Ухвала

від 28.05.2013 по справі 2а-10476/12/0170/5

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10476/12/0170/5

28.05.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мунтян О.І.,

суддів Дугаренко О.В. ,

Шереніна Ю.Л.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 11.12.12 у справі № 2а-10476/12/0170/5

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кримгазбуд" (вул. Крилова 141, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2012 року, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Кримгазбуд" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 000042206 від 12.09.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Кримгазбуд» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.12.2012 року, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 28.05.2013 року сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи сповіщені належно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим в період з 20.08.2012 року по 27.08.2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Кримгазбуд» (ЄДРПОУ 03335681) з питань відносин з ПП «Завозінвест» (ЄДРПОУ 36324058) з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення у податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 6010/22-06/03335681 від 28.08.2012 року (т.І, а.с.49-57), в якому зафіксовано порушення позивачем:

- ч.1 ст.203, ст.ст.215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим по ланцюгу постачання ПП «Завозінвест» до реальних вигодонабувачів за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року,

- відображення ПАТ «Кримгазбуд» у деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року взаємовідносин з ПП «Завозінвест»,

- факт реальності здійснення господарських операцій з урахуванням виду та обсягу документально не підтверджений,

- п.1.3 ст.1, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижені показники суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 366706,00 грн.

Висновки перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовані наступним.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, відповідність висновків суду першої інстанції матеріалам справи, судовою колегією встановлено наступне.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Завозінвест» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року встановлено завищення податкового кредиту на суму 366706,00 грн.

Згідно даних бази «Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання у розрізі контрагентів на рівні ДПА України» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року встановлені розбіжності між податковим кредитом ПАТ «Кримгазбуд» та податковими зобов'язаннями ПП «Завозінвест» всього в сумі 366706,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року у сумі 96484,00 грн., за листопад у сумі 36667,00 грн., за грудень 2010 року у сумі 233555,00 грн. Відповідно інформації, викладеній в акті перевірки ПП «Завозінвест» № 101, основним видом господарської діяльності ПП «Завозінвест» є оптова торгівля паливом. Враховуючи висновки вказаного акту, ПП «Завозінвест» не знаходиться за місцем реєстрації, не має ні власних, ні орендованих складських, офісних приміщень, не має транспортних засобів, відсутність персоналу, до перевірки не надані первинні документи для підтвердження здійснення господарської діяльності.

Таким чином, вбачається проведення ПП «Завозінвест»транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

До перевірки ПАТ «Кримгазбуд» не надані документи, що встановлюють факт передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання та безпосередньо факт постачання (отримання) продукції (товарів, робіт,послуг).

Діяльність ПАТ «Кримгазбуд» у жовтні-грудні 2010 року по операціям з ПП «Завозінвест» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди.

Враховуючи вищенаведене, податковим органом зроблено висновок про те, що ПАТ «Кримгазбуд» неправомірно сформований від ПП «Завозінвест» податковий кредит у жовтні 2010 року у сумі 96484,00 грн., у листопаді 2010 року у сумі 36667,00 грн., у грудні 2010 року у сумі 233555,00 грн.

Згідно з відміткою на аркуші 9 акту № 6010/22-06/03335681 від 28.08.2012 року у зв'язку з неявкою посадових осіб ПАТ «Кримгазбуд» для підписання акту перевірки, було складено відповідний акт № 600/22-6 від 28.08.2012 року.

На підставі акту № 6010/22-06/03335681 від 28.08.2012 року, враховуючи виявлені під час перевірки позивача порушення, податковим органом 12.09.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000422206 (т.1, а.с.47), в якому визначено суму грошового зобов'язання № 6010/22-06/03335681 від 28.08.2012 року з податку на додану вартість в сумі 458382,50 грн., у тому числі 366706,00 грн. за основним платежем та 91676,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Отже, підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань став факт облікування останнім у податковому та бухгалтерському обліку господарської операції, укладеної з ПП «Завозінвест», яка за висновками податкового органу є нікчемною.

Між ВАТ «Кримгазбуд» (покупець) та ПП «Завозінвест» (продавець) 15.10.2010 року укладено договір № 56 купівлі-продажу (т.І, а.с.58-59). Відповідно до умов вказаного договору продавець продає, а покупець покупає та оплачує товар згідно з накладними (п.1.1. Договору).

На виконання умов вказаного договору ПП «Завозінвест» у період з жовтня по грудень 2010 року поставлено позивачу товар (труби металеві ГОСТ 10705-80) на загальну суму 2200234,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 471 від 20.12.2010 року, № 470 від 20.12.2010 року, № 438 від 16.11.2010 року та №00324 від 29.10.2012 року (т.І, а.с.,64,69,72,186).

За кожною поставкою товару на загальну суму 2200234,00грн. (з них ПДВ - 366706,00 грн.) постачальником ПП «Завозінвест» було виписано податкову накладну (т.І, а.с.66,71,75,187): № 1224 від 20.12.2010 року на суму 747750,00 грн., з них ПДВ - 124625,00 грн., № 1223 від 20.12.2010 року на суму 653580,00 грн., з них ПДВ - 108930,00 грн., № 1116 від 16.11.2010 року на суму 220000,00 грн., з них ПДВ - 36666,67 грн., № 2910 від 29.10.2010 року на суму 578904,00 грн., з них ПДВ - 95484,00 грн.

Отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ПП «Завозінвест» підтверджується наявними в матеріалах справи актами надходження товарів на склад ЦЗМ (центрально-заготівельної майстерні). Вказані акти (т.І, а.с.65,70,74) складені та підписані головним бухгалтером ВАТ «Кримгазбуд» Галушка Т.П., начальником виробничо-технічного відділу Бібік М.С. та начальником центрально-заготівельної майстерні Каішевим А.З.

Вказані особи перебувають у трудових відносинах з працедавцем ПАТ «Кримгазбуд» та прийняті на роботу згідно з наказами № 53к від 16.04.2009 року, № 22 від 02.04.2001 року та № 16-к від 04.02.1990 року (т.І, а.с.192-194).

Як вбачається з акту від 19.12.1997 року приймання-передачі державного майна Фондом Майна АР Крим Відкритому акціонерному товариству «Кримгазбуд» (т.І, а.с.198), згідно з додатком до вказаного акту (т.І, а.с.199-203), ВАТ «Кримгазбуд» були передані на баланс, зокрема, транспортні засоби.

Перевезення товару (труб) від ПП «Завозінвест» до ВАТ «Кримгазбуд» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями подорожніх листів із зазначенням маршруту «Сімферополь-Луганськ-Сімферополь» (т.І а.с.220-227, т.ІІ.а.с.223-226).

Таким чином, спростовано висновки податкового органу щодо неможливості транспортування товару за договором, укладеним між позивачем та ПП «Завозінвест» у зв'язку з відсутністю у останнього транспортних засобів.

Крім того, матеріалами справи підтверджено використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, отриманих від ПП «Завозінвест».

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 527562 (т.І, а.с.13) основними видами діяльності ПАТ «Кримгазбуд» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання (КВЕД 43.22), будівництво житлових і нежитлових будівель (КВЕД 42.21), діяльність у сфері архітектури (КВЕД 71.11), діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах КВЕД 71.12).

Матеріали справи вказують на те, що товари (труби металеві ГОСТ 10705-80), отримані позивачем від ПП «Завозінвест», були використані ним у своїй господарській діяльності під час здійснення:

- будівельних робіт по об'єкту «Газифікація смт.Октябрьське Красногвардійського району АРК» згідно із договором № 20/276/0170 від 23.05.2011 року, укладеним з Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим (т.І, а.с.237-241),

- будівельних робіт по об'єкту «Газифікація с. Виноградне, с. Ленінське Ленінського району» згідно із договором № 73/328/0170 від 28.09.2011 року, укладеним з Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим (т.І, а.с.242-246),

- будівельних робіт по об'єкту «Газифікація мікрорайону компактного проживання депортованих громадян с.Новий Мир, с.Родникове Сімферопольського району. Перша черга» згідно із договором № 21 від 20.09.2010 року, укладеним з Головним управлінням капітального будівництва при Раді міністрів АР Крим (т.І, а.с.247-249),

- будівельних робіт по об'єкту «Газифікація частини с. Добре Сімферопольського району (права частина, парна сторона, вулиці Лісна, Весела, Зелена, Річна,Весняна, Фруктова, Ягідна, Комсомольська, Оріхова, Цвіточна, Пограничників, Центральна №38-128) згідно із договором № 5/6 від 16.07.2010 року, укладеним з добровільним об'єднанням громадян с. Добре (т.ІІ, а.с.16-18),

- будівельних робіт по об'єкту «Газифікація с. Войкове Ленінського району» за договором № 1/17 від 05.06.2008 року, укладеним з КРУ «УКС АРК по справам міжнаціональних відносин та депортованим громадянам».

Використання позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Завозінвест», під час здійснення перелічених вище будівельних робіт підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, підсумковими відомостями ресурсів.

В акті перевірки податковим органом було вказано на нікчемність правочину, укладеного між ПП «Завозінвест» та ВАТ «Кримгазбуд», також з тієї ознаки, що поставка труб не відноситься до видів діяльності контрагента за КВЕД, оскільки основним видом його діяльності є оптова торгівля паливом.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем було надано суду витяг від 23.10.2012 року з картки платника податків 36324058 з основними реєстраційними даними про нього (т.І, а.с.208). Згідно вказаного документу основним видом діяльності ПП «Завозінвест» є надання послуг перукарнями та салонами краси.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Отже, без правової оцінки суду першої інстанції не залишилось те, що зміст статті 228 Цивільного кодексу України свідчить на користь висновку, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво з метою ухилення від сплати податків, на факт якого відповідач посилається як на підставу прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили. Всупереч вимогам частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем таких доказів надано не було. Проте, у разі наявності відповідного вироку суду, постановленого у кримінальній справі, податковий орган має право звернутись до суду про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність ознак нікчемності у правочині, укладеному між ВАТ «Кримгазбуд» та ПП «Завозінвест», оскільки вказаний правочин має реальний характер, був направлений на досягнення правових наслідків з набуттям сторонами правочину відповідних прав та обов'язків.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на момент спірних правовідносин) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до п.п.7.2.1. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з п.п.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Згідно з п. 7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, в даному випадку достатніми підставами для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не було надано доказів того, що документи, оформлені за наслідками господарської операції між позивачем та ПП «Завозінвест» (видаткові накладні, рахунки-фактури, податкові накладні) містять недостовірні дані.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 366706,00 грн. по взаємовідносинам з ПП «Завозінвест» є правомірним, тому донарахування позивачу податку на додану вартість відповідно до п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а також застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.123.1 ст. 123 цього Кодексу є необґрунтованим.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, частиною першою статті 195, статтями 196,197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 11.12.12 у справі № 2а-10476/12/0170/5- залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В. ) від 11.12.12 у справі № 2а-10476/12/0170/5 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.І. Мунтян

Судді підпис О.В.Дугаренко

підпис Ю.Л.Шеренін

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.І. Мунтян