Постанова

від 30.05.2013 по справі 801/3660/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 травня 2013 р. (11:17) Справа №801/3660/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Павленко Н.О. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ребітс»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача - Репіної І.С., паспорт НОМЕР_4,

відповідача - не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ребітс» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 28.03.2013 р. № 0004491501 та № 0000861504, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатом проведеної відповідачем перевірки було встановлено заниження Товариством з обмеженою відповідальністю «Ребітс» податку на прибуток в період квітня, серпня 2011 р. в сумі 16046 грн. та встановлено заниження позивачем податок на додану вартість в періоді, що перевірявся у сумі 13953 грн., внаслідок наявності ознак фіктивності господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер». Позивач з висновками податкового органу не згоден та пояснює, що наявність ознак фіктивності та ухилення від сплати податків ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер» не можуть служити підставою для застосування заходів щодо притягнення до відповідальності позивача, а реальність та товарність операцій із зазначеними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка, будь яких заперечень на позов до суду не надав.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 19.02.2013 р. по 25.02.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Ребітс» (ЄДРПОУ 37111795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «Базис Торг»(ЄДРПОУ 36165986) за квітень 2011 року та ПП «Скипер» (ЄДРПОУ 37081677) за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт №1443/15.4/37111795 від 04.03.2013 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 046 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 р. - 15 305 грн., 3 квартал 2011 р. - 741 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13953 грн., у тому числі по періодах: квітень 2011 р.- 13 309 грн., серпень 2011 р.- 644 грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були використані, зокрема, матеріали актів:

- «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Базис Торг» код за ЄДРПОУ 36165986 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами -покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 06.04.2012 р.№ 10/22/36165986;

- «Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП «Скипер» код за ЄДРПОУ 37081677, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - -покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з01.01.2009 року по 31.03.2012 року» від 06.04.2012 р.№ 25/22/37081677.

На підставі отриманих матеріалів податковим органом був зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП «Базис Торг», ПП «Скипер», у зв'язку з відсутності у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.ст.22, 188 Податкового кодексу України та встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер» спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу, у квітні та серпні 2011 р. ТОВ «Ребітс» обмінювалось документами на товари та послуги, зокрема з ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер», які мають ознаки фіктивних підприємств.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004491501 від 28.03.2013 р. про збільшення ТОВ «Ребітс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 046 грн.

- № 0000861504 від 28.03.2013 р. про донарахування позивачеві податку на додану вартість в розмірі 13953 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 162 грн.

Не погодившись з правомірністю винесення зазначених податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає.

Матеріали справи свідчать, що 29.04.2011 р. між ПП «Базіс Торг» (продавець) та ПП «Ребітс» (покупець) був укладений договір поставки № 00000001, пунктом 1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари : світильники стельові, радіатори, фарбу білу, радіатори обігрівачі (а.с.89).

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору ціни на товари, що поставляються за цим Договором,зазначені у накладних.

В п. п 3.1 договору сторони обумовили, що Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товари у строки, зазначені у накладних.

Згідно з п 5.1 договору Покупець за погодженням с Продавцем розраховується за поставлені на умовах договору товари протягом 30 календарних днів готівкою не більше 10 000 грн. за добу.

На виконання зазначеного договору 29.04.2011 р. ПП «Базис Торг» виписало рахунок - фактуру № СФ -0000111 на загальну суму 79856,20 грн. у тому числі ПДВ 13 309,37 грн. (а.с.78).

30.04.2011 р. ПП «Базис Торг» був поставлений позивачеві товар на загальну суму 79856,20 грн., у тому числі ПДВ 13309,37 грн. (а.с.88), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000111 від 30.04.2011 р.

На суму поставки була виписана податкова накладна №108 від 30.04.2011 р., яка була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних квітня 2011 року.

Поставлений товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується фіскальними чеками на загальну суму 79856,20 та звітами про використання коштів (а.с.80-86).

Матеріали справи свідчать, що товар, придбаний позивачем у ПП «Базис Торг», був доставлений шляхом самовивозу, що підтверджується подорожнім листом № 6 від 30.04.2011р. В подальшому товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме: при будівництві адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 146в., що підтверджується договором про надання послуг №1 від 14.05.2012 р., який був укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та актом виконаних робіт, підписаним двома сторонами та скріпленим печатями.

Витрати, пов'язані з придбанням товару у ПП «Базис торг», були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування звітного періоду. Сума ПДВ за податковою накладною №108 від 30.04.2011 р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 р., що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації (а. с. 65).

Також 19 серпня 2011 року між ТОВ «Ребітс» (Покупець) та ПП «Скипер» (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №118, в п. 1 якого зазначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належне Продавцю майно, а Покупець зобов'язується прийняте це майно та оплатити його.

В пункті 1.2 договору викладені відомості про майно: автозапчастини в асортименті, автомасла, автохімія.

Згідно з п. 2.1 ціна договору складає 3865 грн.

В пункті 3 договору сторони обумовили, що оплата по цьому договору проводиться згідно виставлених рахунків, форма оплати - безготівкова.

На виконання цього договору ПП «Скипер» був виставлений рахунок-фактура №961 від 19.08.2011 р. на загальну суму 3865,00 грн., у тому числі ПДВ 644,17 грн., оплачений оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 208 від 23.08.2011 р. та банківською випискою.

За фактом настання першої події Продавцем була виписана податкова накладна №97 від 23.08.2011 р. на загальну суму 3865,00 грн., у тому числі ПДВ 644,17 грн., відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих накладних за серпень 2011 р.

24.08.2011 р. відбулася поставка товару, що підтверджується видатковою накладною №602 від 24.08.2011 р. Поставка товару була здійснена шляхом самовивозу, про що свідчить подорожній лист № 9 від 24.08.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що придбання позивачем товарів у ПП «Скипер» було призначено для здійснення ремонту та технічного обслуговування автомобілів позивача.

Витрати, пов'язані з придбанням товару у ПП «Скипер», були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування звітного періоду. Сума ПДВ за податковою накладною №97 від 23.08.2011 р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 р., що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації (а.с.72 зворотній бік).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

П. 201.1 ст. 201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер» та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку.

Фактично висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також непідтвердження первинними документами реальності господарської операції позивача з ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер» був зроблений на підставі отриманих матеріалів зустрічних звірок та не встановленням факту реального здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, у зв'язку з відсутності у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів(робіт, послуг) від постачальників, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинними документами вважаються документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднанням та госпрозрахунковими організаціями(крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету(надалі установи).

Відповідно до п.2.1. вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі,що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Така правова позиція викладена зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Під господарською діяльністю в контексті ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з приписами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Відповідно до ст.. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції : установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів(послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд зазначає, що наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ПП «Базис-Торг», судом було встановлено, що придбані у контрагента будівельні матеріали та обігрівальне обладнання в подальшому було використало при будівництві адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 146в, вартість яких увійшла у суму балансової вартості приміщення, що склало станом на 01.04.2012 р. 464082,15 грн.

Здійснення будівництва підтверджується повідомлення КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» №10/1401ВПС від 13.01.2011 р.

Готовність об'єкта (адміністративної будівлі) до експлуатації підтверджується відповідною декларацією, зареєстрованою Інспекцією ДАБК в АР Крим 03.07.2012 р. за №КР 14212109779.

Наявність господарської мети позивача при здійсненні господарської операції з ПП «Скипер» підтверджується наявністю у позивача транспортних засобів, та необхідністю здійснення їх технічного обслуговування та ремонту. Наявність транспортних засобів підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію та інвентарним картками обліку основних засобів. Фактичне проведення ремонту підтверджується, зокрема, актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ПП "Базис Торг", ПП «Скипер» та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток в квітні, серпні 2011 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що в даній справі також необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ПП «Базис Торг» та ПП «Скипер» останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та іх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. ("Булвес" АД проти Болгарії") зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є "власністю" у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону " Про ПДВ " стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Крім того, висновки про те, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, а невиконання контрагентом свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, викладені в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 р. (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень - 14222198), та підлягають обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі ч. 2 ст. 162 та ст. 244-2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними. Відповідно, неправомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням цього, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 301,61 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 КАС України з Державного бюджету шляхом безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - ДПІ у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

В судовому засіданні 30.05.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 04.06.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004491501 від 28.03.2013р. та №0000861504 від 28.03.2013р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребітс" (95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 146в, ідентифікаційний код 37111795) 301,61 грн. (триста одну гривну шістдесят одну копійку) судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.