Ухвала

від 30.05.2013 по справі 2а/1570/10922/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2013 р.Справа № 2а/1570/10922/2011

Категорія: 8.1.1 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Заболотної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Альтерагро» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Альтерагро» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби по складанню акту перевірки від 30.08.2011 року №5776/23-5/36611002, зобов'язати відповідача визнати податкові зобов'язання позивача з ПДВ за квітень 2011 року в сумі 455 313,10 грн., за травень 2011 року - в сумі 326 576,76 грн., визнати податковий кредит позивача з ПДВ за квітень 2011 року в розмірі 429 514,30 грн., за травень 2011 року - в сумі 310 210,80 грн. та зобов'язати внести необхідні зміни до бази податкової інспекції щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період квітень-травень 2011 року у відповідності з поданими податковими деклараціями.

В обґрунтування позову зазначено, що дії податкового органу щодо корегування даних стосовно податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за період квітень, травень 2011 року є протиправними, оскільки реальне настання правових наслідків за угодами позивача з ТОВ «Макош-Агро» та ТОВ «Волари» підтверджується наявними первинними документами. Позивач зазначає, що податковий орган, зазначивши в акті про фіктивність правочинів позивача з контрагентами, відображеними у податкових накладних з ПДВ за квітень, травень 2011 року, керувався лише припущеннями щодо нікчемності або фіктивності укладених договорів та зазначена позиція відповідача не підкріплена жодними доказами.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії ДПІ щодо внесення в акт перевірки висновків про порушення ТОВ «Альтерагро» ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ЦК України та щодо невизнання податкових зобов'язань та податкового кредиту у квітні-травні 2011 року, зобов'язав відповідача відобразити в облікових картках ТОВ «Альтерагро» податкові зобов'язання та податковий кредит з ПДВ за квітень-травень 2011 року у відповідності з поданими податковими деклараціями та внести необхідні зміни до системи автоматизованого співставлення щодо податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ позивача за спірний період. В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що 30.08.2011 року посадовими особами ДПІ у Приморському районі м. Одеси проведено документальну перевірку ТОВ «Альтерагро» з питань правомірності взаємовідносин з ТОВ «Макош-Агро» за період квітень, травень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт від 30.08.2011 року №5776/23-5/36611002, за висновками якого Товариством допущено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні та продажу товарів (послуг).

На думку податкового органу товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662,655 та 656 УК України, отже відсутні об'єкти оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст.134 Податкового кодексу України. Загальна сума невизнаних податкових зобов'язань складає у квітні 2011року - 455 313,10 грн., у травні 2011 року - 326 576,76 грн. Загальна сума невизнаного податкового кредиту складає: у квітні 2011 року - 429 514,30 грн., у травні 2011 року - 310 210,80 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач виконав вимоги ПК України, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у ТОВ «Макош-Агро», яким, у свою чергу, виконано вимоги п. 201.10 ст. 201 Кодексу - видано первинні документи (податкові накладні) покупцеві ТОВ «Альтерагро», а відповідач, в свою чергу, не надав до суду доказів того, що операції за договорами поставки, укладеними між ТОВ «Альтерагро» та ТОВ «Макош-Агро» мали фіктивний та/або безтоварний характер, дії Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси щодо внесення в акт перевірки висновків про порушення ТОВ «Альтерагро» положень ЦК України та щодо відсутності об'єкту оподаткування при придбанні та продажу товару у квітні-травні 2011 року , а також щодо невизнання податкових зобов'язань та податкового кредиту у є протиправними.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та обґрунтованим, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що суб'єкт господарювання має право на формування податкового кредиту, якщо у нього є належним чином складені податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів поставки від 02.03.2011 року № 0203/11 та від 17.05.2011 року № 103, укладених між позивачем та ТОВ «Макош-Агро», останне поставило ТОВ «Альтерагро» засоби захисту рослин у загальній кількості 45 620 літрів на суму 5 604 465 грн.

Згідно договору поставки від 08.02.2011 рок у№0802/11 ТОВ «Альтерагро» поставило ТОВ «Волари» товар відповідно до Додатку №1 до Договору.

Угодою від 06.07.2011 року до зазначеного договору сторонами внесено зміни та складено Специфікації до зазначеного Договору, згідно якої ціна договору становить 5 898 933,36 грн.

На підтвердження виконання умов договорів поставки №103 від 17.05.2011 року, №0203/11 від 02.03.2011 року, №0802/11 від 08.02.2011 року, позивачем до суду надано видаткові накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні та банківські виписки.

Також судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Макош-Агро» перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі м.Києва з 2009 року, заборгованості перед бюджетом немає, за травень 2011 року звітність подавалась в зазначений законом термін.

З наявної в матеріалах справи Декларації ТОВ «Макош-Агро» з податку на додану вартість з Додатками за травень 2011 року вбачається, що ТОВ «Макош-Агро» було задекларовано податкові зобовязання з податку на додану вартість за сплаченими ТОВ «Альтерагро» грошовими коштами.

На думку колегії суддів, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

відсутність первинних документів обліку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, податковим органом не доведено належними доказами факт неправомірності формування податкового кредиту позивачем.

Натомість судом першої інстанції повною мірою досліджено питання щодо реального придбання позивачем товару, і, за наявності доказів, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій, а саме: договорів, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, встановлено реальність здійснення господарських операцій, за наслідками яких та на підставі податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит із сум сплаченого податку на додану вартість.

Актом перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту, а тому, за встановленого факту реальності здійснення господарський операцій, висновки податкового органу щодо нікчемності вчиненого правочину є безпідставними.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару у ланцюгу постачання податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Судом першої інстанції при безпосередньому дослідженні доказів не було встановлено, що первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Тому, враховуючи належне дослідження судом першої інстанції факту здійснення позивачем господарських операцій з придбання товару з метою використання його у господарській діяльності, доводи податкового органу, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції знаходить безпідставними.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Альтерагро» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.