Постанова

від 23.06.2006 по справі 116/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

116/4-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2006 р.                                                                   Справа № 116/4-06

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу        

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Молох”, м. Бровари  

до Броварської міжрайонної державної податкової інспекції  

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04. 2005р. № 0000072304\0

секретар судового засідання: Свириденко І.  

за участю представників:

від позивачаХан В.М. дор. від 17.03.2005р.

від відповідачаБерезовий Є.П. дов. від 5.06.2006р., Степанюк А.В., дов. від 11.04.2006р.

від Прокуратури Голденок Т.А. посвід № 22

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 23.06.2006р. о 11 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 5.07.2006р, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

Встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Молох”(надалі позивач) заявлений позов до Броварської міжрайонної державної податкової інспекції (надалі відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072304\0 від 21.04.2005р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням, оскільки  прийнята ним до обліку податкова накладна № 81 від 18.10.2004р. відповідає вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит сформований Товариством правомірно у відповідності до приписів підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вищенаведеного Закону України. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем частини 9 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" щодо терміну проведення планової виїзної перевірки. Зауважує на тому, що в спірному податковому повідомленні-рішенні № 0000072304 від 21.04.2005р., в порушення встановленої форми В1 додатка 5 „Порядку направлення органа державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” в редакції наказу ДПА України 10.08.2005р. № 328, відсутнє посилання на порушений пункт статті Закону України „Про податок на додану вартість”, в акті перевірки від 21.04.2005р. № 300/23-4/23582683 не міститься посилання на порушення з боку позивача вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Крім того, посилається на те, що згідно з п.1.7 „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327,  факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Висновок експерта Київського НДІСЕ № 1360/1361, яким обґрунтовується позиція відповідача не є первинним документом, цей висновок не фіксується в бухгалтерському та податковому обліку, тому посилання відповідача на цей документ, як на обґрунтування наявності порушення податкового законодавства з боку позивача є неправомірним.  

Відповідач проти позову заперечує, просить суд відмовити у його  задоволенні, посилаючись на те, що позивачем неправомірно до складу податкового кредиту віднесено суму ПДВ 3190000 грн. по придбаному товару з назвою „струмознімач ТС-150”, який не може використовуватись за призначенням та взагалі не є виробом зазначеного найменування, в податковій накладній від 18.10.2004р. № 81 вказана номенклатура неіснуючого товару, чим порушено вимоги п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому, МДПІ наголошує на тому, що інформація стосовно практичного використання згаданих стумознімачів, технічні умови та технічне застосування струмознімачів ТС-150 підтверджується листом Донецького науково-дослідного вугільного інституту від 14.03.2005р. № 24-194, відповіддю Міністерства палива та енергетики від 17.03.2005р. № 1-408\8Д та висновком експертизи КНДІСЄ від 31.05.2005р. № 1360\1361.

Представник прокуратури підтримав позицію податкової служби, та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став акт № 300\23-4\23582683  від 21.04.2005 року позапланової документальної перевірки ТОВ „Молох” з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за жовтень 2004р., проведеної працівниками Броварської об'єднаної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Броварська міжрайонна ДПІ), внаслідок якої  встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. З урахуванням матеріалів відповіді Донецького науково-дослідного вугільного інституту від 14.03.2005р. № 24-194, відповіді Міністерства палива та енергетики від 17.03.2005р. № 1-408\8Д та  експертизи КНДІСЄ від 31.05.2005р. № 1360\1361  ДПІ дійшла висновку про документальне не підтвердження податкового кредиту за жовтень місяць 2004 року і зменшила бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2004р. на 3190000 грн.

Таке порушення, як зазначає в акті перевірки відповідач, виникло у зв‘язку з віднесенням позивачем до податкового кредиту у жовтні 2004р. сум податку на додану вартість при придбанні у Приватного підприємства „ТК „Варис” струмознімачів з алюмінію для шахтних електровозів ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003 в кількості 5500 шт. загалом на суму 15950000 грн., в т.ч. 3190000 грн. ПДВ, а зважаючи на інформацію, яка міститься у висновках та відповідях дослідних установ та Міністерства, податкова служба дійшла висновку, що придбаний у ПП „ТК „Варис” за податковою накладною від 18.10.2004р. № 81 товар, взагалі не існує: - при розробці технічних умов на виріб "Струмознімач ТС-150" не дотримані вимоги чинних нормативних документів, які визначають порядок розробки технічних умов та промислового серійного виготовлення виробів, - не вбачається за можливе встановити  якому коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідають вироби "Струмознімач ТС-150", оскільки проведеними дослідженнями встановлено, що надані об'єкти не є виробами зазначеного найменування. У висновках експертизи також зазначено, що встановити вартість виробу не є можливим.

На підставі зазначеного акта, Броварською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення  № 0000072304\0 від 21.04.2005р., яким позивачеві зменшено заявлену до відшкодування у жовтня 2002р. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 523052 грн. (за ставкою 20%) та на 2666940 грн. (по експортному відшкодуванню) загалом у розмірі 3189992 грн.  

Господарський суд визнає викладені в акті перевірки висновки помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, виходячи з наступного:  

Як вбачається з матеріалів справи, 5 жовтня 2004р. між позивачем –ТОВ „Молох” та Приватним підприємством „Торговельна Компанія „Варіс” м.Донецьк  укладено договір купівлі-продажу № Вр54, згідно умов якого ПП „ТК „Варіс” як Продавець зобов'язується передати у власність, а ТОВ „Молох” –Покупець прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною. У Специфікації від 5.10.2004р., яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу № Вр54, зазначено: найменування продукції –Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003, кількість 5500 шт., на суму 19140000 грн., в т.ч. 3190000 грн. ПДВ.

Факт передачі від Продавця –ПП „ТК „Варис” позивачеві товару – струмознімачів за згаданим договором у кількості 5500 шт. за ціною 2900 грн., загалом на суму 19140000 грн., в т.ч. 3190000 грн. ПДВ. підтверджується накладною № 63 від 18.10.2004р. При цьому, Продавцем виписано податкову накладну від 18.10.2004р. № 81, копія якої міститься в матеріалах справи.

7.10.2004р. між позивачем та Товариством „БрокБізнес” було укладено договір комісії № 1, відповідно до умов якого ТОВ „БрокБізнес” (комісіонер) зобов'язувався від свого імені і за рахунок Позивача (комітента) в 2004р. реалізувати на зовнішньому ринку України Товар, в кількості зазначеній в Специфікації (додаток № 1 до договору), загальна вартість якого складає 16018065,03 грн. В договорі сторони погодили умови розрахунків та звітності, умови здавання та приймання  товару. До матеріалів справи залучена специфікація товару, у якій зазначено: Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003, кількість 5500 шт.  18.10.2004р. сторонами складено акт приймання-передачі цього товару на комісію.

На виконання згаданого договору комісіонером ТОВ „БрокБізнес” 12.10.2004р. укладено зовнішньоекономічний контракт № 4710\2004 з компанією „DATECOM LLC” (США) на поставку товару Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003- у кількості 5500 шт., загалом на суму 3018290 дол. США. Товар було оплачено іноземним контрагентом, виручка в іноземній валюті від експорту товару надійшла на валютний рахунок Комісіонера 27.10.2004р. в повному обсязі. В подальшому комісіонер –ТОВ „БрокБізнес” перерахував комітенту –ТОВ „Молох” кошти в іноземній валюті 17.11.2004р. загалом на суму 16018065,03 грн., згідно платіжних доручень № 57, 58.

Як встановлено під час судового засіданні та не заперечувалось з боку податкової служби - жодна з перерахованих угод не визнана недійсною, всі контрагенти за угодами є діючими без ознак фіктивності.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 , пунктів 7.1, 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; особа –продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану вартість та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Відповідно до норм Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит –це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.( п.1.7 ст.1).

          Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 пункту 7.4 ст.7).

          Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

          Закон України „Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні” визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для  бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.          

          Згідно п.п.7.4.5.п.7.4 статті 7Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг)- актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

          Приписами п.п.7.2.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що податкова накладна ( первинний документ у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні) є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п.п.7.2.1 Закону „Про ПДВ”, зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно абзацу 1 пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за декларацією жовтень 2004р. податкова служба визначила порушення ТОВ „Молох” вимог п.п. 7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту декларації за жовтень 2004р. суму ПДВ у розмірі 3190000 грн. за податковою накладною від 18.10.2004р. № 81.

Як вбачається з залученої до матеріалів справи податкової накладної від 18.10.2004р. № 81, виписаної Продавцем товару –ПП „ТК „Варис” за договором купівлі-продажу, у Графі 3 якої "Номенклатура поставки товарів (робіт/, послуг) зазначено "Струмознімач ТС-150", на загальну суму 19140000 грн., в т.ч. 3190000 грн. ПДВ.

Зазначена податкова накладна складена у  відповідності до вимог підпункту 7.2.1 Закону України № 168/97 та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, і підтверджує суму податкового кредиту, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року. Доказів, що остання  складена неналежними особами, не зареєстрованими як платники ПДВ не надано, при цьому ці обставини податковою службою не заперечувались.

Розрахунки за отриману від ПП „ТК „Варис” продукцію -  Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003 відбулися у безготівковій формі, що підтверджується даними, зазначеними у акті перевірки, а також залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1 від 17.11.2004р., та № 2 від 17.11.2004р.

Доводи податкової служби щодо порушення позивачем при формуванні податкового кредиту у жовтні 2004р. вимог п.п.7.2.1. п.7.2. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме:  в податковій накладній № 81 від 18.10.2004р. вказана номенклатура неіснуючого товару, і відповідно сума податку на додану вартість у розмірі 3190000 грн., зазначена в податковій накладній не може бути віднесена до податкового кредиту є необґрунтованими з огляду на наступне:

Відповідно до підпункту 7.2.1 "є" пункту 7.2 статті 7 "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Приписами п.1.15. статті 1 Законі України „Про податок на додану вартість” встановлено, що терміни, які не визначені в ст.1 цього Закону використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до п.1.6. статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під товарами розуміються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Матеріальні активи - основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів (п.п.1.1. ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”).

Вироби з алюмінію (струмознімачи ТС-150), що були предметом досліджених відповідачем господарських операцій, відносяться до оборотних активів, отже, в розумінні поняття, визначеного Законом, ці вироби є товаром, тому вищезгадані висновки відповідача є безпідставними.  

Господарською операцією, за наслідками якої складено спірну податкову накладну, була купівля-продаж струмознімачів ТС-150. Зазначене найменування визначено в специфікації від 05.10.2004р., яка є додатком до договору купівлі продажу № Вр54 від 05.10.2004р. та накладній № 63 від 18.10.2004р., яка складена на виконання зазначеного договору, і відповідає Технічним умовам виробника, належним чином завірена копія яких долучена до матеріалів справи. Предметом купівлі-продажу у спірних відносинах є вироби з найменуванням, зазначеним у технічних умовах. У спірних відносинах правильність визначення найменування і є номенклатурою. Номенклатура товарів у розумінні часткового співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, як це передбачено статтею 266 Господарського кодексу України та статтею 671 Цивільного кодексу України, у спірних відносинах місця не має.

Господарський суд вважає необґрунтованим посилання податкової служби на порушення позивачем вимог п.7.4.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, яке ґрунтується на тому, що товару, придбаного за податковою накладною 18.10.2004р. № 81 взагалі не існує. Залучені на підтвердження цієї позиції лист Донецького науково-дослідного вугільного інституту від 14.03.2005р. № 24-194, відповідь Міністерства палива та енергетики від 17.03.2005р. № 1-408\8Д та висновок експертизи КНДІСЄ від 31.05.2005р. № 1360\1361 свідчать про неможливість використання згаданих струмознімачів на шахтах у вугільній промисловості, невідповідність при розробці технічних умов на виріб "Струмознімач ТС-150" не дотримані вимоги чинних нормативних документів, які визначають порядок розробки технічних умов та промислового серійного виготовлення виробів, неможливість  встановити якому коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідають вироби "Струмознімач ТС-150" не видається за можливе, так як проведеними дослідженнями встановлено, що надані об'єкти не є виробами зазначеного найменування. Висновками експертизи також встановлено, що встановити вартість виробу не є можливим.

Однак, наведені обставини, зокрема: неналежна якість або недодержання технічних умов при розробці, не доводять факту відсутності такого товару, як Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003.

Судом приймається до уваги доводи позивача стосовно того, що при укладанні договору купівлі-продажу від 5.10.2004р. № Вр54 надані продавцем документи –технічні умови на Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003, висновок Донецького національного технічного Університету від 14.07.2004р. та висновок спеціаліста Донецького НДІСЄ від 28.04.2004р.,  в покупця згаданого товару не було сумніву, що він купує саме ту продукцію, яка зазначена в специфікації. Окрім цього, при подальшому експорті струмознімачів вантаж пройшов процедуру митного оформлення, з наданням офіційного висновку щодо відповідності задекларованого товару.

При цьому слід зауважити наступне: право на податковий кредит не залежить від технічної характеристики та належної якості товару, оскільки  приписами Закону України „Про податок на додану вартість” не вимагається нагляд за якістю поставлено чи купленого товару, наданих послуг, т.і.

Матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарських операцій та фактичне отримання товару ТОВ „Молох”, а також факт оплати останнім згаданого у договорі купівлі-продажу товару- Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003.

Приписами підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено саме реквізити заповнення податкової накладної, а невірне визначення номенклатури поставки товару у податковій накладній є досить вільним тлумаченням з боку податкової служби вимог згаданого Закону щодо не підтвердження права на податковий кредит за такою накладною.

Окрім цього слід зауважити, що пунктом 2 частини ІІ розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом ДПА України 16.09.2002  N 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за N 1023/7311 визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються підприємством у податковій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку підприємства у розрізі періодів;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Як вбачається з акта позапланової документальної перевірки, на підставі якого винесено оспорюване податкове повідомлення-рішення, останній не містить посилань на порушення позивачем вимог підпункту 7.2.1 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” щодо порядку заповнення податкової накладної.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки Броварської ОДПІ щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту в жовтні 2004 року спростовуються встановленими у даній справі обставинами, у зв‘язку з чим спірне податкове повідомлення –рішення є таким, що не відповідає законодавству і на цій підставі підлягає визнанню нечинним.

Судові витрати (3,40 грн. судового збору) відповідно до вимог ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються позивачеві з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                       п о с т а н о в и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції від 21.04.2005р. № 0000072304\0.

Стягнути з Броварської міжрайонної державної податкової інспекції (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 286), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Молох” (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Незалежності, 3 к. 18 код ЄДРПОУ 23582683) 3,40 грн.  судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями   185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 5 липня 2006р.