Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а-7828/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

24 липня 2012 року Справа № 2а-7828/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФермерського господарства "Любарське", вул. Берегового, 26, м. Баштанка,Баштанський район, Миколаївська область, 56101

доДержавної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області, вул. М. Аркаса, 2, м. Баштанка, Баштанський район, Миколаївська область, 56100 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 08.06.2011р. № 0000142301, В С Т А Н О В И В:

Фермерське господарство «Любарське» ( далі по тексту Фермерське господарство) звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області №0000142301 від 08.06.2011р.,

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що податкове повідомлення-рішення винесено Відповідачем безпідставно, а саме: у 2010 році Фермерське господарство перебувало на спеціальному режимі оподаткування з ПДВ - фіксованому сільськогосподарському податку. Податок визначається платником податків самостійно залежно від кількості земельних угідь які він використовує при вирощуванні сільськогосподарської продукції, та ставок що визначені ст.304 ПК України. У 2010 році ДПІ був підтверджений спеціальний режим оподаткування, а від так винесення відповідачем податкового рішення повідомлення з збільшення суми ПДВ за 2010 ріку та застосування штрафних фінансових санкцій є протиправним. Просить суд визнати податкове рішення повідомлення №0000142301 від 08.06.2011р. протиправним та скасувати.

Відповідач проти позову заперечує, надав суду письмові заперечення, де зазначив, що оскільки фермерським господарством при вирощуванні власної продукції використовувалися земельні ділянки які не є його власністю та договори оренди на які не зареєстровані у встановленому Законом порядку, то позивач порушив умови за якими мав право на користування спеціальним режимом оподаткування з ПДВ у 2010 році. А оскільки на думку відповідача в діях фермерського господарства є порушення податкового законодавства та умови набуття й використання спец.режиму то фермерське господарство повинно сплачувати податки виходячи з загальної системи оподаткування. Представник відповідача вважає, що при винесені податкового рішення повідомлення відповідач діяв правомірно в межах та в спосіб визначений законом, просить суд відмовити в задоволені позову.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 122 КАС України Представниками сторін до суду були надані заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Суд здійснює розгляд справи в порядку п. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

В період з 11.05.2010р. по 19.05.2010р. Державною податковою інспекцією у Баштанському районі Миколаївської області було проведено позапланову виїздну перевірку фермерського господарства «Любарське» ОСОБА_1» код ЄДРПОУ 23040864 з питань правомірності перебування на спеціальному режим оподаткування за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами перевірки складено акт перевірки №120/23-23040864 від 26.05.2011р. та прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 08.06.2011р., яким фермерському господарству «Любарське» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 217 368,00грн 1 521 710,00грн., та застосовано штрафні фінансові санкції у сумі 304 342,00грн.

Відповідно до акту перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем вимог п.8-1.1, 8-1.2, п.8-1.6(3) пп.8-1.15.2, п.8-1.15 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.18 Закону України «Про оренду землі», та неправомірне перебування позивача на спеціальному режимі оподаткування, в зв'язку з незаконним використанням земельних ділянок, договори оренди на які не зареєстровані належним чином. Зокрема в акті перевірки зазначено, що контролюючим органом встановлено, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг), склала менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених Ф/г «Любарське» протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, оскільки деякі договори оренди земельних ділянок не були зареєстровані в Баштанському районному відділі земельних ресурсів, що свідчить про недодержання вимоги п8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому сільськогосподарська продукція, яка вироблена позивачем на цих землях не є продукцією власного виробництва, а тому її слід виключити з обсягу питомої ваги вартості товарів вироблених (поставлених) позивачем.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем, що Позивач в періоді, який перевірявся, перебував на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, як сільськогосподарське підприємство основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг), що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість №100324278, виданим Фермерському господарству «Любарське» Державною податковою інспекцією у Баштанському районі Миколаївської області.

На час виникнення правовідносин, набуття у Позивача права на користування спеціальним режимом оподаткування регулювалося Законом України «Про податок на додану вартість»

У 2010 році позивачеві в силу положень п.8-1.6 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» був наданий статус суб'єкта спеціального режиму оподаткування, оскільки сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Ця норма діє з урахуванням того, що:

а) для новоствореного сільськогосподарського підприємства, зареєстрованого як суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність менше дванадцяти календарних місяців, така питома вага сільськогосподарських товарів (послуг) розраховується за наслідками кожного звітного податкового періоду;

б) з метою розрахунку такої питомої ваги до складу основної діяльності сільськогосподарського підприємства не включаються оподатковувані операції з поставки капітальних активів, що перебували у складі його основних фондів не менше дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, якщо такі поставки не були постійними і не становили окремої підприємницької діяльності.

Відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до п.8-1.7 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» Сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, суд приходить висновку, що надання пільг щодо сплати податку на додану вартість при спеціальному режимі оподаткування обумовлюється лише вартістю та обсягами поставки сільськогосподарських товарів власного виробництва сільськогосподарським підприємством на земельних ділянках які перебувають у власності або у користування в тому числі в оренді сільськогосподарського підприємства.

Слід зазначити, що не реєстрація, або неналежна реєстрація договорів оренди земельних ділянок створює юридичні наслідки лише для сторін договору оренди та ні яким чином не може впливати на виробництво (вирощування) власної сільгосппродукції питома вага якої павина складати 75% та більше відсотків від загального обсягу, що є головною умовою виникнення у платника податків права на користування спец. режимом оподаткування.

З матеріалів справи вбачається та підтверджено відповідними документами, що містяться у справі, що у перевіреному періоді підприємство здійснювало вирощування соняшнику на земельних ділянках загальною площею 359,9га., які знаходяться на території Привільнянської сільської ради та на території Новоіванівської сільської ради, 33га земельні площі на території Привільнянської сільської ради, 326,9га на території Новоіванівської сільської ради з яких: 183,15га земельні площі відповідно до договорів оренди укладених з орендодавцями. Зазначені договори оренди пройшли державну реєстрацію 29.10.2010р. Вказаний факт та перелік договорів зазначено в акті перевірки(п.3.2 акту перевірки). 45 га оренда у ОСОБА_2, 45га оренда у ОСОБА_3, 32.88га оренда у ПА «Світоч Агро», 0.63га земельна ділянка надана Баштанською райдержадміністрацією, 20.24га земельна ділянка, що використовується ф/г «Любарське» без належного документального оформлення в зв'язку з фактичним прийняттям спадщини спадкоємцями та тривалістю належного оформлення документів про спадщину.

Факт використання позивачем земельних ділянок для виробництва сільськогосподарської продукції підтверджується довідками Новоіванівської сільської ради №326 від 24.05.2011р., №341, №342, №343, №344 від 27.05.2011р. Факт використання позивачем земельної ділянки площею 359,9 га не оспорюється ДПІ у Баштанському районі Миколаївської області.

Факт вирощування, збирання соняшника в 2009р., 2010р. на земельних ділянках Новоіванівської, Привільнянської сільських рад саме Ф/г «Любарське» підтверджується і наданими до суду документами, картами полів затверджених головами сільських рад та поясненнями свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7

Представник відповідача в судових засіданнях не заперечував, що обсяги вирощеного та зібраного вражаю, що відображено в Акті перевірки , відповідають дійсності та вирощенні саме з вищезазначених земельних ділянках.

Відповідно до положень ст.1 закону Про оренду землі: оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст.1 ЦК України цивільне законодавство не застосовується до податкових відносин. Таким чином сторони повинні керуватись поняттям оренди, яке визначено Податковим Кодексом України, а саме п.п.14.1.97. ст.14, встановлює, що: лізингова (орендна) операція - господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Позивачем були надані відповідні довідки органів влади, що підтверджують фактичне користування підприємством земельними ділянками.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження самовільного захоплення позивачем будь яких земельних ділянок або вилучення у нього земельних ділянок у якості застосування адміністративних санкцій за порушення земельного законодавства

Таким чином, врожай вирощений з посівів на цих ділянках є власністю підприємства та поставляючи його іншим особам підприємство поставляє сільськогосподарську продукцію власного виробництва.

Відповідно до ст.1 закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Під поняттям оренди в податковому законодавстві розуміється дія з надання основних фондів у користування за плату та на визначений строк, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Для цілей оподаткування не встановлено значення виду договору (його формалізована якість) - договір оренди, договір про надання землі для сільськогосподарського виробництва (емфітевзис), договір про надання майна в користування, або взагалі без укладення договору. Головною підставою для оподаткування в даному випадку має значення саме вчинення конкретної господарської операції.

Фактичне користування позивачем земельними ділянками, вирощування на них сільгосппродукції, сплата за них орендної плати, є господарською операцією яка визначена Кодексом як оренда не залежно від додержання формальної процедури реєстрації, яка є пріоритетною в цивільних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного, суд приходить висновку, що податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податків не з фактом укладанням договорів (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що в положеннях Закону України «Про податок на додану вартість» та в положеннях Податкового кодексу України відсутня правова норма яка б передбачає застосування штрафної фінансової санкції до суб'єкта господарювання за неналежне використання спеціального режиму оподаткування минулих періодів, оскільки на час перевірки (травень 2011 року ) суб'єктом господарювання своє право на користування спец. режимом у 2010 році вже було вичерпано.

Відповідно ст. 19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, донарахування контролюючим органом сум грошового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій, застосованих за порушення ст.8 та ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» є протиправним, а винесена податкове повідомлення-рішення №0000142301 від 08.06.2011р. належить скасуванню

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості (частина 1 статті 11 КАС).

Згідно ст. 71 ч. 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При винесені рішення по адміністративній справі, суд вирішує питання про розподіл витрат відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

З оглядом на лист роз'яснення Вищого Адміністративного суду України від 21.11.11 року № 2135/11/13-11 судовий збір який належить повернення на користь особи яка не є суб'єктом вкладних повноважень, та чиї позовні вимоги задоволені, повернення судового збору з Державного бюджету України повинно проводитися шляхом безспірного списання органами Державної казначейської служби із рахунку суб'єкта влад них повноважень-відповідача.

Керуючись статтями 122, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фермерського господарства «Любарське» - задовольнити.

Скасувати податкове-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області №0000142301 від 08.06.2011р.

Повернути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Любарське» шляхом безспірного списання Державною казначейською службою із рахунку Державної податкової інспекції у Баштанському районі Миколаївської області судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Н. В. Лісовська

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 30.07.2012 року