Ухвала

від 16.10.2013 по справі 801/3660/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 801/3660/13-а

16.10.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Омельченка В. А.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дудкіної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/3660/13-а за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Дудін С.О. ) від 30.05.13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБІТС" (вул. Київська, 146 В, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95018)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ребітс" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою та просить визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 28.03.2013 р. № 0004491501 та № 0000861504, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕБІТС" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0004491501 від 28.03.2013р. та №0000861504 від 28.03.2013р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ребітс" (95018, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 146в, ідентифікаційний код 37111795) 301,61 грн. (триста одну гривну шістдесят одну копійку) судового збору шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АРК ДПС (95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. М. Залки, 1/9, ідентифікаційний код 36822070).

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 та прийняти нове рішення по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Ребітс" (ЄДРПОУ 37111795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Базис Торг"(ЄДРПОУ 36165986) за квітень 2011 року та ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677) за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт №1443/15.4/37111795 від 04.03.2013 р. За результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем: п. 44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 046 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 р. - 15 305 грн., 3 квартал 2011 р. - 741 грн.; п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13953 грн., у тому числі по періодах: квітень 2011 р.- 13 309 грн., серпень 2011 р.- 644 грн.

На думку апелянта, висновки, викладені в акті перевірки позивача є обґрунтованими та засновані на нормах діючого законодавства, а отже й прийняті податкові повідомлення-рішення не підлягають скасуванню.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Судом першої інстанції встановлено, що з 19.02.2013 р. по 25.02.2013 р. ДПІ у м. Сімферополі ДПС була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Ребітс" (ЄДРПОУ 37111795) з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Базис Торг"(ЄДРПОУ 36165986) за квітень 2011 року та ПП "Скипер" (ЄДРПОУ 37081677) за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт №1443/15.4/37111795 від 04.03.2013 р.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був зроблений висновок про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2,п.138.6, 138.8, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 16 046 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 р. - 15 305 грн., 3 квартал 2011 р. - 741 грн.;

- п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 13953 грн., у тому числі по періодах: квітень 2011 р.- 13 309 грн., серпень 2011 р.- 644 грн.

Під час проведення перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС були використані, зокрема, матеріали актів:

- "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Базис Торг" код за ЄДРПОУ 36165986 з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами -покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року" від 06.04.2012 р.№ 10/22/36165986;

- "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ПП "Скипер" код за ЄДРПОУ 37081677, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами - -покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з01.01.2009 року по 31.03.2012 року" від 06.04.2012 р.№ 25/22/37081677.

На підставі отриманих матеріалів податковим органом був зроблений висновок про те, що позивачем не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від ПП "Базис Торг", ПП "Скипер", у зв'язку з відсутності у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям в розумінні ст.ст.22, 188 Податкового кодексу України та встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю ПП "Базис Торг" та ПП "Скипер" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. Враховуючи вищенаведене, за твердженням податкового органу, у квітні та серпні 2011 р. ТОВ "Ребітс" обмінювалось документами на товари та послуги, зокрема з ПП "Базис Торг" та ПП "Скипер", які мають ознаки фіктивних підприємств.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0004491501 від 28.03.2013 р. про збільшення ТОВ "Ребітс" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 16 046 грн.

- № 0000861504 від 28.03.2013 р. про донарахування позивачеві податку на додану вартість в розмірі 13953 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 162 грн.

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

29.04.2011 р. між ПП "Базіс Торг" (продавець) та ПП "Ребітс" (покупець) був укладений договір поставки № 00000001, пунктом 1 якого передбачено, що Продавець зобов'язується продати Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари : світильники стельові, радіатори, фарбу білу, радіатори обігрівачі (а.с.89).

Відповідно до п. 2.1 вищевказаного договору ціни на товари, що поставляються за цим Договором,зазначені у накладних.

В п. п 3.1 договору сторони обумовили, що Продавець зобов'язується поставити Покупцеві товари у строки, зазначені у накладних.

Згідно з п 5.1 договору Покупець за погодженням с Продавцем розраховується за поставлені на умовах договору товари протягом 30 календарних днів готівкою не більше 10 000 грн. за добу.

На виконання зазначеного договору 29.04.2011 р. ПП "Базис Торг" виписало рахунок - фактуру № СФ -0000111 на загальну суму 79856,20 грн. у тому числі ПДВ 13 309,37 грн. (а.с.78).

30.04.2011 р. ПП "Базис Торг" був поставлений позивачеві товар на загальну суму 79856,20 грн., у тому числі ПДВ 13309,37 грн. (а.с.88), що підтверджується видатковою накладною № РН-0000111 від 30.04.2011 р.

На суму поставки була виписана податкова накладна №108 від 30.04.2011 р., яка була відображена позивачем в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних квітня 2011 року.

Поставлений товар був оплачений в повному обсязі, що підтверджується фіскальними чеками на загальну суму 79856,20 та звітами про використання коштів (а.с.80-86).

Матеріали справи свідчать, що товар, придбаний позивачем у ПП "Базис Торг", був доставлений шляхом самовивозу, що підтверджується подорожнім листом № 6 від 30.04.2011р. В подальшому товар був використаний у власній господарській діяльності, а саме: при будівництві адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 146в., що підтверджується договором про надання послуг №1 від 14.05.2012 р., який був укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, та актом виконаних робіт, підписаним двома сторонами та скріпленим печатями.

Витрати, пов'язані з придбанням товару у ПП "Базис торг", були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування звітного періоду. Сума ПДВ за податковою накладною №108 від 30.04.2011 р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за квітень 2011 р., що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації (а. с. 65).

Також 19 серпня 2011 року між ТОВ "Ребітс" (Покупець) та ПП "Скипер" (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу №118, в п. 1 якого зазначено, що Продавець зобов'язується передати у власність Покупця належне Продавцю майно, а Покупець зобов'язується прийняте це майно та оплатити його.

На виконання цього договору ПП "Скипер" був виставлений рахунок-фактура №961 від 19.08.2011 р. на загальну суму 3865,00 грн., у тому числі ПДВ 644,17 грн., оплачений оплачено в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 208 від 23.08.2011 р. та банківською випискою.

За фактом настання першої події Продавцем була виписана податкова накладна №97 від 23.08.2011 р. на загальну суму 3865,00 грн., у тому числі ПДВ 644,17 грн., відображена позивачем в реєстрі отриманих та виданих накладних за серпень 2011 р.

24.08.2011 р. відбулася поставка товару, що підтверджується видатковою накладною №602 від 24.08.2011 р. Поставка товару була здійснена шляхом самовивозу, про що свідчить подорожній лист № 9 від 24.08.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що придбання позивачем товарів у ПП "Скипер" було призначено для здійснення ремонту та технічного обслуговування автомобілів позивача.

Витрати, пов'язані з придбанням товару у ПП "Скипер", були включені позивачем до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування звітного періоду. Сума ПДВ за податковою накладною №97 від 23.08.2011 р. була включена позивачем до складу податкового кредиту за серпень 2011 р., що підтверджується Додатком 5 до податкової декларації (а.с.72 зворотній бік).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України у цьому розділі об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

П.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

При цьому, відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П. 198.2 ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

П. 201.1 ст. 201 ПК України закріплено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Наявні в матеріалах справи первинні документи бухгалтерського та податкового обліку є належним доказом здійснення позивачем господарської діяльності з ПП "Базис Торг" та ПП "Скипер" та підставою для відображення сум за угодами в податковому обліку.

Фактично висновок податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, а також непідтвердження первинними документами реальності господарської операції позивача з ПП "Базис Торг" та ПП "Скипер" був зроблений на підставі отриманих матеріалів зустрічних звірок та не встановленням факту реального здійснення господарських операцій з зазначеними контрагентами, у зв'язку з відсутності у них об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток по операціях з придбання товарів(робіт, послуг) від постачальників, з приводу чого суд зазначає наступне.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднанням та госпрозрахунковими організаціями(крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету(надалі установи).

Відповідно до п.2.1. вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі,що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, будь які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Під господарською діяльністю в контексті ст. 3 Господарського кодексу України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення, реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з приписами п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, пов'язана з виробництвом, виготовлення та (або) реалізацією товарів, робіт або послуг, спрямована на отримання доходу та яка проводиться такою особою самостійно та (або) через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, яка діє на користь першої особи, зокрема за договорами.

Відповідно до ст.. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції : установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів(послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення перевірки, а податковим органом не було враховано, що позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ПП "Базис-Торг", судом було встановлено, що придбані у контрагента будівельні матеріали та обігрівальне обладнання в подальшому було використало при будівництві адміністративної будівлі за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 146в, вартість яких увійшла у суму балансової вартості приміщення, що склало станом на 01.04.2012 р. 464082,15 грн.

Здійснення будівництва підтверджується повідомлення КРП "Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації" №10/1401ВПС від 13.01.2011 р.

Готовність об'єкта (адміністративної будівлі) до експлуатації підтверджується відповідною декларацією, зареєстрованою Інспекцією ДАБК в АР Крим 03.07.2012 р. за №КР 14212109779.

Наявність господарської мети позивача при здійсненні господарської операції з ПП "Скипер" підтверджується наявністю у позивача транспортних засобів, та необхідністю здійснення їх технічного обслуговування та ремонту. Наявність транспортних засобів підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію та інвентарним картками обліку основних засобів. Фактичне проведення ремонту підтверджується, зокрема, актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем правочинів з ПП "Базис Торг", ПП "Скипер" та його реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податку на прибуток в квітні, серпні 2011 року неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даній справі також необхідною умовою є встановлення статусу постачальника товарів, придбання яких є підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

При цьому, для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент взаємовідносин позивача з контрагентами ПП "Базис Торг" та ПП "Скипер" останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості стосовно зазначених підприємств та іх керівництва були зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже сумнівів щодо відсутності спеціальної правосуб'єктності у зазначених контрагентів у позивача не виникало. Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем сум податку на прибуток та податку на додану вартість, у той час як матеріали справи свідчать, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим донарахування відповідачем сум податкових зобов'язань суд вважає протиправними.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст. 195; ст. 196; ст. 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 30.05.13 у справі № 801/3660/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.А.Омельченко

Судді Т.В. Дадінська

Т.М. Дудкіна