Ухвала

від 05.06.2013 по справі 2а-9087/10/0570

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" червня 2013 р. м. Київ К-28752/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 по справі №2а-9087/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пласт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерний комерційний банк «Національний кредит» про скасування податкових повідомлень-рішень та першої податкової вимоги, звільнення активів з податкової застави

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пласт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень №0000701540/0 від 02.02.2010 про застосування штрафних санкцій у розмірі 9608,62грн., №0000711540/0 від 02.02.2010 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1060,16грн., скасування першої податкової вимоги від 25.02.2010 №1/187 та звільнення активів з податкової застави, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька від 02.02.2010 №0000701540/0 та №0000711540/0, першу податкову вимогу від 25.02.2010 №1/187. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Пласт» витрати по сплаті судового збору у сумі 1,70грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Рішення судів щодо задоволення позовних вимог мотивовано відсутністю права податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку. В частині відмови в задоволенні вимог, суди виходили з відсутності підстав для направлення податкової вимоги та виникнення права податкової застави.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 30.01.2010 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 06.09.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просив скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000701540/0 від 02.02.2010, №0000711540/0 від 02.02.2010 та податкової вимоги від 25.02.2010 №1/187, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, п.п.16.5.2 п.16.5 ст. 16, п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі-Закон України №2181).

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями до позивача було застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств. Нарахування штрафних санкцій було здійснено відповідачем в автоматичному режимі на підставі даних особового рахунку позивача. При цьому, сплачені позивачем поточні платежі податку на прибуток підприємств зараховані відповідачем на погашення попереднього податкового боргу позивача.

Згідно п.7.7 ст. 7 вказаного Закону податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України №2181 та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до п.5.3.1 п.5.3 ст.5 цього ж Закону.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому, суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України №2181, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним, що свідчить про безпідставність застосування до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Проблемою спору в частині скасування першої податкової вимоги є встановлення факту податкового боргу зі сплати штрафних як підстави для направлення першої податкової вимоги.

В свою чергу, неправомірність визначення позивачеві штрафних санкцій обумовлює відсутність податкового боргу зі сплати штрафних санкцій, а тому перша податкова вимога №1/187 від 25.02.2010 також підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом попередніх інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права при встановленні фактичних обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17.06.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.08.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв