Ухвала

від 19.11.2015 по справі 815/3652/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2015 року м. Київ К/800/57853/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013

у справі № 815/3652/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділекс Україна»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ділекс Україна» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ділекс Україна») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.01.2013 №0000022334.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про задоволення позову.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських відносин з ТОВ «АльфаІнвес» за період березень, червень 2012 року, за результатами якої складено від 16.11.2012 №2197/22-34/35992758/12.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем ст. 185, п. 188.1 ст. 188. п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), що призвело до заниження ним суми податку на додану вартість на загальну суму 1710308,00 грн.

Відповідач здійснюючи перевірку дійшов до висновку про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «АльфаІнвест» за березень 2012 року у розмірі 485937,01 грн., та за червень 2012 року у розмірі 882308,99 грн. Угоди з зазначеним контрагентом укладались без мети настання реальних змін у майновому стані платників податків, тому є нікчемними. На думку відповідача господарські операції позивача з ТОВ «АльфаІнвест» мали ознаки фіктивності, скільки у контрагента відсутні трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інші засоби необхідні для здійснення господарської діяльності.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.01.2013 №0000022334, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1710308,00 грн., яких: за основним платежем - 13682246,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 342062,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено вимоги податкового законодавства, тому не мав права на формування податкового кредиту за рахунок сум податку на додану вартість сплачених за отриманими податковими накладними від контрагента.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У пункті 198.6 наведеної норми визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ «АльфаІнвес» були укладені договори: від 28.11.2011 №03У/11, від 28.11.2011 №02У/11, від 12.01.2012 №04У/12, від 01.02.2012 №06Т/12.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, виписаними позивачу особою, яка була платниками ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстрована у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мала достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Крім того, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальників, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладених позивачем з ТОВ «АльфаІнвес» правочинів є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів у Одеській області відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров