Постанова

від 30.05.2013 по справі 2а-14954/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14954/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко І.П.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі - Ніколаєнко М.Г.,

за участю: представника позивача - Кальковець В.Л., представника відповідача - Приятеленко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудконструкції» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2012 у справі за поданням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудконструкції» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби 31 жовтня 2012 року звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудконструкції».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.11.2012 року подання задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Легбудконструкції» зареєстроване Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією та взято на облік як платник податків у Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва.

ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі підпункту 16.1.3 пункту 16 статті 16, статті 191, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України на адресу ТОВ «Легбудконструкції» направлено запит від 07.09.2012 № 7342/10/22-510 щодо надання пояснень та документальних підтверджень з питань правомірності формування від'ємного значення з податку на прибуток від операцій з цінними паперами, задекларованого товариством за період з 01.01.2012 по 30.06.2012 року.

На зазначений запит заявником була отримана відповідь від 25.09.2012 №25/09 відповідно до якої, з посиланням на абз. 5 ст. 73.3 Податкового кодексу України, підприємством відмовлено у наданні пояснень та відповідних документів, у зв'язку із невідповідністю направленого запиту вимогам, що закріплені в Податковому кодексі України.

23.10.2012 заявником оформлено наказ № 1626 «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки та направлення на перевірку від 23.10.2012 № 1790/22-05, № 1791/22-05 ТОВ «Легбудконструкції», в якому підставами для проведення перевірки зазначено статтю 75, підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Цього ж дня ДПІ у Печерському районі м. Києва видано направлення на перевірку № 1791/22-05 та № 1790/22-05, в яких зазначено, що метою проведення перевірки є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати усіх податків та зборів передбачених Податковим кодексом України, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

23.10.2012 посадовими особами заявника складено акти про засвідчення факту неможливості розпочати документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Легбудконструкції», у яких зазначено, що посадові особи платника податків відмовили у допуску службових осіб ДПІ у Печерському районі м. Києва до проведення перевірки та відмовились розписатись в направленнях на позапланову виїзну перевірку. Підставою для відмови у допуску до проведення перевірки зазначено протиправність наказу «Про проведення виїзної позапланової документальної перевірки».

У зв'язку з відмовою платника податків у допуску службових осіб заявника до проведення перевірки, керуючись підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1398, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.01.2012р. за № 9/20322, о 16 год. 50 хв. 30 жовтня 2012 року уповноваженою особою заявника прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, а саме застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний арешт майна платника податків є обґрунтованим.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 73.3 статті 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Із запиту податкового органу від 07.09.2012 7342/10/22-510 (а.с.14) вбачається, що останній ґрунтується на підпункті 16.1.3 пункту 16 статті 16, статті 191, підпункті 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України та не містить підстав, що є виключними та зазначені у статтях 73 та 78 Податкового кодексу України. Більш того, у запиті відсутні посилання на встановлені податковим органом недостовірні дані, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків та виявлені порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Крім того, згідно пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником порушено вищезазначені норми ПК України, зокрема, в письмовому запиті від 07.09.2012 7342/10/22-510 відсутні підстави для направлення такого запиту, визначені абзацом 3 пункту 73.3 статті 73 та статтею 78 ПК України, тобто відсутні будь-які посилання на встановлення факту порушення ТОВ «Легбудконструкції» вимог законодавства чи на недостовірність даних податкової звітності, а тому заявником вчинено протиправні дії направлені на проведення позапланової перевірки та, як наслідок, необґрунтовано застосовано адміністративний арешт, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив подання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Стосовно посилання апелянта на те, що його було неналежним чином повідомлено про день, час та місце судового розгляду подання, а саме за допомогою телефонограми, хоча він і не являється суб'єктом владних повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами ст. 183-3 ч. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі за зверненням органів державної податкової служби на підставі подання щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, суд приймає у триденний строк, але не пізніше ніж протягом 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду, постанову по суті заявлених вимог, яка підлягає негайному виконанню.

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України передбачено скорочені строки розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Підпунктом 1 частини 3 статті 49 КАС України передбачено, особи, які беруть участь у справі, мають право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 33 КАС України, повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам.

Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

Таким чином, на суд покладається обов'язок повідомити осіб, які беруть участь у справі про виклик у судове засідання.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем не заперечується факт повідомлення його про день, час та місце розгляду справи телефонограмою.

Так, телефонограмою від 01.11.2012 року його було повідомлено про судове засідання 01.11.2012 року о 15 год. 15 хв.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомив відповідача про час та місце розгляду справи, не порушуючи при цьому норми процесуального права.

Даний висновок суду апеляційної інстанції підтверджується і Рішенням Конституційного суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011, яким, окрім іншого, розглянуто питання зміни порядку виклику та повідомлення осіб, які беруть участь у справах, про судовий розгляд позовів і скарг без їх присутності у судових засіданнях. В даному Рішенні зазначено про відсутність підстав для визнання неконституційними положень статті 38 КАС України щодо виклику до суду шляхом надсилання тексту повістки електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою, оскільки необхідно мати на увазі, що такий порядок є обов'язковим лише для суб'єктів владних повноважень, а стосовно інших осіб - виключно за їх вибором. Тобто законодавець у цьому випадку не обмежив процесуальне право особи на отримання повідомлення про виклик до суду, а навпаки розширив зміст цього права, встановивши додаткові можливості особи отримувати таке повідомлення. Отже, підстав для визнання оспорюваних положень процесуальних кодексів такими, зокрема вищевказаного, що суперечать пункту 7 частини третьої статті 129 Конституції України, немає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам позивач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні подання.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудконструкції» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 листопада 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

О.М. Оксененко

Судді:

Г.М. Бистрик

В.Г. Усенко

Постанову в повному тексті виготовлено 04.06.2013 року.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.