., згідно видаткових накладних: №ІФ11070801 від 08.07.2011р. на суму 52 021,71 грн.; № ІФ11072101 від 21.07.2011р. на суму 52 018,10 грн.; №ІФ11100502 від 05.10.2011р. на суму 322500,00 грн.; № ІФ11102601 від 26.10.2011р. на суму 86 000,00 грн.; №ІФ11102602 від 26.10.2011р. на суму 96 750,00 грн.; №ІФ11110901 від 09.11.2011р. на суму 38 247,32 грн.; №ІФ11110902 від 09.11.2011р. на суму 48 018,10 грн.; № ІФ 120316001 від 16.03.2012р. на суму 42 256,00 грн.

При цьому, позивач посилається на відсутність зі сторони відповідача претензій щодо якості, кількості, асортименту або строків передачі (поставки) товару, на момент його одержання товару та вподальшому.

Відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за поставлений товар провів частково, на суму 636 058,46 грн., повернув товар на суму 44 496,77 грн. згідно накладної ВН-U000000027 від 15.03.2012р. відтак, основний борг становить 57 256,00 грн.

Позивач керуючись умовами п.5.1. та п.5.2. договору, у зв'язку із простроченням оплати за отриманий товар нарахував відповідачу пеню, яка згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 4 328,31 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 29 360,00 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача становить 90 944,31 грн. з яких 57 256,00 грн. основний борг, 4 328,31 грн. неустойка, 29 360,00 грн. відсотки за користування чужими грошовими коштами.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Факт виконання позивачем зобов'язань по договору підтверджується видатковими накладними на загальну суму 737 811,23 грн., а саме: № ІФ 11070801 від 08.07.2011р. на суму 52 021,71 грн.; № ІФ11072101 від 21.07.2011р. на суму 52 018,10 грн.; № ІФ 11100502 від 05.10.2011р. на суму 322 500,00 грн.; № ІФ 11102601 від 26.10.2011р. на суму 86 000,00 грн.; № ІФ 11102602 від 26.10.2011р. на суму 96 750,00 грн.; № ІФ 11110901 від 09.11.2011р. на суму 38 247,32 грн.; №ІФ11110902 від 09.11.2011р. на суму 48 018,10 грн.; №ІФ120316001 від 16.03.2012р. на суму 42 256,00 грн.

Представник відповідача Рак Юрій Романович отримав вищевказаний товар згідно довіреностей № 42 від 08.07.2011р., №44 від 21.07.2011р.; № 65 від 05.10.2011р.; № 68 від 24.10.2011р.; №74 від 09.11.2011р.

Підписавши та скріпивши своєю печаткою наявні в матеріалах справи видаткові накладні, відповідач підтвердив факт отримання ним товару без жодних зауважень чи заперечень.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п.4.2. договору поставки оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати отримання товару за видатковою накладною, якщо інший строк оплати не зазначений у видатковій накладній. Якщо у видатковій накладній зазначений інший строк оплати, застосовується строк оплати, що зазначений у видатковій накладній.

В кожній накладній був встановлений строк для оплати отриманого товару, відтак для обчислення строків для розрахунку за отриманий товар необхідно керуватися частиною другою п.4.2. договору поставки (якщо у видатковій накладній зазначений інший строк оплати, застосовується строк оплати, що зазначений у видатковій накладній).

Відповідач розрахувався за товар не в повному обсязі. Зокрема на рахунок позивача було перераховано лише 636 058,46 грн., що відображено у картці бухгалтерського рахунку ТзОВ "Інтерфудс" №361 з 01.07.2011р.-10.08.2012 року та підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками з рахунку позивача за період з 26.07.2011р.-16.03.2012р., крім того було повернуто товар за накладною на повернення № ВН-U000000027 від 15.03.2012р. на суму 44496,77 грн., всього отримано коштів та товару в розмірі 680 555,23 грн., що не заперечується відповідачем.

Слід зазначити, що в судовому засіданні 13.03.2013р. представник відповідача Щур О.В. підтвердив наявність основного боргу в сумі 57 256,00 грн.

Не досягнувши згоди щодо мирного врегулювання спору, представники відповідача заперечують наявність боргу та інших нарахувань, які позивач просить стягнути.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 57 256,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення 29 360,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства .

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом .

Відповідно до ч.3 ст.692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію на правовідносини, пов"язані з купівлею-продажем товару або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.

При цьому слід зазначити, що відсотки є не відповідальністю, а є платою за час користування чужими грошовими коштами.

В даному випадку сторони в п.5.2. договору поставки встановили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, а саме: 25,5 % від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами за період прострочення до 15 календарних днів; в разі прострочення строків оплати за товар більше ніж 15 календарних днів покупець сплачує постачальнику 51% річних від суми простроченого платежу за користування грошовими коштами за весь наступний період прострочення.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 29 360,00 грн. процентів річних за користування грошовими коштами підлягають до задоволення.

Представник позивача відмовився від позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, про що зазначив у заяві б/н від 24.05.2013р. (вх.№19011/13 від 27.05.2013р.) про уточнення позовних вимог.

Враховуючи, що позивач скористався наданим йому частиною 3 ст.22 ГПК України правом на відмову від позовних вимог в частині нарахування інфляційних втрат, суд на підстві ст.78 ГПК України приймає таку відмову.

Відповідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.5.1 договору в разі прострочення строків оплати за товар покупець сплачує постачальнику за кожний день прострочення неустойку у вигляді пені від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за весь період прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 328,31 грн. нараховану по накладній №ІФ11110901 від 09.11.2011р. на суму 15000,00 грн. за період з 30.12.2011р. по 30.06.2012р., яка становить 1 142,07 грн. та по накладній № ІФ120316001 від 16.03.2012р. на суму 42 256,00 грн. за період з 30.03.2012р. по 30.09.2012р., яка становить 3 186,24 грн.

В судовому засіданні 15.05.2013р. представником відповідача було подано заяву про застосування строку позовної давності щодо суми штрафних санкцій нарахованих по видатковій накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011р.

До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч.2 ст.258 ЦК України. Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на положення вищевказаних норм та умови оплати згідно договору (дата оплати вказана в накладній до 23.11.2011р.) право на нарахування пені по накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011р. виникло у позивача з 23.11.2011р., отже враховуючи положення ч. 2 ст.258 ЦК України, право на звернення до суду із вимогою про стягнення пені по вказаній накладній у позивача було з 23.11.2012р. по 23.12.2012р. Як вбачається з матеріалів справи позов поданий до суду 23.01.2013р.

Враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про стягнення пені по накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011р., судом встановлено факт пропуску такого строку, відтак, зважаючи на положення ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 1 142,07 грн. нарахованої по накладній № ІФ 11110901 від 09.11.2011р. слід відмовити.

До задоволення підлягає пеня нарахована позивачем по накладній № ІФ 120316001 від 16.03.2012р., яка згідно поданого позивачем уточненого розрахунку становить 3 186,24 грн.

Як наслідок, позов підлягає до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача підлягає основний борг в сумі 57 256,00 грн., пеня в сумі 3 186,24 грн. відсотки за користування чужими грошовими грошовими коштами в сумі 29 360,00 грн., всього 89 802,24 грн.

З'ясуванням документальних доказів у справі колегією суддів встановлено, що відповідач на спростування правової позиції позивача, викладеної у позовній заяві, доказів сплати спірної суми заборгованості, яка є предметом стягнення у даній справі не подав, обставини, покладені в основу заявлених позовних вимог у даній справі не спростовував. Наведені відповідачем обставини, якими він заперечує позовні вимоги не є такими, що спростовують наявність боргу, факт прострочення оплати отриманого товару, відсутність обов"язку щодо його оплати та сплати неустойки та відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно задоволеній сумі позову.

Керуючись ст.ст.11, 258, 267, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 627-629, 692, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов, згідно заяви про уточнення позовних вимог, задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліокс" (юридична адреса: 80 383, Львівська область, Жовківський район, с.Малехів, вул.Наукова, 20А, код ЄДРПОУ 35130561, р/р 26000066000901 у АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерфудс" (юридична адреса: 04080, м.Київ, вул.Новокостянтинівська, 9, код ЄДРПОУ 31308403, р/р 2600943795421 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 322012) основний борг в сумі 57 256,00 грн., пеню в сумі 3 186,24 грн., відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 29 360,00 грн. та 1 796,04 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1 142,07 грн. відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення

виготовлено 10.06.2013р.

Суддя Сухович Ю.О.

Суддя Кидисюк Р.А.

Суддя Петрашко М.М.