Ухвала

від 05.08.2010 по справі 2а-9087/10/0570

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2010 року справа №2а-9087/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

судді - доповідача: Ляшенко Д.В.

суддів: Колеснік Г.А., Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання: Турко І.Б.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - за дов. від 20.05.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року (повний текст постанови виготовлений 18 червня 2010 року) по справі № 2а-9087/10/0570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пласт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного комерційного банку «Національний кредит» «про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування першої податкової вимоги, звільнення активів з податкової застави», -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пласт» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного комерційного банку «Національний кредит», в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішень № 0000701540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн., скасувати першу податкову вимогу від 25.02.10 № 1/187, звільнити активи з податкової застави, з урахуванням змін позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що АКБ «Національний кредит», в якому позивач має розрахунковий рахунок, не виконано два платіжні доручення на плату податку на прибуток підприємства, а саме платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 року в сумі 26532,00 грн. та № 329 від 30.12.2008 року в сумі 10000,00 грн.

Позивач вказує, що ним своєчасно були направлені до АКБ «Національний кредит» платіжні доручення на сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємства: платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 року в сумі 26532,00 грн. для сплати податкового зобов'язання за третій квартал 2008 року; платіжне доручення № 329 від 30.12.2008 року в сумі 10000,00 грн. для сплати податкового зобов'язання за 11 місяців 2008 року.

Незважаючи на невиконання АКБ «Національний кредит» зобов'язань щодо перерахування коштів, позивач часткового погасив податковий борг, що виник за 9 місяців 2008 року, в сумі 11000,00 з іншого поточного рахунку.

29.07.2009 року позивач знайшов можливість переказу заблокованих коштів з АКБ «Національний кредит» на інший поточний рахунок., та 31.07.2009 року повністю розрахувався с бюджетом з податку на прибуток за 9 та 11 місяців 2008 року, переказавши погоджену з відповідачем суму в 18350,00 грн. платіжним дорученням № 124.

Позивач вважає, що ним виконанні умови чинного законодавства щодо сплати податку на прибуток, незважаючи на невиконання АКБ «Національний кредит» своїх зобов'язань, але 20.01.2010 року отримав акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на прибуток № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 року. При цьому в акті не вказано причину появи податкового боргу, тобто невиконання АКБ «Національний кредит» доручень клієнта.

В даному випадку підлягає застосуванню п. п. 16.5.1. п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно з яким за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Також в акті не вказано час виникнення податкового боргу з податку на прибуток підприємства - 10.11.2008 року, тобто податковий борг виник за 9 місяців 2008 року. Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Відповідач не мав права спрямовувати кошти на погашення податкового боргу не зважаючи на призначення платежу в платіжних дорученнях.

Позивачем спрямовувався лист до відповідача та скарга до ДПА у Донецькій області щодо неправомірних дій при складанні акту, але доводи позивача не були взяті до уваги.

В березні 2010 року відповідачем отримано першу податкову вимогу від 25.02.2010 року № 1/187 з повідомленням про виникнення податкової застави на його активи. У зв'язку з зазначеним, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року позов задоволений частково, а саме суд першої інстанції скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька № 0000701540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.2010 про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн., першу податкову вимогу від 25.02.2010 року № 1/187 та стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Пласт» витрати по сплаті судового збору у сумі 1,70 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмолено.

Відповідач вважаючи, що це судове рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші особи, які беруть участь у справі за викликом до суду не прибули.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанціями встановлено наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пласт» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за № 19385528, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька.

06.11.2008 року позивач надав до Калінінської філії АКБ «Національний кредит» платіжне доручення № 280 від 06.11.2008 року в сумі 26532,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «податок на прибуток за 3 квартал 2008 року, повн. перерахований до бюджету. Термін сплати - 09.11.2008 року».

26.12.2008 року до Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» позивачем подано платіжне доручення № 327 від 26.12.2008 року в сумі 7137,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «податок на прибуток за 11 місяців 2008 року, повн. перерахований до бюджету. Термін сплати - 30.12.2008 року».

30.12.2008 року до Калінінської філії АКБ «Національний кредит» позивачем подано платіжне доручення № 329 від 30.12.2008 року в сумі 10000,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «податок на прибуток за 11 місяців 2008 року, повн. перерахований до бюджету. Термін сплати - 30.12.2008 року».

Позивачем з метою сплати податкового зобов'язання за декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року 06.05.2009 року подано до Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» платіжне доручення № 83 від 05.05.2009 року в сумі 7382,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «податок на прибуток за 1 квартал 2009 року, повн. перерахований до бюджету. Термін сплати - 08.05.2009 року».

31.07.2009 року позивачем подано до Донбаської філії ВАТ «Кредитпромбанк» платіжне доручення № 124 від 31.07.2009 року в сумі 18350,00 грн. В реквізиті «Призначення платежу» вчинено запис: «податок на прибуток за 2 квартал 2009 року, повн. перерахований до бюджету. Термін сплати - 09.08.2009 року».

Позивач звертався до АКБ «Національний кредит» з листом від 25.11.2008 року за № 24 з проханням виконати платіжні доручення.

З листа Калінінської філії АКБ «Національний кредит» від 10.06.2009 року вбачається, що, зокрема, платіжні доручення № 280 від 06.11.2008 року, № 329 від 30.12.2008 року прийняті банком в картотеку до позабалансового рахунку 9804 «Розрахункові документи, що несплачені з вини банку» у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 року в АКБ «Національний кредит» введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік і накладено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком до 18.06.2009 року. На період дії мораторію коштами, які надходять на рахунок банку розпоряджається тимчасовий адміністратор.

Податковим органом проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності сплати податку на прибуток до бюджету, за результатами якої складений акт № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 року.

В акті зазначено, що позивачем подано до відповідача декларацію з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року, згідно з якою самостійно визначено податкове зобов'язання до сплати 17136,0 грн. (термін сплати 30.12.2008 року) та декларацію з податку на прибуток підприємства з 1 квартал 2009 року, самостійно визначено податкове зобов'язання до сплати 7382,0 грн. (термін сплати 20.05.2009 року). На особовому рахунку підприємства станом на вказані дати рахувався податковий борг з податку на прибуток підприємства.

Позивач платіжні доручення на перерахування податку на прибуток за 11 місяців 2008 року № 327 від 26.12.2008 року на суму 7137,0 грн. та № 329 від 30.12.2008 року на суму 10000,00 грн. надав до Калінінської філії АКБ «Національний кредит» м. Донецька своєчасно - 26.12.2008 року та 30.12.2008 року. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 439 від 19.12.2008 року в АКБ «Національний кредит» призначена тимчасова адміністрація та уведений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців.

Платіжне доручення № 327 від 26.12.2008 року на суму 7137,00 грн. виконано своєчасно, однак, зараховано в часткове погашення боргу. Згідно з повідомленням Калінінської філії АКБ «Національний кредит» м. Донецька від 30.12.2008 року № 512 про невиконання розрахункового документу платіжне доручення № 329 від 30.12.2008 року на суму 10000,00 грн. прийняті банком в картотеку до позабалансового рахунку 9804 «Розрахункові документи, що несплачені з вини банку» у зв'язку з відсутністю коштів на кореспондентському рахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

У зв'язку з невиконанням Калінінською філією АКБ «Національний кредит» м. Донецька своїх обов'язків щодо перерахування коштів до бюджету, у позивача виникла заборгованість по несплаті податкового зобов'язання за 11 місяців 2008 року, яку сплачено через інші установи банку, при цьому позивачем самостійно прийняті рішення щодо відкликання платіжного доручення № 329 від 30.12.2008 року на суму 10000,00 грн. з Калінінської філії АКБ «Національний кредит» м. Донецька.

Позивач платіжне доручення на перерахування податку на прибуток за 1 квартал 2009 року № 83 від 06.05.2009 року на суму 7382,00 грн. надано до іншої установи банку своєчасно - 06.05.2009 року, але у зв'язку із наявністю станом на 06.05.2009 року податкового боргу, направлено на погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за попередній період, а податкове зобов'язання за 1 квартал 2009 року залишилося несплаченим у зазначений термін, але погашене платіжним дорученням № 124 від 31.07.2009 року в сумі 18350,00 грн. та декларацією з податку на прибуток підприємства за 1 півріччя 2009 року від 19.08.2009 року (до зменшення 2168,00 грн.)

Таким чином, позивачем несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року в сумі 17136,00 грн. та з 1 квартал 2009 року в сумі 7382,00 грн., що є порушенням п. 16.4 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

На підставі вказаного акту за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків до позивача застосовані штрафні санкції на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»:

1) податкове повідомлення-рішень № 0000701540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн.;

2) податкове повідомлення-рішення № 0000711540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення спрямовані позивачу поштою, отримані 10.02.2010 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Позивач звертався до відповідача з листом від 25.01.2010 року в якому зазначав, що підстави для застосування штрафів до позивачів немає.

Позивач звертався зі скаргою на дії відповідача від 18.02.2010 року до ДПА у Донецькій області з проханням скасувати акт № 615/15/111-3/19385528 від 20.01.2010 року, що складений відповідачем. ДПА у Донецькій області залишила скаргу позивача без розгляду.

Відповідачем направлена позивачу перша податкова вимога від 25.02.2010 року № 1/87. Сума податкового боргу з податку на прибуток підприємства, що визначена в першій податковій вимозі, становить за штрафами (фінансовими) санкціями 10552,88 грн.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з висновками відповідача з огляду на наступне.

Проблемою спору щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правильність застосування податковим органом правової норми, що міститься у п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», при сплаті позивачем податкового зобов'язання за декларацією з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року в сумі 17136,00 грн. (термін сплати 30.12.2008 року) та 1 квартал 2009 року в сумі 7382,00 грн. (термін сплати 20.05.2009 року).

Відповідно до п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

ь при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

ь при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

ь при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Умовою застосування цієї правової норми є обставина наявності несвоєчасної сплати платником податків узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків. Розмір штрафу диференціюється залежно від кількості днів затримки сплати.

З акту перевірки позивача вбачається, що податковий орган дійшов висновку, що податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 11 місяців 2008 року в сумі 17136,00 грн. було сплачено платіжним дорученням № 83 від 06.05.2009 року, кількість днів затримки становить 127 днів., платіжним дорученням № 124 від 31.07.2009 року , кількість днів затримки становить 213 днів.

В свою чергу, податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2009 року в сумі 7382,00 грн. було сплачено платіжним дорученням № 124 від 31.07.2009 року, кількість днів затримки становить 72 днів, та зменшено згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства з 1 півріччя 2009 року.

Але в платіжних дорученнях позивач визначив спрямування коштів для погашення податкових зобов'язань інших періодів, тобто відповідач самостійно змінив призначення платежу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення № 0000701540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 9608,62 грн., № 0000711540/0 від 02.02.2010 року про застосування штрафу в сумі 1060,16 грн. підлягають скасуванню.

Відповідно до п. п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Згідно з п. п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються:

а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк;

б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Таким чином, підставою надіслання першої податкової вимоги є наявність несплаченої узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

З першої податкової вимоги № 1/187 від 25.02.2010 року вбачається, що вона надіслана позивачу за несплату штрафних (фінансових санкцій) з податку на прибуток підприємства в сумі 10552,88 грн. Вказана заборгованість виникла на підставі оскаржуваних повідомлень-рішень, що підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків.

Скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлює відсутність податкового боргу зі сплати штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що перша податкова вимога № 1/187 від 25.02.2010 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

Однією з позовних вимог є звільнення активів позивача з податкової застави, але податкова застава виникає в силу закону, а тому не може вважатися рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Пунктом 8.3 статті 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що платник податків має право безоплатно зареєструвати податкову заставу в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна, а податковий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі застав за умови строку дії такої податкової застави більш як десять календарних днів.

Обставина реєстрації податкової застави щодо забезпечення погашення податкового боргу, який виник на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, в державних реєстрах застав рухомого чи нерухомого майна не надійшла підтвердження.

Відповідно до приписів п. п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків звільняються з податкової застави з дня:

є) отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження;

Вказана правова норма містить вичерпний перелік подій, які є підставами для звільнення активів платника податків з податкової застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого або нерухомого майна, тобто закон пов'язує звільнення активів платника податків з податкової застави з настанням певних юридичних фактів. Судом встановлена обставина неправомірного застосування до позивача штрафних санкцій, що тягне за собою їх скасування.

Таким чином, при отриманні позивачем рішення суду в цій адміністративній справі про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень активи позивача будуть вважатися звільненими з податкової застави в силу положень закону, а саме п.п. «є» п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо того, що адміністративний позов в частині звільнення активів позивача з податкової застави не підлягає задоволенню, а також щодо часткового задоволення позовних вимог.

Приймаючи викладене до уваги апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195-196, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2010 року по справі № 2а-9087/10/0570 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Пласт» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, за участю третьої особи - Акціонерний комерційний банк «Національний кредит» «про скасування податкових повідомлень-рішень, скасування першої податкової вимоги, звільнення активів з податкової застави» - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені, підписані колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 05 серпня 2010 року.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Ухвала складена в повному обсязі та підписана колегією суддів 10 серпня 2010 року.

Колегія суддів: