Постанова

від 04.06.2013 по справі 815/3652/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3652/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2013 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представник позивача - Степанюк Д.В. (за довіреністю)

представник відповідача - Покотило Н.М. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Україна» (код ЄДРПОУ 35992751) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022334 від 02.01.2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділекс Україна» (надалі - ТОВ «Ділекс Україна» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у Київському районі м. Одеси) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022334 від 02.01.2013 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Ділекс Україна» правомірно формувало податковий кредит у березні 2012 року та у червні 2012 року за рахунок включення сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Альфаінвест». Всі угоди з вказаним контрагентом були укладені відповідно до вимог діючого законодавства, жодних реальних, визначених законодавством ознак фіктивності в діяльності цього контрагента відсутні, ТОВ «Альфаінвест» є діючим та не перебуває в процесі припинення, на час здійснення господарських операцій було зареєстроване платником податку на додану вартість. За укладеними договорами з контрагентом, позивач повністю сплатив вартість придбаних послуг з податком на додану вартість, отримав від контрагента накладні, які стали підставою для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Таким чином, ТОВ «Ділекс Україна» виконало всі передбачені законодавством вимоги необхідні для формування податкового кредиту, а відтак позиція податкового органу є неправомірною й такою, що суперечить вимогам Податкового Кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові (аркуші справи 3-9).

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, обґрунтовуючи тим що, позивачем було завищено податковий кредит за період березень 2012 року та червень 2012 року на загальну суму 1 368 246 грн. 00 коп. по взаємовідносинам з ТОВ «Альфаінвест». На думку відповідача, господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Альфаінвест» мали ознаки фіктивності, оскільки у зазначеного контрагента відсутнє майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інші засоби необхідні для здійснення відповідної господарської діяльності. Зазначені обставини свідчать про те, що підприємством ТОВ «Альфаінвест» відображались у податковій звітності взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків (аркуші справи 124-126).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

На підставі рішення начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси оформленого наказом № 660-п від 16.11.2012 року та направлення на перевірку № 247 від 16.11.2012 року, відповідно до п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (надалі - Податковий Кодекс України) ДПІ у Київському районі м. Одеси проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ділекс Україна» з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфаінвест» (код ЄДРПОУ 31121855, надалі - ТОВ «Альфаінвест») за період березень, червень 2012 року (том ІІ аркуші справи 127, 128).

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 2197/22-34/35992751/121 від 16.11.2012 року на підставі якого, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022334 від 02.01.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Ділекс Україна» з податку на додану вартість на загальну суму 1 710 308 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 1 368 246 грн. 00 коп.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 342 062 грн. 00 коп., за порушення ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями) (том І аркуші справи 15, 19-48).

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до Державної податкової служби в Одеській області. За результатами розгляду скарги, прийнято рішення, згідно якого податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, а скаргу без задоволення (аркуші справи 49-63).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Ділекс Україна» отримано товари та послуги від контрагента ТОВ «Альфаінвест» згідно наступних договорів:

договір № 03У/11 від 28.11.2011 року, умовами якого є надання фумігаційних робіт (послуг) (том І аркуші справи 70-73);

договір № 02У/11 від 28.11.2011 року про надання послуг з прибирання та очищення зернових ємкостей (том І аркуші справи 78-80);

договір № 04У/12 від 12.01.2012 року про надання транспортно-експедиційних послуг по Україні (том І аркуші справи 81-84);

договір № 06Т/12 від 01.02.2012 року, предметом якого є купівля-продаж товару згідно специфікації.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що податковим органом неправомірно зроблено висновок про фіктивний характер господарських операцій позивача з ТОВ «Альфаінвест», оскільки на момент укладення з ним договорів, підприємство знаходилось за юридичною адресою згідно реєстрації, позивачем виконано усі передбачені Податковим Кодексом України вимоги щодо виникнення права на віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, наявні належним чином оформлені податкові накладні, отримані від контрагента, отримані послуги були повністю оплачені у ціні з податком на додану вартість, угоди позивача з контрагентом ТОВ «Альфаінвест» укладались з урахуванням норм Цивільного Кодексу України та не суперечать їм. Позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно зменшено податковий кредит на суму податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альфаінвест», проте реальність вчинення господарських операцій з підтверджена податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Представник відповідача обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тим, що перевіркою встановлено безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альфаінвест» за березень 2012 року - у розмірі 485 937 грн. 01 коп. та за червень 2012 року - у розмірі 882 308 грн. 99 коп. На думку податкового органу угоди із зазначеним контрагентом укладались без мети настання реальних змін у майновому стані платників податків. Господарська діяльність ТОВ «Альфаінвест» велась із порушенням норм діючого законодавства, усі операції з цим контрагентом не спричиняють настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Підпунктом 2.1 договору № 03У/11 від 28.11.2011 року передбачено наявність у сторін заявок на виконання фумігаційних робіт, проте до перевірки та суду такі заявки не надавались. Крім того, відповідно до п. 5.1 вказаного договору невід'ємною його частиною є додаткова угода в якій сторони дійшли згоди щодо ціни виконаних робіт (послуг), але зазначений документ позивачем суду також не наданий (том І аркуші справи 240, 106, 135-136, 150, 153, 158, 191, том ІІ аркуші справи 16, 20, 34, 37, 42, 75, 78). Таким чином, встановити реальність виконаних операцій сторонами за даною угодою не вважається можливим.

Дослідивши договір № 02У/11 від 28.11.2011 року та надані позивачем докази на підтвердження виконання його умов (податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт) судом з'ясовано, що в порушення виконання умов даного договору суду не надано письмових заявок замовника на підставі яких виконувались роботи. Додаткові угоди, в яких сторони дійшли згоди щодо вартості замовлених робіт в матеріалах справи також відсутні. З урахуванням зазначеного, судом зроблено висновок про неправомірність віднесення сум податку на додану вартість сплачених у ціні замовлених послуг (робіт) товарів за вищевказаними угодами, оскільки дані суми не відповідають вимогам ст. 198, 193, 201 Податкового Кодексу України (том І аркуші справи 105, 132-134, 151-152, 157, 180-183, 190, 239, том ІІ аркуші справи 17-19, 35-36, 41, 64-67, 74, 77).

З наявного в матеріалах справи договору № 04У/12 від 12.01.2012 року та наданої на його виконання первинної документації (податкові накладні; акти здачі-прийняття робіт), вбачається порушення умов договору та порядку виконання договірних зобов'язань. Так, в п. 1.4 вказаного договору № 04У/12 від 12.01.2012 року визначено, що об'єм вантажу, маршрути перевезень, терміни доставки, вартість послуг та інші додаткові дані визначаються за угодою сторін в заявках, які позивач не надав. Крім того, оскільки предметом договору були транспортно-експедиційні послуги, на підтвердження реальності виконання сторонами зобов'язань за цим договором повинні були бути складені товарно-транспортні накладні, подорожні листи тощо. Оскільки відсутні заявки, в яких згідно умов договору мали бути відображені суттєві умови поставки товару (об'єм, маршрут, термін, вартість та інші дані), суд дійшов висновку про неможливість встановити реальність виконання сторонами зобов'язань за даним договором. Відсутність у позивача товарно-супроводжувальної документації за даним договором, зокрема товарно-транспортних накладних, які є обов'язковими для даного виду договору також свідчить про відображення в бухгалтерському обліку безтоварних операцій. Умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг передбачають наявність документів, підтверджуючих походження вантажу, наявність письмових заявок клієнта. Відповідних документів позивачем не надано (том І аркуші справи 91-99, 225-233).

Згідно договору № 06Т/12 від 01.02.2012 року та наданої первинної документації, а саме: специфікації, податкових накладних, видаткових накладних ТОВ «Альфаінвест» передало, а ТОВ «Ділекс Україна» прийняло соняшник. Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що умови даного договору окрім податкових та видаткових накладних передбачали наявність товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур. Зазначені документи до перевірки не надавались та не були надані суду. (том І аркуш справи 77, 100-104, 107-131, 137-149, 154-156, 159-179, 184-189, 192-224, 234-238, 241-250, том ІІ аркуші справи 1-15, 21-33, 38-40, 43-63, 68-73, 76, 79-110). З наявних в матеріалах справи первинних документів не вбачається яким чином здійснювалось перевезення даного товару, наявність у позивача можливості зберігати придбаний товар, адже згідно накладних соняшник закуповувався великими партіями, крім того, відсутні також сертифікати якості товару (соняшник). Таким чином, оскільки сторонами даного правочину порушувались істотні його умови, відсутня документація щодо підтвердження задекларованих сум податку на додану вартість, то позивач не мав права включати до складу податкового кредиту непідтверджені належними доказами такі суми сплаченого податку.

Під час перевірки було встановлено включення ТОВ «Ділекс Україна» до складу податкового кредиту у березні 2012 року та у червні 2012 року за вищезазначеними угодами сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Альфаінвест» у загальному розмірі 1 368 246 грн. 00 коп. Проте, згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності між сумою податкового кредиту ТОВ «Ділекс Україна» сформованого по взаємовідносинам з ТОВ «Альфаінвест» та сумою задекларованих контрагентом податкових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 1 368 246 грн. 00 коп.

Крім того, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до акту № 524/2214/31121855 від 30.10.2012 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Альфаінвест» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Ділекс Україна» за період червень 2012 року встановлено відсутність майна та іншим матеріальних ресурсів економічно необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу; відсутність первинних документів; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку із відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; порушення вимог Цивільного Кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків (том ІІ аркуші справи 132зв.-138).

Згідно інформації ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запоріжської області ДПС, під час опитування керівника ТОВ «Альфаінвест» - ОСОБА_3 було встановлено, що здійснюючи фінансово-господарську діяльність підприємства з метою мінімізації податкових зобов'язань та несплати податків до бюджету, ним використовувались куплені з метою завищення податкового кредиту у контрагента - ПП «Театральне агентство «КОЛІЗЕЙ» документи. Зустрічними звірками з ПП «Театральне агентство «КОЛІЗЕЙ» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з придбання товару цього контрагента (том ІІ аркуші справи 139-145).

У ході розгляду справи позивачем не доведено та не підтверджено належними письмовими доказами факту подальшого використання придбаних у ТОВ «Альфаінвест» послуг у власній господарській діяльності, що свідчить про безпідставне формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених за податковими накладними по взаємовідносинам з зазначеним контрагентом.

Відповідно до положень п.п. а п. 198. 1 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу ставкою, протягом такого звітного періоду, у зв'язку із здійсненням операцій, передбачених п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до складу податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України, які повинні підтверджуватися податковими накладними складеними у відповідності до вимог ст. 201 Податкового Кодексу України, митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. З аналізу наведених норм вбачається, що податкові накладні та інші документи, мають силу первинних та можуть слугувати підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за обставини надання усієї необхідної первинної документації, яка фіксує факти здійснення господарських операцій та містить усі формальні реквізити у відповідності до Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. За таких обставин, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з наданих позивачем під час розгляду справи актів виконаних робіт, податкових накладних, видаткових накладних не вбачається місце надання послуг, терміни надання послуг, не можливо встановити яким чином, на якій території та на яких об'єктах замовника зазначені послуги надавались та їх результати.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Ділекс Україна» про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси № 0000022334 від 02.01.2013 року є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Україна» (код ЄДРПОУ 35992751, 65015, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 64, корпус Б, кв. 67 ) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000022334 від 02.01.2013 року - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено та підписано суддею 04 червня 2013 року.

Суддя Я.В. Балан