Постанова

від 06.06.2013 по справі 825/708/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/708/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 червня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Беспалова О.О.,

суддів Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі Кравчук М.В.,

за участю представника позивача Кінебаса О.М., представника відповідача Смуригіної К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Фірма «Альфа-2» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в місті Чернігові ДПС, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 лютого 2013 року № 0000852200, № 0000862200 та № 0000872200, якими було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 562,00 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 40 921,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 7 043,00 грн., а також збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 351 422,00 грн. та нараховано 1,00 грн. штрафних санкцій.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Фірма «Альфа-2» з питань достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість за 2011 рік по операціям з ТОВ «БК «Національ», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Інфостар Трейдинг», ТОВ «КТ «Євромаркет», ТОВ «Самбрус», ТОВ «ПроммастСтандарт», ПП «Саур» та податку на прибуток за відповідні періоди з вищевказаними контрагентами.

За результатами перевірки було складено Акт від 22 січня 2013 року № 183/22/14236657 (т.1 а.с. 10-25). В акті зазначено що перевіркою встановлені наступні порушення: п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників в рядку 17 Декларації та встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет у загальній сумі 40 921,00 грн. та завищено від'ємне значення у сумі 1 562,00 грн.; п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 ст. 134.1 ст. 134, п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено заниження суми податку на прибуток у загальній сумі 351 422,00 грн.

На підставі Акта були прийняті податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000852200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 351 423,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 351 422,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1,00 грн. (т. 1 а.с. 7); податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000872200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1 562,00 грн. (т. 1 а.с. 8); податкове повідомлення-рішення від 07.02.2013 року № 0000862200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 47 964,00 грн., в тому числі за основним платежем на суму 40 921,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 7 043,00 грн. (т. 1 а.с. 9).

На думку відповідача фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «Національ», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Інфостар Трейдинг», ТОВ «КТ «Євромаркет», ТОВ «Самбрус», ТОВ «ПроммастСтандарт», ПП «Саур» не було, надані документи не підтверджують реальність господарських операцій.

Так, в перевіряємий період позивач з укладання договорів придбавав товари та замовляв виконання робіт для подальшої їх реалізації. Передача товарів оформлювалась видатковими накладними. На підтвердження здійснення спірних операцій позивачем були надані платіжні доручення, видаткові накладні , податкові накладні, акти приймання-передачі робіт та довідки про вартість виконаних робіт.

Разом з тим, колегія звертає увагу, що позивачем не було надано документів, які б підтверджували оприбуткування товару на складі позивача; довіреностей на отримання придбаного товару представниками позивача, також не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували доставку придбаних товарів.

Позивачем було надано підтверджуючі документи про подальшу реалізацію товарів, проте колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що надані документи підтверджують фактичне здійснення спірних операцій з придбання товарів позивачем, оскільки вони підтверджують лише господарські відносини позивача з контрагентами-покупцями. Доказів того, що реалізовані були саме товари та послуги придбані у ТОВ «БК «Національ», ТОВ «Граньстройінвест», ТОВ «Промелектро-75», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Євроград КС», ТОВ «Інфостар Трейдинг», ТОВ «КТ «Євромаркет», ТОВ «Самбрус», ТОВ «ПроммастСтандарт», ПП «Саур» позивачем не надано.

Натомість відповідачем надано Акт про результати перевірки ТОВ «Промелектро-75» від 20.02.2012 року № 29/2300/36098229 (т. 4 а.с. 25-28), з якого вбачається, що контрагенти незаконно скористались податковим кредитом від ТОВ «Промелектро-75» у 2011 році. ТОВ «Промелектро-75» на адресу позивача виписано видаткові та податкові накладні ОСОБА_4, який зареєстрований директором зазначеного контрагента та є громадянином РФ. Проте, у даний період в Україні не перебував (не перетинав державний кордон за даними Державної прикордонної служби України протягом такого періоду), тобто податкові накладні підписувати не міг.

Актом про результати перевірки ТОВ «БК «Національ» від 14.04.2011 року встановлено відсутність об'єктів оподаткування при продажі товарів у 2011 році (т. 4 а.с. 29-34). Аналогічний висновок міститься в Акті про результати перевірки ТОВ «Самбрус» від 08.08.2011 року (т. 4 а.с. 42-48) та в Акті про результати перевірки ТОВ «Граньстройінвест» від 13.02.2012 року (т. 4 а.с. 62-78).

В Акті про результати перевірки ТОВ «Проммаст-стандарт» від 23.11.2011 року встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків (т. 4 а.с. 35-41), аналогічний висновок міститься в Акті про результати перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач» від 11.07.2011 року (т. 4 а.с. 79-94).

Щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами ПП «Фірма «Володар» складено Акти про неможливість проведення зустрічної звірки від 18.10.2011 року та 26.12.2011 року (т. 4 а.с. 49-61)

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на прибуток та податку на доадну вартість регулюється Податковим кодексом України. Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

П.п. 138.2. ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Так, у відповідності до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, встановлено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Крім того, з аналізу положень норм Податкового кодексу України випливає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Підтвердженням даних податкового обліку можуть бути лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатньо належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення спірних господарських операцій, а тому колегія суддів вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а позивачем не надано достатньо доказів на обґрунтування позовних вимог, колегія суддів не згодна з висновком суду першої інстанції і вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року - скасувати.

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Альфа-2» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Губська О.А.

Суддя Грибан І.О.

(Повний текст постанови виготовлено 11.06.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.