Постанова

від 23.08.2006 по справі 116/4-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

116/4-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.08.06                                                                                            Справа №  116/4-06

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Зеленіна  Н.І. (доповідач по справі),

суддів:                                 Агрикової  О.В. суддів:                                 Мельника С. М.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання Огієнку В. О.

за участю представників сторін:

від позивача: Богова Л. О. –дов. б/н від 21.08.2006 р., представник

від відповідача: Воловенко О. М. –дов. № 699 від 25.04.2006 р., СДПІ юридичного управління ДПА в Київській області; Крупка Б. Г. –дов. № 1 від 11.04.2006 р., начальник юридичного відділу Броварської МДПІ, Ткаченко О. М. –дов. № 7607 від 22.08.2006 р., завідуюча сектором перевірок відшкодування ПДВ Броварської МДПІ

прокурор: Матвієць В. В. –посв. № 54 від 28.03.2005 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області та апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року

у справі № 116/4-06 (суддя Попікова О. В.)

за позовом    Товариства з обмеженою відповідальністю “Молох”, м. Бровари

до                    Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, м. Бровари

про                       визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04.2005 р.    № 0000072304/0

в с т а н о в и в:

          Товариство з обмеженою відповідальністю “Молох” звернулося до господарського суду Київської області з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 21.04.2005 р. № 0000072304/0.

Постановою господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі              № 116/4-06  (т. 1 а. с. 147-155) позов задоволено повністю; визнано нечинним податкові повідомлення-рішення Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області від 21.04.2005 року № 0000072304/0; стягнуто з Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Молох” 3,40 грн. судового збору.

Не погоджуючись винесеною постановою, Броварська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі № 116/4-06 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовної заяви ТОВ “Молох” відмовити.

Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 31.07.2006 року у справі № 116/4-06 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року та проведено за ухвалою від 02.08.2006 року необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

До Київського міжобласного апеляційного господарського суду 04.08.2006 р. вх.  № 2-04/1/886/2615 надійшла апеляційна скарга Заступника прокурора Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року, в якій викладено вимоги про скасування постанови господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі № 116/4-06 та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовної заяви ТОВ “Молох” відмовити.

          Враховуючи те, що вимоги апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року співпадають з вимогами апеляційної скарги Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року, то розгляд апеляційної скарги Заступника прокурора Київської області підлягає приєднанню у відповідності до положень ч. 1 ст. 192 КАС України до розгляду апеляційної скарги Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Молох” не скористалося процесуальним правом на надання заперечень на апеляційну скаргу.

Прокурор в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню як необґрунтовані, а постанова залишається без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, правонаступником якої є Броварська міжрайонна державна податкова інспекція Київської області (далі –орган ДПС, відповідач), проведено позапланову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “Молох” (далі –ТОВ “Молох”, позивач) за жовтень 2004 року, за результатами якої складено акт № 300/23-4/23582683 від 21.04.2005 р. (т. 1 а. с. 7-16).

Документальною перевіркою встановлено порушення п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, а саме: з урахуванням матеріалів відповіді Донецького науково-дослідного вугільного інституту від 14.03.2005 р. № 24-194, відповіді Міністерства палива та енергетики від 17.03.2005 р. № 1-408\8Д та експертизи Київського НДІСЕ від 31.05.2005 р. № 1360М361 орган ДПС дійшов висновку про документальне не підтвердження податкового кредиту за жовтень місяць 2004 року і зменшив бюджетне відшкодування ПДВ за жовтень 2004 р. на 3 190 000 грн.

Таке порушення, як зазначає в акті перевірки відповідач, виникло у зв'язку з віднесенням позивачем до податкового кредиту у жовтні 2004 р. сум податку на додану вартість при придбанні у Приватного підприємства “ТК “Варис” струмознімачів з алюмінію для шахтних електровозів ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003 в кількості 5500 шт. на загальну суму 15 950 000 грн., в т. ч. 3 190 000 грн. ПДВ, а зважаючи на інформацію, яка міститься у висновках та відповідях дослідних установ та Міністерства, орган ДПС дійшов висновку, що придбаний у ПП “ТК “Варис” за податковою накладною від 18.10.2004 р. № 81 товар, взагалі не існує: - при розробці технічних умов на виріб “Струмознімач ТС-150” не дотримані вимоги чинних нормативних документів, які визначають порядок розробки технічних умов та промислового серійного виготовлення виробів, - не вбачається за можливе встановити якому коду Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності відповідають вироби “Струмознімач ТС-150”, оскільки проведеними дослідженнями встановлено, що надані об'єкти не є виробами зазначеного найменування. У висновках експертизи також зазначено, що встановити вартість виробу не є можливим.

У зв'язку з виявленим порушеннями Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області винесено податкове повідомлення-рішення              № 0000072304/0 від 21.04.2005 р., яким позивачу зменшено заявлену до відшкодування у жовтня 2004 р. суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 523 052 грн. (за ставкою 20 %) та на 2 666 940 грн. (по експортному відшкодуванню), а разом на суму 3 189 992 грн. (т. 1 а. с. 17).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як підтверджується матеріалами справи і встановлено судом першої інстанції, 05.10.2004 р. між позивачем та Приватним підприємством “Торговельна компанія “Варіс” укладено договір купівлі-продажу № Вр54, згідно умов якого ПП “ТК “Варіс” (за договором –продавець) зобов'язується передати у власність, а ТОВ “Молох” (за договором –покупець) прийняти та оплатити товар, номенклатура, кількість, ціна якого

зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною. У Специфікації від 05.10.2004 р., яка є додатком № 1 до договору купівлі-продажу № Вр54, зазначено: найменування продукції –Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003, кількість 5 500 шт., на суму 19 140 000 грн., в т. ч.               3 190 000 грн. ПДВ.

Факт передачі від ПП “ТК “Варіс” позивачу товару (струмознімачів) за вказаним договором у кількості 5 500 шт. за ціною 2 900 грн., на загальну суму 1 9140 000 грн.,           в т. ч. 3 190 000 грн. ПДВ, підтверджується накладною № 63 від 18.10.2004 р. При цьому, продавцем (ПП “ТК “Варіс”) виписано податкову накладну від 18.10.2004 р. за № 81 (т. 1 а. с. 39).

07.10.2004 р. між позивачем та ТОВ “БрокБізнес” укладено договір комісії № 1, відповідно до умов якого ТОВ “БрокБізнес” (за договором –комісіонер) зобов'язувався від свого імені і за рахунок позивача (за договором –комітент) в 2004 р. реалізувати на зовнішньому ринку України товар, в кількості зазначеній в Специфікації (додаток № 1 до договору), загальна вартість якого складає 16 018 065,03 грн. В договорі сторони погодили умови розрахунків та звітності, умови здавання та приймання товару. В матеріалах справи знаходиться специфікація товару, у якій зазначено: Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003, кількість 5 500 шт. 18.10.2004 р. сторонами складено акт приймання-передачі цього товару на комісію.

На виконання вказаного договору комісії комісіонером (ТОВ “БрокБізнес”) 12.10.2004 р. укладено зовнішньоекономічний контракт № 4710\2004 з компанією “DATECOM LLC”(США) на поставку товару Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003- у кількості  5 500 шт., на загальну суму 3 018 290 дол. США. Товар оплачено іноземним контрагентом, виручка в іноземній валюті від експорту товару надійшла на валютний рахунок комісіонера 27.10.2004 р. в повному обсязі. В подальшому комісіонер (ТОВ “БрокБізнес”) перерахував комітенту (ТОВ “Молох”) кошти в іноземній валюті 17.11.2004 р. на загальну суму 16 018 065,03 грн. згідно платіжних доручень № 57, № 58.

Жодна з перерахованих вище угод не визнана недійсною, всі контрагенти за угодами є діючими без ознак фіктивності.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України “Про податок на додану вартість” об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції чинній на час проведення спірних операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Закон України “Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні”

визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, що фіксують факти їх здійснення.

Податкова накладна повинна відповідати вимогам, визначеним п. п. 7.2.1 п. 7.2           ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо її оформлення.

Порядок формування права на податковий кредит визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті, відповідно до якого податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

У відповідності до абз. 1 п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Відповідно до абз. 1 п. п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, яким зменшено заявлену до відшкодування суму ПДВ за декларацією жовтень 2004 р. податкова служба визначила порушення ТОВ “Молох” вимог п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту декларації за жовтень 2004 р. суму ПДВ у розмірі 3 190 000 грн. за податковою накладною від 18.10.2004 р. за № 81.

Як вбачається з податкової накладної від 18.10.2004 р. за № 81, виписаної продавцем товару –ПП “ТК “Варіс” за договором купівлі-продажу, у графі 3 якої “Номенклатура поставки товарів (робіт/, послуг)” зазначено “Струмознімач ТС-150”, на загальну суму 19 140 000 грн., в т. ч. 3 190 000 грн. ПДВ.

Зазначена податкова накладна складена у відповідності до вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2           ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165, і підтверджує суму податкового кредиту, визначеного в податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2004 року. Доказів, що остання складена неналежними особами, не зареєстрованими як платники ПДВ не надано, при цьому ці обставини органом ДПС не заперечуються.

Розрахунки за отриману від ПП “ТК “Варис” товар –Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003 відбулися у безготівковій формі, що підтверджується даними, зазначеними у акті перевірки, а також залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1 від 17.11.2004 р. та № 2 від 17.11.2004 р.

Доводи податкової служби щодо порушення позивачем при формуванні податкового кредиту у жовтні 2004 р. вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: в податковій накладній № 81 від 18.10.2004 р. вказана номенклатура неіснуючого товару і відповідно сума податку на додану вартість у розмірі 3 190 000 грн., зазначена в податковій накладній не може бути віднесена до податкового кредиту є необґрунтованими.

Відповідно до п. п. “е” п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Приписами п. 1.15 ст. 1 Законі України “Про податок на додану вартість” встановлено, що терміни, які не визначені в ст. 1 цього Закону використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під товарами розуміються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” матеріальні активи –основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Вироби з алюмінію (струмознімач ТС-150), що були предметом досліджених    відповідачем господарських операцій, відносяться до оборотних активів, а тому в розумінні поняття, визначеного Законом, ці вироби є товаром. За таких обставин викладені вище висновки відповідача є безпідставними.

Господарською операцією, за наслідками якої складено спірну податкову накладну, була купівля-продаж струмознімачів ТС-150. Зазначене найменування визначено в специфікації від 05.10.2004 р., яка є додатком до договору купівлі продажу № Вр54 від 05.10.2004 р. та накладній № 63 від 18.10.2004 р., яка складена на виконання зазначеного договору, і відповідає Технічним умовам виробника. Предметом купівлі-продажу у спірних відносинах є вироби з найменуванням, зазначеним у технічних умовах. У спірних відносинах правильність визначення найменування є номенклатурою. Номенклатура товарів у розумінні часткового співвідношення за сортами, групами, підгрупами, видами,

марками, типами, розмірами, як це передбачено статтею 266 Господарського кодексу України та статтею 671 Цивільного кодексу України, у спірних відносинах місця не має.

Посилання органу ДПС та прокуратури на порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, яке ґрунтується на тому, що товару, придбаного за податковою накладною 18.10.2004 р. № 81 взагалі не існує, є безпідставними.

При укладанні договору купівлі-продажу від 5.10.2004 р. № Вр54 продавцем надані документи: технічні умови на Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003, висновок Донецького національного технічного університету від 14.07.2004 р. та висновок спеціаліста Донецького НДІСЄ від 28.04.2004 р., а тому в покупця згаданого товару не було сумніву, що він купує саме ту продукцію, яка зазначена в специфікації. При подальшому експорті струмознімачів вантаж пройшов процедуру митного оформлення, з наданням офіційного висновку щодо відповідності задекларованого товару.                                                                                      

При цьому право на податковий кредит не залежить від технічної характеристики та належної якості товару, оскільки приписами Закону України “Про податок на додану вартість” не вимагається нагляд за якістю поставлено чи купленого товару, наданих послуг, тощо.

Матеріалами справи підтверджується фактичне здійснення господарських операцій та фактичне отримання товару ТОВ “Молох”, а також факт оплати останнім згаданого у договорі купівлі-продажу товару –Струмознімач ТС-150 ТУУ 31.2-24650607-004-2003.

Приписами п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено саме реквізити заповнення податкової накладної, а невірне визначення номенклатури поставки товару у податковій накладній є досить вільним тлумаченням з боку органу ДПС вимог Закону щодо не підтвердження права на податковий кредит за такою накладною.

Як вбачається з акта позапланової документальної перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, останній не містить посилань на порушення позивачем вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” щодо порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Доводи відповідача та прокурора, викладені в апеляційних скаргах, відхиляються колегією суддів суду апеляційної інстанції, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в постанові суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів суд апеляційної інстанції прийшла до висновку, що постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі № 116/4-06 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для її скасування та задоволення апеляційних скарг відсутні.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 195, п. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд  

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Броварської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі № 116/4-06 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Заступника прокурора Київської області на постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі № 116/4-06 залишити без задоволення.

3. Постанову господарського суду Київської області від 23.06.2006 року у справі  № 116/4-06 залишити без змін.

4. Справу № 116/4-06 повернути господарському суду Київської області.

          Ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду у даній справі за наслідками перегляду відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України у порядку, передбаченому ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Зеленіна  Н.І.                                            Судді:                                                                                      Агрикова  О.В.  Судді:                                                                                      Мельник С. М.