Постанова

від 30.05.2013 по справі 1570/6647/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 1570/6647/2012

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Федусик А. Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом ПП «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, за участю прокуратури м. Одеси, -

В С Т А Н О В И В:

ПП «Вестра» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Південної митниці, яка полягає у не поверненні надмірно сплачених до бюджету митних платежів в сумі 2 357 440,04 грн. та податку на додану вартість в сумі 7 253 446,26 грн., зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення на користь ПП «Вестра» надмірно сплачені платежі та стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову зазначено, що на виконання умов контракту, укладеного між Товариством та компанією "RANDLUX SALES INC" 16.02.2012 року, Товариству були поставлені товари загальною фактурною вартістю 95 558 078,50 грн., митне оформлення якого проведено шостим методом. Відповідно до декларацій, з урахуванням коригування, загальна митна вартість товару склала 129 354 967,95 грн. Позивач вважає, що ним була здійснена переплата мита та ПДВ, оскільки вказані платежі були нараховані митницею відповідно до рядку 45 митних декларацій виходячи зі збільшеної вартості товару (після митної оцінки). Відповідно до рядка 47 митних декларацій митні платежі були нараховані та сплачені ПП у загальній сумі 38 232 327,17 грн. У зв'язку зі збільшенням ціни (вартості) товару, державі через Південну митницю та ГУДКС надмірно сплачені грошові кошти у загальній сумі 9 610 886,30 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області здійснити повернення на користь Приватного підприємства «Вестра» надмірно сплачені кошти у загальній сумі 9 610 886,30 грн., які було зараховано до бюджету, стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Вестра» сплачений судовий збір в розмірі 2 146 грн.

В апеляційних скаргах Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південна митниця, Прокуратура Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 16.02.2012 року між ПП «Вестра» та компанією "RANDLUX SALES INC" укладено контракт № ВЕАА/12, згідно п.1.1. якого Продавець зобов'язується поставляти, а Покупець приймати й оплачувати отриманий товар відповідно до специфікації поставки або інвойсів.

Згідно п.4 контракту Продавець здійснює поставку товару на умовах, які оговорюються на кожну партію в інвойсах, при тлумаченні термінів зазначеного контракту має чинність документ інкотермс 2000 року і Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товару 1980 року. Ціна товару визначається для кожної партії та зазначається в інвойсах на окрему поставку, умови поставки - CIF Одеса, CIF Іллічівськ (у редакції INCOTERMS-2000).

Відповідно до контракту Компанією "RANDLUX SALES INC" у квітні 2012 року були поставлені позивачу товари загальною фактурною вартістю 95 558 078,50 грн. згідно інвойсів, які скріплені печаткою продавця.

Позивачем були підготовлені та подані до ПМ вантажні митні декларації та інші документи (в тому числі контракт, інвойси), відповідно до яких загальна фактурна вартість задекларованих товарів (графа 42), поставлених ПП згідно вищезазначених інвойсів, склала 95 558 078,50 грн.

Разом з тим, митна вартість деяких товарів у вказаних деклараціях (графа 45) була визначена за 6 (резервним) методом визначення митної вартості товарів, внаслідок чого загальна митна вартість товарів по вказаним деклараціям склала 129 354 967,95 грн., з яких було розраховано та сплачено ПП до бюджету митні платежі, що не оспорювали в судовому засіданні сторони.

В результаті вказаного збільшення митної вартості товару позивачем було сплачено до бюджету на 2 357 440,04 грн. мита та на 7 253 446,26 грн. ПДВ більше порівняно з розрахунком митних платежів за контрактною вартістю імпортованих товарів (за 1 методом).

22.06.2012р. (вих. № 22-06/1) та 30.10.2012 року (вих. № 30-10/1) позивач звертався до Південної митниці із заявами про повернення надмірно сплачених мита та ПДВ, проте, відповідачем не було здійснено заходів щодо повернення позивачу надмірно сплачених коштів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, який здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, не надав обґрунтувань застосування шостого (резервного) методу визначення вартості товару, не довів здійснення заходів щодо можливості застосування послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості. Встановивши надмірну сплату позивачем мита та ПДВ, суд першої інстанції вказав на бездіяльність Південної митниці, який не вжив заходів щодо повернення позивачу коштів.

Судова колегія такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частина 6 ст.54 МК України передбачає право митного органу відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Аналіз приписів Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю за правильністю обчислення декларантом та визначення митної вартості товару.

Стаття 49 МК України визначає поняття митної вартості товару, якою є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.57 МК України визначення митної вартості здійснюється за наступними методами: основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядними: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервним.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як пояснив представник позивача в ході апеляційного розгляду, Південна митниця усно відмовила в прийнятті зазначених митних декларацій, митному оформленні та пропуску товарів через митний кордон України, у зв'язку із заниженням, на їх думку, митної вартості товару, що імпортується. Південною митницею для встановлення митної вартості товару позивача був використаний резервний метод, у зв'язку з чим, ПП «Вестра» зазначено митну вартість товару з урахуванням коригування (рядок 45 "коригування ціни товару") у загальній сумі 129 354 967,95 грн.

Отже, позивачем були сплачені митні платежі, виходячи з митної вартості, визначеної митним органом за резервним методом, що перевищує митні платежі, які підлягали сплаті до бюджету позивачем у разі здійснення митного оформлення за митною вартістю, визначеною за основним методом.

При цьому Південна митниця, маючи виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, не врахувала, що позивачем для розмитнення товару були подані необхідні документи, передбачені ст.53 МК України, у тому числі контракти та інвойси, митні декларації із зазначенням фактурної (договірної) вартості товару (графа 22, 42), які у своїй сукупності документально підтверджують визначення митної вартості товару за основним методом (за ціною договору).

Судова колегія звертає увагу на те, що контроль за правильністю обчислення декларантом митної вартості товару полягає не в тому, щоб скоригувати митну вартість товару в бік збільшення, а визначити реальну ціну товару, що ввозиться на територію України.

За обставинами справи, митним органом не взята до уваги вартість товару за ціною договору, а розмитнення відбулось з врахуванням скоригованої вартості, яка відповідає рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари.

Митним органом не доведена неможливість визначення митної вартості товарів за основним методом в т.ч. з підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. Таким чином, Південною митницею здійснено митне оформлення товарів за резервним методом без врахування обов'язку послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Необхідність проведення митницею процедури консультацій, у ході яких вона мала б дійти висновків щодо обґрунтованості застосування того чи іншого методу визначення митної вартості відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 14.05.2013р. № 21-120а13, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці. Ці вимоги закону митниця не виконала.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія приходить до висновку, що митний орган без достатніх підстав здійснив митне оформлення товарів за резервним методом обчислення митної вартості.

Оскільки розмитнення товару проведено Південною митницею за необґрунтовано завищеною ціною, ПП «Вестра» надмірно сплатило до бюджету мито та ПДВ.

Згідно висновку судово-економічної експертизи № 9828, складеного 25.03.2012 року Одеськимо науково-дослідним інститутом судових експертиз, ПП «Вестра» надмірно сплачені до Державного бюджету України митні платежі, нараховані Південною митницею при оформленні вантажних митних декларацій на поставку товару компанією "RANDLUX SALES INC" на адресу ПП «Вестра» у відповідності до умов контракту, в розмірі 9 610 886,30 грн., в т.ч. мито в розмірі 2 357 440,04 грн., ПДВ за митною вартістю - 7 253 446,26 грн.

Процедуру повернення платникам податків коштів, надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (надалі - Порядок № 618).

Відповідно до п.2 розділу ІІ Порядку № 618 позивачем на адресу Південної митниці 22.06.2012 року та 30.10.2012 року направлена заяви довільної форми про повернення надмірно сплачених коштів, про що зазначалось раніше.

Разом з цим відповідачем - Південною митницею не було виконано вимог п.п.3-7 Порядку № 618 щодо виготовлення висновку про повернення надмірно сплачених коштів, оскільки останній за відсутності карток відмов в прийняття митної декларації та рішення митного органу про визначення митної вартості не вбачав для цього підстав.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (надалі - Порядок № 845).

Пунктом 3 Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів з Державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.

Відповідно до п. 16 Порядку №845 органи казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів.

Відповідно до п. 19 Порядку № 845 безспірне списання коштів Державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Приймаючи правильне по суті рішення, суд першої інстанції не врахував, що для повного захисту прав позивача, належним способом захисту його прав є вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ПП «Вестра» надмірно сплачених до бюджету платежів у загальній сумі 9 610 886,30 грн.

На підставі викладеного, відповідно до ст.201 КАС України постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині, що визначає порядок повернення надмірно сплачених коштів, в іншій частині постанова суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 201; 205; 207; 254; 257 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Південної митниці, Прокуратури Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ПП «Вестра» до Південної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - змінити.

Абзац другий резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції: Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Вестра» (місцезнаходження вул. Люстдорфська дорога, 92/94, м. Одеса, 65088, код 32028708) надмірно сплачені до бюджету мито в сумі 2 357 440,04 грн. (два мільйони триста п'ятдесят сім тисяч чотириста сорок гривень, чотири копійки) та податок на додану вартість в сумі 7 253 446,26 грн. (сім мільйонів двісті п'ятдесят три тисячі чотириста сорок шість грн., двадцять шість коп.), що були зараховані до бюджету, у загальній сумі 9 610 886,30 грн.(дев'ять мільйонів шістсот десять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн., тридцять коп.).

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.